<<
>>

§ 3. Наукові основи встановлення групової належності

Встановлення групової належності - це часткова криміналістична теорія, практична реалізація якої в судово-слідчій практиці дозволяє встановлювати схожість об'єктів і на цій основі відносити їх до класу, виду, роду чи групи.

Встановлення родової (групової) приналежності було запропоновані Н. В. Терзієвим як самостійний процес дослідження поряд з ідентифікацією. Суть цього процесу він зводив до того, що досліджуваний об'єкт потрібно від­носити до певного класу, за його встановленим родом чи видом. Звідси вста^ новлення групової приналежності іноді називають класифікаційним дослі­дженням; матеріальний предмет, який має сталу зовнішню срорму, наприклад ніж відносять до класу холодної зброї, коли визначають його вид (ніж турист­ський, побутовий або фінський).

Аналогічний процес встановлення групової належності невідомих речо­вин, які не мають сталої зовнішньої форми,- сипких, рідких і газоподібних, коли властивості невідомої речовини порівнюються з властивостями речови­ни відомого виду, роду, класу або групи. На основі схожості порівнюваних властивостей речовин, що не мають сталої зовнішньої срррми, робиться вис­новок про віднесення їх до конкретної класифікаційної групи. Наприклад, знайдений у злочинця невідомий порошок є гексахлораном і відноситься до класу отруйних речовин.

Таким чином, в основі процедури встановлення групової належності ле­жить той чи інший метод порівняння ознак і властивостей об'єкта з матері­альними відображеннями їх на іншому об'єкті-носії відображень, при цьому процес дослідження закінчується встановленням не тотожності, а групової, належності. Внаслідок цього за аналогією з відомими поняттями «ідентифі-1 кація» та «класифікація», суттю яких є порівняння, процес встановлення гру­пової належності доцільно називати групофікацією.

Об'єкти групофікацїі

Групофікація - це часткова криміналістична теорія, практична реалізація якої зводиться до встановлення загального (схожого) в двох порівнюваних об'єктах. Останні можуть бути: а) індивідуально визначені предмети, які ма­ють сталу зовнішню срорму, яка дозволяє ототожнювати ціле; б) предмети-, речовини (сипкі, рідкі, газоподібні), наділені лише властивостями - внутрішні­ми якостями, достатніми для віднесення речовин до однієї групи, виду, роду, класу. У процесі групрфікації як перші, так і другі виступають носіями ознак та; властивостей цілого і називаються відображаючими об'єктами.

Відображуваний об'єкт у процесі групофікації - це те, що було розділено^ розчленовано (зруйновано) на частини внаслідок скоєння злочину і в даний» час не існує, а лише уявляється як суб'єктивний образ цілого, яке існувало^ раніше.

Криміналістична ідентифікація та групосрікація мають єдину мету дження встановлення тотожності або групової належності. Якщо частини членованого цілого зберегли конформність границь (країв) на розчленовг

38

об'єктах, то дослідження, як правило, закінчується висновком про тотожність розчленованого цілого. Наприклад, шматок скла від фари, який було знайде­но на місці події, і шматки скла, що залишились у фарі автомашини гр-на Р., до розчленування складали одне ціле. Якщо ж порівнювані розчленовані об'єкти не зберегли конформності границь (лінії розчленування), то встанов­люють схожість властивостей, достатніх лише для класифікаційного виснов­ку - шматок скла від фари, знайдений на місці події, і шматки скла, що знахо­дились у фарі автомашини гр-на Р., за фізико-хімічними властивостями одно­рідні.

При групофікації речовин порівнянню підлягають конкретні маси та об'єми

речовин, які не мають зовнішніх стійких ознак форми. Встановлені схожі влас­тивості дозволяють сформувати сукупність, достатню лише для висновку про належність речовин до одного класу, роду, виду або будь-якої малої групи. Але це завжди будуть дві порції речовини, які раніше (імовірно) складали од­не ціле. Перехід від імовірного висновку до вірогідного слідчий здійснює в процесі доказу в кримінальній справі. В результаті, відображаючі об'єкти в процесі групофікації завжди є частинами відображуваного, яке існувало в ми­нулому, до моменту розділення його у зв'язку із подією.

Ось чому відображуваний об'єкт у криміналістиці інколи називають загаль­ним джерелом походження.

Групофікація як стадія ідентифікації

Подальший розвиток теорії встановлення групової належності дозволив інтерпретувати її, з одного боку, як першу стадію ідентифікації для пізнання загального в конкретному, а з іншого - як самостійний метод дослідження для віднесення об'єкта до класу, роду, виду чи більш вузької групи.

Ідентифікація - це стадійний процес дослідження, що включає виділення загального із окремого. Так, починаючи порівнювальне дослідження відбитків пальців рук, насамперед, їх групують за типами візерунків на дуги, петлі та завитки. Потім кожну групу ділять на більш вузькі за обсягом підфупи за якою-небудь заданою сукупністю ознак, а з отриманою підфупрю роблять те ж са­ме, і так доти, доки не звузять її до двох об'єктів, ідентифікуюче поле кожного з яких містить неповторну сукупність ознак. Таким чином, процес пізнання конкретного здійснюється через вичленення із загального. Звідси, групофіка-ція завжди є першою стадією ідентифікації об'єктів, щодо яких принципово можливе встановлення тотожності.

Встановлення тотожності методом криміналістичної ідентифікації не зав­жди можливе внаслідок неповноти відображення. У таких випадках процес ідентифікації закінчується стадією фупофікації. Наприклад, на місці убивства знайдені нечіткі сліди взуття. Експертиза встановила, що сліди залишені но­вим чоловічим взуттям, певного розміру, наприклад 27, з малюнком на підо­шві «в ялинку». Тим самим визначені вид і фупа взуття, серед яких слід шукати необхідні. Якщо підозрюваний носить взуття 27 розміру, причому на підошвах є малюнок «у ялинку», то це не означає, що слід на місці злочину залишив саме він. Таке взуття є в місцевому магазині і його могли придбати інші мешканці цієї місцевості. Однак встановлення фупи взуття, обмеженої двома

39

конкретними ознаками, дозволяє більш цілеспрямовано будувати розшукові та слідчі версії. Зрозуміло, що якби сліди мали більше ознак (наприклад, ха­рактер зношення рельєфного малюнка, які-небудь пошкодження, що утвори­лись на підошві внаслідок експлуатації взуття тощо), то в даному разі можна було б ототожнювати взуття за слідами. Процес криміналістичної ідентифіка­ції закінчився встановленням тільки групової належності. Тому поняття «гру­пова належність» у даному випадку означає логічну форму висновку іденти­фікаційного процесу. Прикладом останнього є дослідження холодної зброї та інших невідомих предметів, коли потрібно встановити: чи є досліджуваний предмет холодною чи вогнепальною зброєю? Тут визнання ножа фінським є встановлення його групової належності, тобто першою стадією ідентифікації.

Групофікація як самостійний метод дослідження застосовується для дослідження сипких, рідких та газоподібних об'єктів, щодо яких встановлення тотожності за допомогою криміналістичної ідентифікації неможливо, оскільки ці об'єкти не мають сталої зовнішньої форми.

Розглянемо це на прикладі. Зі складу фермерського господарства «Уто-ропець» викрали кілька мішків пшениці. У підозрюваного виявлено два мішки пшениці. Експерт, порівнюючи зразки пшениці зі складу фермерського госпо­дарства зі зразками, вилученими у підозрюваного, встановив, що обидва зразки належать до одного сорту і виду, одного року врожаю, мають однакову схо­жість, засміченість тощо. На основі збіжних властивостей він дійшов висновку, що порівнювальні зразки однакові і відносяться до сорту пшениці «Миронівсь-ка 808», тобто встановив клас (злакові), рід (пшениця) та вид («Миронівська 808»). Дослідження зразків зерна можна було б продовжити і встановити ще кілька подібних властивостей, розроблених методикою судово-біологічної експертизи, тобто досягти трохи більшої схожості, але не тотожності. Оскільки пшениця, вилучена у підозрюваного, і зерно зі складу фермерського госпо­дарства «Уторопець» після розділу на частини утворили два нових конкрет­них об'єкти, кожний з яких тотожний тільки сам собі.

Аналогічним є процес дослідження рідких і газоподібних речовин. Скажімо встановлення групової належності крові за двома плямами, визначення сорту вина дегустатором тощо. Тут встановлюється не конкретна порція речовини, а тільки чи належить вона до певного виду, роду, класу, раніше відомому і визначеному сукупністю властивостей та ознак.

Тому встановлення групової належності сипких, рідких та газоподібних об'єктів - це процес фупофікації, який є самостійним частковим методом науки криміналістики.

Встановлення групової належності об'єктів, які мають сталу зовнішню фор­му, є процесом криміналістичної ідентифікації, яка закінчується її першою стадією. Така двоєдина інтерпретація групофікації уявляється найбільш об­ґрунтованою і такою, що відповідає логіці пізнання взагалі.

Поняття встановлення джерела походження

Поняття «джерело походження» і методика його встановлення були за­пропоновані В. С. Митричевим. Джерело походження він інтерпретував дуже широко, маючи на увазі будь-яке матеріальне тіло, яке внаслідок певних прім

40

чин може відтворювати інші об'єкти, які відображають ознаки і властивості джерела. Звідси в науковій літературі розрізняють три види джерела похо­дження: 1) конкретний предмет; 2) сукупність конкретних предметів; 3) визна­чена маса речовини. Причиною утворення предметів, які походять від одного джерела, є взаємодія у процесі життєдіяльності або у разі злочину.

Джерело як конкретний предмет, який має сталу зовнішню форму, відо­бражає свої ознаки шляхом копіювання та ділення цілого на частини. В тра-сологічному плані це слідоутворюючий об'єкт.

Джерело як сукупність конкретних предметів є обмеженою масою од­норідних або однотипних предметів, наприклад ящик цвяхів, коробка скріпок, пачка грошових асигнацій тощо. Якщо під час злочину такі сукупності предме­тів виявляються розосередженими, то, порівнюючи їх між собою і встановив­ши однакові ознаки, роблять висновок, що всі вони походять з одного джере­ла, допустимо, з конкретного ящика цвяхів, що був у підозрюваного. При цьо­му'ознаками загального джерела є випадкові утворення - ознаки, що виникли внаслідок експлуатації і сумісного зберігання однакових предметів, або їх ви­робництва на одному і тому ж верстаті, устаткуванні, а також однакові влас­тивості матеріалу, який використовувався для їх виготовлення.

Джерело як визначена маса речовини - це сипкі, рідкі та газоподібні ре­човини, які при діленні на частини утворюють конкретні порції зерна, піску, борошна, рідини, які відображають властивості цілого, іншими словами дже­рела походження. Джерелом походження плям крові, залишених на одязі жертви або предметах обстановки, є людина; порція масла з картера конкрет­ної автомашини є джерелом походження крапель масла на стоянці автома­шини; ґрунт з місця події є джерелом походження часток фунту на взутті та одязі підозрюваного.

Проведений аналіз поняття джерела загального походження свідчить: джерело - це ототожнюваний об'єкт, що існував раніше, а розрізнені пред­мети (частки) - не інакше як ототожнюючі об'єкти, яких може бути скільки завгодно. Якщо джерелом вважати конкретний верстат, устаткуван­ня, на якому виробляються однорідні предмети (ґудзики, скріпки, формоване взуття тощо), то верстат - це об'єкт, який підлягає ідентифікації, а продукція, яка виробляється на ньому, є ідентифікуючим об'єктом. Тому встановлення загального джерела походження відносно предметів із сталою зовнішньою формою - це ідентифікація, а щодо сипких, рідких і газоподібних речовин -групофікація.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: П. Д. Біленчук та ін.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Атіка,2001.- 544 с.. 2001

Еще по теме § 3. Наукові основи встановлення групової належності:

  1. 1. Державна влада як інститут конституційного права
  2. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  4. Система криміналістики
  5. Криміналістична діагностика
  6. Механізм утворення слідів та їх класифікація
  7. Предмет судової балістики та об’єкти балістичних досліджень
  8. Поняття криміналістичної методики, її система, завдання, принципи та місце в криміналістичній науці
  9. § 2. Зв'язок криміналістики з іншими науками
  10. § 1. Поняття, наукові основи і види криміналістичної ідентифікації
  11. § 3. Наукові основи встановлення групової належності
  12. § 1. Поняття, завдання і джерела криміналістичної техніки та технологи
  13. § 4. Методи криміналістичної техніки
  14. § 1. Поняття і предмет дослідження судової балістики
  15. § 7. Ідентифікаційні судово-балістичні експертизи
  16. § 1. Аналіз поняття «злочинність» та «організована злочинність»
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -