Методика ідентифікації та групофікації

Ідентифікація та групофікація - це дослідницькі процеси, структура яких включає одні й ті ж само етапи: 1) огляд об’єктів; 2) роздільне дослідження;

3) експериментальне дослідження; 4) порівняльне дослідження; 5) оцінка результатів порівняння і формулювання висновків.

Огляд об’єктів - це дослідження з метою встановлення відповідності їх ознак і властивостей викладеному в постанові про призначення експертизи або в протоколі огляду місця події. В ході огляду подані об’єкти фотографують в упаковці та без неї.

Роздільне дослідження спрямовано на окреме дослідження ототожнюваного (ідентифікованого) і ототожнювального (ідентифікувального) об’єктів, їх роздільну фіксацію, виявлення, закріплення і встановлення сукупності ознак і якостей спочатку ототожнюваного об’єкта, що дозволяє індивідуалізувати його, а згодом - і характеру його відображення в ототожнювальних об’єктах. У процесі такого дослідження встановлюється механізм взаємодії та утворення ознак як на ототожнюваному, так і на ототожнювальних об’єктах, зокрема визначаються вид руху (фізичний, механічний, біологічний) і енергія слідоутворення (кінетична, теплова, магнітна, електрична).

Виявлені ознаки і властивості оцінюють, визначають їх усталеність, незалежність, ідентифікаційну значущість. Повнота виявлених ознак забезпечується дослідженням усього ідентифікаційного поля об’єкта. Для фіксації виявлених ознак їх фотографують великомасштабною, макрозйомкою або мікроскопічним методом кожний окремо, а сформовану сукупність - за можливості в цілому.

Експериментальне дослідження спрямовано на одержання ознак і властивостей ототожнюваного об’єкта у формах, що задовольняють процес порівняльного дослідження. Наприклад, сліди бойка та зачіпки викидача відтворюються при експериментальній стрільбі з ототожнюваної зброї. Для одержання деяких експериментальних слідів (наприклад, каналу ствола гладкоствольної зброї) сконструйовано спеціальні снаряди і пристосування, а для одержання слідів ковзання - пристрій «трасограф».

Сутність експериментального дослідження полягає не тільки в одержанні зіставлюваних зразків для порівняльного дослідження, а й у виявленні, фіксації та уявленні внутрішніх властивостей ідентифікованого об’єкта та їх відображень в ідентифікувальному. Особливо це необхідно при дослідженні сипких, рідких та газоподібних речовин, а також частин цілого, які втратили конформність лінії розчленування. У таких випадках використовують технічні засоби для застосування мікроскопічних, люмінесцентних, спектрографічних, хроматографічних та інших методів встановлення якісно-кількісного складу, усталеності властивостей, частоти зустрічання та кореляційної залежності. Порівняльне дослідження спрямовано на встановлення ступеня збігання ознак ототожнюваного об’єкта, зафіксованих в ідентифікованих об’єктах. Порівняння здійснюється трьома способами: зіставленням, суміщенням і накладенням.

Зіставлення полягає у розташуванні порівнюваних об’єктів поряд так, щоб можна було одночасно спостерігати їх ознаки. Порівняння здійснюється безпосереднім зіставленням ознак ототожнюваного і ототожнювальних об’єктів або проектуванням порівнюваних ознак на один екран чи розміщення їх в одному полі мікроскопа.

Суміщення полягає у розміщенні порівнюваних об’єктів в одному полі так, щоб ознаки одного об’єкта становили продовження ознак іншого. Даний спосіб частіше за все застосовується для порівняння слідів ковзання, що є чередуванням борозенок і валиків. Суміщення можна здійснювати розрізанням зображень порівнюваних ознак по однакових лініях і поєднанням розрізаних частин за ознаками, що збігаються. З цією метою застосовують спеціальні прибори - порівняльні мікроскопи (МСК-1, МС-51).

Накладення полягає у розміщенні порівнюваних об’єктів так, щоб вони контактували один з одним і щоб їх можна було спостерігати в прохідному світлі («на просвіт»). Для цього загальне зображення об’єктів переносять на прозорий матеріал (скло, плівка) і, накладаючи один на одного, досліджують їх форму, розміри і розташування ознак у прохідному світлі.

Головною умовою об’єктивності ідентифікаційного дослідження і обґрунтованості висновків є порівнянність ознак і властивостей об’єктів за формою і станом. Тому згідно з методикою дослідження матеріал, що порівнюється, повинен відповідати таким вимогам:

- зразки мають бути одержані на однаковому або схожому копіювальному матеріалі ототожнюваного об’єкта;

- порівнювані об’єкти мають бути зафіксовані в одному масштабі, ракурсі та освітленні;

- вираженість ознак, що порівнюються, повинна мати однаковий рівень деталізації (мікроскопічний, макроскопічний, молекулярний, генний);

- ознаки, що збігаються, мають показувати однакові результати при різних способах і засобах порівняння.

Додержання наведених вимог до порівнюваних об’єктів забезпечує об’єктивність оцінки результатів порівняння і достовірність зроблених висновків.

Оцінка результатів порівняння і формування висновків - це логічна діяльність з метою співвіднесення результатів дослідження з походженням порівнюваних об’єктів, подією злочину, механізмом утворення відображень. Ознаки, що збігаються, оцінюють кожну окремо та в сукупності. Якість і кількість ознак, що збігаються, співвідносять з кількістю і кількістю таких, що розрізнюються, і пояснюють їх походження. Після цього сформовану сукупність оцінюють як неповторну, з’ясовують і пояснюють вплив на її індивідуальність ознак, що розрізнюються, і доходять висновку про індивідуальність сукупності^[21].

Таким чином, при визначенні збігу ознак або відмінності між ними формується внутрішнє переконання про неповторність комплексу ознак, які збігаються, а на його основі - висновок про тотожність, вид, рід, клас об’єкта в процесі криміналістичної ідентифікації. У разі групофікації висновок має форму схожості, однорідності або спільного джерела походження.

5.