<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Чинна редакція Земельного кодексу України містить низку нових правових приписів, які безпосередньо присвячені регулюванню суспільних відносин, що формуються у сфері землеустрою.

Зазначені приписи, а також положення Закону України “Про землеустрій”, прийнятого на розвиток Земельного кодексу, потребують дослідження та рекомендацій щодо їх практичної реалізації. При переході економіки країни до ринкових засад актуальність і практична значущість землеустрою не викликає сумнівів. Цей земельно-правовий інститут отримав новий, суттєво збагачений зміст, зумовлений ринковими відносинами та проведенням сучасної земельної реформи.

Наукового дослідження потребують також особливості та специфіка здійснення землеустрою щодо різних категорій земель (сільськогосподарського та іншого призначення), його нові провадження, зокрема, розмежування земель державної та комунальної власності, організація і встановлення меж територій природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень тощо. Особливої уваги потребують також питання, пов’язані із реалізацією заходів із землеустрою, які зумовлені процесами здійснення аграрної та земельної реформ і стосуються перш за все земель сільськогогосподарського призначення.

В умовах зниження родючості земель сільськогосподарського призначення, деградації ґрунтового покриву набуває актуальності екологічна спрямованість землеустрою. Зростання ролі землеустрою у сфері охорони земель та навколишнього природного середовища підкреслюють, зокрема, й положення Закону України “Про екологічну мережу України” від 24 червня 2004 р. [1]. Викладене свідчить про необхідність глибокого і всебічного дослідження зазначених аспектів землеустрою.

Вихідними даними для розробки теми стали роботи таких російських та українських учених у галузі екологічного та земельного права, як Г.О.

Аксеньонок, В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкова, Ю.О. Вовк, А.П. Гетьман, О.К. Голіченков, В.К. Гуревський, І.А. Дмитренко, Б.В. Єрофеєв, Ю.Г. Жариков, О.О. Забелишенський, І.О. Іконицька, І.І. Каракаш, Т.Г. Ковальчук, О.М. Козир, О.П. Коцюба, С.М. Кравченко, М.В. Краснова, М.І. Краснов, О.І. Крассов, П.Ф. Кулинич, Н.Р. Малишева, П.В. Мельник, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.М. Пащенко, О.О. Погрібний, В.К. Попов, П.Д. Сахаров, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, В.В. Янчук, В.З. Янчук та ін.

Оскільки заходи із землеустрою у зв’язку із суттєвим оновленням земельного законодавства України набули особливої актуальності й потребують наукового осмислення, це зумовлює необхідність подальшого наукового дослідження проблем правового регулювання суспільних відносин у сфері землеустрою в Україні з урахуванням тих соціально-економічних змін, які відбуваються у сучасному українському суспільстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ державної реєстрації 0186.0.070871).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті правового змісту землеустрою, зумовленого проведенням земельної реформи, шляхом аналізу земельного законодавства та практики його застосування, земельно-правової і спеціальної літератури, а також розробці пропозицій і рекомендацій з удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері здійснення землеустрою.

Відповідно до поставленої мети передбачається вирішити наступні основні завдання:

– визначити всебічно обґрунтоване поняття землеустрою в сучасних умовах реформування земельних відносин;

– запропонувати додаткові аргументи щодо місця відповідних правових приписів у системі права;

– провести аналіз земельного законодавства в сфері здійснення землеустрою;

– виявити особливості нових проваджень землеустрою, зумовлених проведенням земельної реформи;

– здійснити наукову періодизацію розвитку правового та організаційного забезпечення землеустрою;

– розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері землеустрою.

Об’єкт дослідження становлять правовідносини, які складаються у сфері здійснення землеустрою.

Предметом дисертаційного дослідження є проблема правового регулювання землеустрою, розв’язання якої дозволяє дослідити та розробити сутність та зміст землеустрою, його суттєві ознаки, а також запропонувати додаткові аргументи щодо місця відповідних правових приписів у системі права, з’ясувати суб’єктний та об’єктний склади, зміст, принципи, а також специфіку його проваджень стосовно різних категорій земель.

Методи дослідження складають такі, як: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-функціональний, комплексний, логіко-семантичний методи, метод сходження від абстрактного до конкретного, метод статистичного аналізу й деякі інші методи наукового пізнання.

Історичний метод використано в роботі для дослідження періодизації становлення та розвитку правового регулювання землеустрою. Порівняльно-правововий метод дослідження застосовується для порівняльного аналізу окремих положень нормативно-правових актів України і законодавства деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у сфері землеустрою. За допомогою формально-юридичного методу проводиться аналіз положень нормативно-правових актів України та Російської Федерації щодо землеустрою. Шляхом застосування логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного сформульовано специфічні принципи землеустрою, визначено його роль у системі засобів охорони земель. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно статистичними матеріалами у сфері землеустрою. Через призму системно-функціонального методу досліджується ефективність правового регулювання землеустрою в системі гарантій суб’єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок. Таке регулювання розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим в Україні комплексним і всебічним дослідженням проблем правового регулювання землеустрою. Дослідження здійснено на базі новітнього вітчизняного і зарубіжного законодавства, зокрема Земельного кодексу України та прийнятих на його розвиток нормативно-правових актів.

До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести:

1. Уперше в сучасних умовах реформування земельних відносин землеустрій визначено як систему правових норм, які спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері управління використанням й охороною земель та здійснення комплексу відповідних дій щодо виникнення і припинення права власності і права користування ними, забезпечення раціонального, сталого, екологічно збалансованого їх використання й охорони та мають за мету забезпечення гарантій прав на землю. Йдеться в тому числі про дії, які стосуються організації території адміністративно-територіальних утворень, раціонального використання й охорони земельних ділянок, формування нових і впорядкування існуючих або частин останніх і встановлення їх меж з метою забезпечення раціонального, екологічно збалансованого використання й охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища й поліпшення природних ландшафтів.

2. Дістало подальший розвиток положення, що правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері землеустрою, характеризуються усіма ознаками самостійного правового інституту земельного права, при цьому, на думку автора, його остаточне формування поки що не завершено.

3. Уточнено класифікацію відповідних дій у сфері землеустрою (з урахуванням їх безпосередньої спрямованості, специфіки змісту, суб’єктного та об’єктного складу), що утворюють його зміст, виокремлено новий різновид міжгосподарського землеустрою (землеустрій спеціального призначення), обґрунтовано необхідність виділення специфічного різновиду внутрішньогосподарського землеустрою, який формується в процесі проведення земельної та аграрної реформ – дрібноконтурного землеустрою, що стосується нових агроформувань, які виникли на базі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, проведено детальний аналіз його нових проваджень.

4. Уперше аргументовано висновок про те, що землеустрій сприяє здійсненню суб’єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок; у зв’язку з чим правові приписи землеустрою розглядаються як гарантії суб’єктивних прав останніх.

5. У дослідженні доводиться важливість і необхідність екологічного аспекту землеустрою та його визначальної ролі при забезпеченні раціонального використання й охорони земель; екологічний аспект спрямований на забезпечення оптимального складу і співвідношення земельних угідь, забезпечення екологічно збалансованого землевикористання, створення сприятливого екологічного стану, поліпшення природних ландшафтів та дотримання технологій, що сприяють збереженню якісного стану земель (особливо ґрунтів) у процесі їх використання.

6. Уперше здійснено наукову періодизацію розвитку правового та організаційного забезпечення землеустрою. Зокрема, запропоновано виокремити три головні етапи такого розвитку: 1906 – 1917 рр. – землеустрій вирішував завдання столипінського уряду щодо проведення земельної реформи, спрямованої на ліквідацію селянських общин і створення громадянами власного приватного господарства; 1917 – 1990 рр.– на землеустрій було покладено завдання щодо забезпечення перерозподілу земель в інтересах держави і функціонування виключної державної власності на землю; 1990 р. – сьогодення: а) 1990 – 1992 рр. – започатковано реформування земельних відносин і відносин у сфері землеустрою, зокрема; б) 1992 – 2001 рр. – важливою віхою цього підетапу є прийняття Земельного кодексу 1992 р. й подальше реформування відносин у сфері землеустрою; в) 2001 р. – нинішній час – у зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу України в 2001 р. і Закону України “Про землеустрій” змінюється суб’єктний та об’єктний склад землеустрою, зростає значущість його приписів, збагачується його зміст.

7. Додатково обґрунтовується, що принципові положення землеустрою повинні розглядатися як невід’ємний елемент охорони земель.

8. Уперше знаходить своє обґрунтування доцільність класифікації суб’єктів землеустрою на дві категорії: перші, безпосередньо здійснюють землеустрій або мають певні повноваження у сфері землеустрою (органи державної влади й місцевого самоврядування, юридичні й фізичні особи, які здійснюють землеустрій).

Другі використовують його результати (землевласники та землекористувачі). У свою чергу серед суб’єктів першої категорії слід вирізнити основних і допоміжних.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення та висновки дослідження можуть бути використані: у законотворчій діяльності – при вдосконаленні чинного земельного законодавства; у науково-дослідницьких цілях – для подальших розробок проблем правового регулювання землеустрою, у науково-дослідницькій роботі студентів; у навчальному процесі – при підготовці навчальної й науково-методичної літератури з курсу “Екологічне право” і “Земельне право”, у викладанні вищезазначених курсів.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки і практичні рекомендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також на науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (м. Харків, грудень 2001 р.), міжнародній науковій конференції “Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів” (м. Київ, листопад 2002 р.), науковій конференції молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (м. Харків, грудень 2002 р.), Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів та аспірантів “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, лютий 2003 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у восьми наукових працях (чотирьох статтях та тезах чотирьох наукових доповідей на наукових конференціях).

Структура дисертації обумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів (одинадцяти підрозділів), висновків (після кожного розділу і наприкінці дисертації) і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 189 сторінок, з них основного тексту – 165 сторінок, кількість використаних джерел – 258 найменувань.

<< | >>
Источник: Лісова Тетяна Вікторівна. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків –2004. 2004

Еще по теме ВСТУП:

  1. 1.2.6. Понятие судебного решения и требования к нему. Вступление решения в законную силу
  2. 6. Подсудность, основанная на безоговорочном вступлении ответчика в процесс
  3. Глава 20. ПЕРЕСМОТР ПО ВНОВЬ ОТКРЫВШИМСЯ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАМ РЕШЕНИЙ, ОПРЕДЕЛЕНИЙ И ПОСТАНОВЛЕНИЙ, ВСТУПИВШИХ В ЗАКОННУЮ СИЛУ
  4. ПРАВО НА ВСТУПЛЕНИЕ В БРАК
  5. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
  6. Тема 17.Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора
  7. Тема 19.Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу
  8. 29.2. Вступление судебных решений в законную силу
  9. Условия вступления
  10. § 2. Вступление приговора в законную силу и обращение его к исполнению
  11. 2.3. Участие прокурора в пересмотре судебных актов, вступивших в законную силу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -