<<
>>

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Нотаріуси є невід’ємним елементом правового порядку в усіх без винятку державах, які належать до романо-германської правової сім’ї, та більшості держав англосаксонської правової системи.

Вони є однією з обов’язкових складових юстиції. Поряд із суддями, прокурорами й адвокатами на них лягає основне навантаження з охорони прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Їхньою основною функцією є надання автентичності юридичним документам у різних галузях права. Нотаріуси мусять це здійснювати, попереджаючи будь-які несправедливі, незаконні або й аморальні дії. Тим самим вони здійснюють своєрідне превентивне правосуддя, адже автентичні документи є гарантією правової визначеності. Маючи головним чином таке ж значення, що й судові рішення, такі документи не можуть бути оскаржені, окрім як у судовому порядку. На відміну від інших вони наділені більшою доказовою цінністю для судів та адміністративних органів. Посвідчуючи документи своїм підписом і печаткою, нотаріуси несуть юридичну відповідальність за їх зміст і форму.

В Україні система нотаріату є розвиненою. Упродовж останнього десятиліття політика Міністерства юстиції України (далі - Мін’юст) відзначалася виваженістю і прагматичністю, зокрема надання нотаріальних послуг було перекладено з державних нотаріусів на розгалужену систему приватних нотаріусів, які діють в умовах добросовісної конкуренції. Більше того, використовуючи позитивний досвід надання класичних нотаріальних послуг, держава, не витрачаючи бюджетних коштів, делегує вітчизняним нотаріусам усі більше додаткових публічних повноважень: наприклад, більшість нотаріусів в Україні стали виконувати функції державних реєстраторів.

В інших же сферах правового державного життя в Україні не все так добре. Продовжується неоднозначна судова реформа, що призвела до неефективної діяльності судової гілки влади, зокрема й у системі адміністративних судів, які мають безпосередньо захищати порушені права і законні інтереси осіб, зокрема нотаріусів, від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Залишаються несформованими відповідно до стандартів ЄС вітчизняна прокуратура, поліція та СБУ, які не лише неефективно забезпечують недопущення порушення та відновлення прав нотаріусів, але й інколи самі стають суб’єктами їх порушення. У всесвітньому рейтингу CPI (Corruption Perceptions Index) Україна 2016 року за індексом сприйняття корупції посіла 131 -е місце серед 176 країн, незважаючи на проведення реформ; пересічні громадяни, українські бізнесові кола та міжнародні спостерігачі негативно оцінюють успішність боротьби з корупцією у країні [45].

Як засвідчили результати соціологічного опитування, 93% нотаріусів переймаються питаннями своєї безпеки, 64 % вважають, що в разі порушення їхніх прав і законних інтересів вони не будуть відновлені в адміністративний чи судовий спосіб. Хоча лише 11 % із них заявили, що їхні права й законні інтереси реально порушувалися, при цьому в більшості випадків вони не були відновлені. Що стосується громадян, то 84 % опитаних позитивно оцінюють надання нотаріальних послуг, а 57 % із них вважають, що існуючий інститут нотаріату треба зберегти і захищати від протиправних посягань (додаток Б до дисертації).

Усе це свідчить, що посягання на нотаріусів розцінюється суспільством не просто як порушення прав і законних інтересів приватних фізичних осіб, а як порушення публічного інтересу, що призводить до неналежного і більш витратного забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян України. Іншими словами, ефективний захист прав 5500 нотаріусів нерозривно пов’язаний із забезпеченням прав і законних інтересів майже всіх громадян України.

Зв’язок теми дисертації із сучасними дослідженнями. Дотичну до нашої проблематику аналізував А. Гуледза, який присвятив свої наукові пошуки становленню й розвитку нотаріальної діяльності в Україні в цілому, та М. Глобінець, який розкрив адміністративно-правовий статус суб’єктів контрольних проваджень у діяльності нотаріусів [33; 25]. Окрім них деякі питання аналізованої проблематики досліджували вчені-адміністративісти В. Авер’янов, Н. Армаш, В. Басс, Ю. Битяк, В. Колпаков, В. Галунько, В. Гаращук, В. Гаруст, О. Джафарова, Є. Єщук, Д. Журавльов, А. Іванищук, В. Ковальська, С. Кшищук, А. Манжула, Р. Мельник, В. Нікітін, С. Овчарук, П. Петренко, С. Стеценко, Р. Саунін, Т. Коломоєць, К. Чижмар, К. Шкарупа та інші. Проте названі вчені розкрили лише окремі аспекти адміністративно - правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів або аналізували їх у більш широкому, вузькому чи суміжному форматі.

Таким чином, широкий правовий вплив нотаріусів на фізичних і юридичних осіб, стурбованість громадян безпекою нотаріусів як суб’єктів надання специфічних адміністративних послуг, що зачіпають інтереси майже всіх громадян України, неналежне відновлення їхніх порушених прав і законних інтересів, неузгодженість адміністративно-правових актів у цій сфері зумовлюють актуальність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертацію виконано відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII, Концепції реформування законодавства у сфері використання інфраструктури відкритих ключів та надання електронних довірчих послуг, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 10 квітня 2013 № 668/5, Стратегії сталого розвитку Україна- 2020, затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, Концепції розвитку системи електронних послуг в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 918- р і плану науково-дослідницької роботи Науково-дослідного інституту публічного права за темою «Правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів публічно-правових відносин» (номер державної реєстрації 0115U005495).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретико-методологічних засад, нормативних основ і практичної реалізації публічною адміністрацією захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні розробити положення щодо вдосконалення чинного законодавства, спрямованого на належне забезпечення балансу захисту прав і законних інтересів нотаріусів та публічного інтересу суспільства.

Відповідно до поставленої мети в роботі поставлено вирішити такі

завдання:

- з’ясувати поняття та зміст адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні;

- розкрити юридичну природу прав і законних інтересів нотаріусів як об’єкта адміністративно-правового захисту;

- визначити адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні;

- удосконалити наукове розуміння механізму адміністративно- правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні;

- визначити форми адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні;

- удосконалити методи адміністративної діяльності публічної адміністрації стосовно захисту прав і законних інтересів нотаріусів;

- узагальнити зарубіжний досвід адміністративно -правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів у країнах-учасницях ЄС;

- удосконалити законодавство щодо підвищення ефективності захисту та законних інтересів нотаріусів.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час здійснення публічною адміністрацією адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні.

Предмет дослідження - адміністративно-правовий захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні.

Методи дослідження. Отримати наукову новизну та висновки в дисертації вдалося завдяки системі методів наукового пізнання.

Діалектичний метод дав можливість виявити та проаналізувати в динаміці права і законні інтереси нотаріусів як об’єкта адміністративно - правового захисту, тим самим вийти на нову їх якість, поглянувши на них у широкому форматі щодо забезпечення загального блага суспільства із вичлененням цінностей захисту нотаріусів як провідного блага правової системи в цілому (підрозділ 1.2), а також виявити на науковому рівні та врегулювати суперечності у сфері видання підзаконних нормативно- правових актів Мін’юстом стосовно контролю за нотаріусами - як таких, що стосуються конфлікту інтересів (підрозділ 2.2). Основним методом у підрозділі 1.1 був метод порівняльного аналізу суспільно-правових цінностей стосовно захисту прав і законних інтересів нотаріусів та забезпечення суспільного інтересу суспільства в цілому, що дало можливість з’ясувати юридичну природу явищ в аналізованій сфері.

Універсальними й такими, що використовувалися в усіх без винятку підрозділах дисертації, стали: загальнонауковий логіко-семантичний метод наукового пізнання, який дав можливість проаналізувати думки вчених та вичленити з них раціональні чинники; загальнологічні методи аналізу й синтезу, що забезпечили умовне розкладання складних змістовних явищ на «елементарні» юридичні частинки та надали можливість сформувати на їх основі нові більш складні правові категорії; формально-догматичний метод, що забезпечив аналіз законодавства в його позитивістській «чистоті» (розділи 1, 2, 3).

Метод дедукції дозволив проаналізувати загальні теоретичні положення різних класичних юридичних категорій та на цій основі від загального до одичного сформувати специфіку змісту та механізму адміністративно - правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні (підрозділи

1.1, 2.1). Метод індукції став незамінним при формуванні спеціального адміністративного інструментарію (підрозділи 2.2, 2.3).

Метод порівняльного законодавства забезпечив аналіз зарубіжного досвіду адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів у країнах-учасницях ЄС (підрозділ 3.1). За допомогою методу правового прогнозування було розроблено зміни й доповнення до чинного законодавства з метою забезпечити ефективний захист нотаріусів (підрозділ

3.2, додаток Е до дисертації). Соціологічний метод дав можливість провести й обробити соціологічне опитування (додаток Б до дисертації).

Наукова новизна отриманих результатів аргументується тим, що дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень у вітчизняній правовій літературі, присвячених аналізу адміністративно- правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні. Сформовано низку висновків, рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України в зазначеній сфері, зокрема:

уперше:

- комплексно розкрито юридичну природу прав і законних інтересів нотаріусів як об’єкта адміністративно-правового захисту, нематеріальних і матеріальних благ, що належать нотаріусам і становлять публічну цінність для суспільства та мають захищатися від протиправних посягань суб’єктами публічної адміністрації або в системі адміністративних судів;

- запропоновано прописувати норми адміністративного права, що врегульовують питання здійснення контролю за нотаріусами виключно на законодавчому рівні, позбавивши Мін’юст права видавати з цих питань підзаконні нормативно-правові акти (що призводить до конфлікту інтересів), а врегулювання спірних і неоднозначних положень законів здійснювати через їх удосконалення і використання прецедентів Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду;

отримали подальшого розвитку:

- поняття адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів як адміністративної діяльності публічної адміністрації на основі реалізації норм адміністративного права щодо відновлення порушених прав і законних інтересів нотаріусів за допомогою адміністративного інструментарію, в режимі стримувань і противаг насамперед Мін’юсту та органів нотаріального самоврядування;

- наукові положення стосовно адміністративно-правового статусу Мін’юсту як провідного суб’єкта публічної адміністрації з подвійною правозахисною природою щодо нотаріусів: з одного боку, він є вагомим суб’єктом захисту прав і законних інтересів нотаріусів, з іншого - деякі його посадові особи з низьким рівнем правової свідомості і правової культури є основними суб’єктами порушення прав і законних інтересів нотаріусів;

- наукові положення (на прикладі Італії, Польщі та Румунії) щодо ефективного досвіду адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в країнах-учасницях ЄС, які полягають в системі високої довіри громадян до системи нотаріусів, у високій їх правовій культурі і правосвідомості, що позитивно підкріплюється захистом нотаріусів законом, чіткими матеріальними і процесуальними нормами притягнення їх до спеціальної дисциплінарної відповідальності міністром юстиції виключно після подання органів нотаріального самоврядування;

удосконалено:

- наукове розуміння механізму адміністративно -правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні як системи адміністративно - правових засобів, що спрямовані на врегулювання суспільних відносин у процесі здійснення нотаріальної діяльності; їх призначення полягає в захисті та відновленні порушених прав нотаріусів, охоплює широке коло суспільних відносин між державними органами (Мін’юстом, Нотаріальною палатою

України, Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, Головними управліннями юстиції) та нотаріусами і містить визначену систему адміністративно-правових елементів;

- методи адміністративної діяльності публічної адміністрації у сфері захисту прав і законних інтересів нотаріусів як система специфічних засобів заохочення, переконання й адміністративного примусу, які застосовуються Нотаріальною палатою України, Мін’юстом і адміністративним судом з метою відновлення порушених прав і законних інтересів нотаріусів, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та недопущення таких проступків у подальшому;

- законодавство з метою підвищення ефективності захисту та законних інтересів нотаріусів на засадах збалансованості їхніх прав і публічного інтересу суспільства - через доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення ст. 166-26 «Порушення порядку і строків проведення перевірок нотаріусів», п. 2 ст. 18 Закону України «Про нотаріат» такими положеннями: перевірка нотаріуса може здійснюватися не частіше одного разу на рік, а Мін’юст не має права анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

- науково-дослідній сфері - для подальшого теоретичного розроблення

питань адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів

нотаріусів в Україні (акт упровадження Науково-дослідного інституту публічного права);

- правотворчості - щодо вдосконалення чинного законодавства з

питань адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів

нотаріусів в Україні (додаток В до дисертації);

- правозастосовній діяльності - щодо покращення практичної діяльності у сфері адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні (акт впровадження Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України);

- навчальному процесі - під час розроблення та викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право України», при підготовці відповідних навчальних посібників, конспектів лекцій (акт впровадження Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»).

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювалися й обговорювалися на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: «Рівень ефективності та необхідність впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику» (м. Харків, 3-4 лютого 2017 р.), «Стан та перспективи розвитку юридичної науки» (м. Дніпро, 1-2 вересня 2017 р.), «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Львів, 15-16 вересня 2017 р.).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 212 сторінок. Робота містить список використаних джерел із 176 найменувань на 17 сторінках.

<< | >>
Источник: КРАСНОГОР ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ НОТАРІУСІВ В УКРАЇНІ. Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2018. 2018

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. 1.2.6. Понятие судебного решения и требования к нему. Вступление решения в законную силу
  2. 6. Подсудность, основанная на безоговорочном вступлении ответчика в процесс
  3. Глава 20. ПЕРЕСМОТР ПО ВНОВЬ ОТКРЫВШИМСЯ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАМ РЕШЕНИЙ, ОПРЕДЕЛЕНИЙ И ПОСТАНОВЛЕНИЙ, ВСТУПИВШИХ В ЗАКОННУЮ СИЛУ
  4. ПРАВО НА ВСТУПЛЕНИЕ В БРАК
  5. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
  6. Тема 17.Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора
  7. Тема 19.Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу
  8. 29.2. Вступление судебных решений в законную силу
  9. Вступление трудового договора в силу
  10. Условия вступления
  11. § 2. Вступление приговора в законную силу и обращение его к исполнению
  12. 2.3. Участие прокурора в пересмотре судебных актов, вступивших в законную силу
  13. ЛЕКЦИЯ №14. Пересмотр вступивших в законную силу решений суда в суде надзорной инстанции
  14. 1. Основания для пересмотра вступившего в законную силу акта по вновь открывшимся обстоятельствам
  15. Образец брачного договора для лиц, вступающих в брак
  16. Статья 100. Вступление в силу настоящего Кодекса
  17. 25. Підстави та порядок вступу до цив.процесу третіх осіб.
  18. Порядок опубликования нормативных правовых актов и вступления их в силу
  19. Вступление нормативных правовых актов в силу и их отмена.
  20. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -