<<
>>

ВСТУП

Кожна держава, що бажає мати гідну, цивілізовану та заможну долю у майбутньому, повинна вшановувати своє історичне коріння, пишатися ним, що неможливо без глибокого вивчення та розуміння своєї історичної спадщини.

Для нашої держави, що лише нещодавно здобула очікувану сторіччями незалежність та має таку багату й славну історію, яка є об’єктом досліджень багатьох вчених усього світу і яку без перебільшень можна назвати однією з найяскравіших сторінок всесвітньої історії, це набуває особливої наукової актуальності та суспільного значення.

Зараз, коли в Україні формується нова система права, яка має відповідати основним принципам демократичної правової держави, вивчення історичних джерел права України має додати цій новій системі права ґрунтовності, послідовності і розуміння наявності компетентної, перевіреної сторіччями юридичної бази. Особливо це стосується тих правових інститутів, які за часів Радянського Союзу обходилися увагою вчених і дослідників і які зараз, через зміни в нашому суспільстві, знов набирають актуальності.

У вивченні історії держави і права України до цього часу існують прогалини і білі плями, на які сучасним дослідникам необхідно звернути свою увагу. Можна сподіватися, що ці новітні дослідження зроблять вагомий внесок у вивчення та розуміння основних етапів, тенденцій та складових того непростого еволюційного процесу, яким характеризувалося формування державного устрою та правової системи нашої держави від найдавніших часів до сьогодення.

До одного з таких маловивчених в історії держави і права України об’єктів дослідження можна віднести Кормчі книги. Ці збірки церковного і світського права, що існували у багатьох редакціях і списках, і з XI до кінця XIX сторіччя регламентували функціонування усіх інститутів православної церкви, включаючи церковний суд, життя суспільства у сферах церковної юрисдикції, взаємини церковної та державної адміністрації.

Взявши до уваги надзвичайний вплив християнської церкви на життя усіх верств населення України протягом її існування, сприйняття більшістю суспільства християнської віри як неодмінної частини свого духовного життя, традиції та культури (а таким чином і православної церкви, як уособлення цієї віри), важко навіть уявити обсяг втрачених складових загальної картини історії держави і права України. Трагічну роль у цьому процесі зіграли десятиріччя пригнічення церкви та варварського знищення пам’яток духовної спадщини ідеологічним і репресивним апаратом Радянської держави та невігласами від культури й науки тих часів.

Сьогодні, разом з процесом відродження держави, ми бачимо і справжній “ренесанс” духовності та християнської віри. Церква повертає собі втрачені позиції і в душах та серцях людей, і в суспільному житті в країні. Безумовно, що подальший розвиток цих явищ, поступове відновлення духовності у країні, відродження традиційних моральних цінностей у процесі розбудови суспільства та правової держави, збільшить зацікавленість розвитком церковної історії та права. Правове становище та регулювання зовнішніх і внутрішніх відносин інституту церкви, який зараз відновлюється, поширюється і розвивається, невдовзі буде потребувати постійної уваги законодавців.

Саме тому, актуальність досліджень історичних взаємовпливів церкви та держави, церковного устрою та правових норм церковного і світського права, які регулювали суспільні та правові відносини кліру і мирян не викликає сумнівів.

А одним з основних історичних джерел цих правових норм і виступають забуті і практично не досліджені у сучасній правовій науці збірки церковного та світського права – Кормчі книги.

Кормчі книги, а особливо їх ранні списки, є одним з найменш досліджених джерел права України. Роботи Г.А. Розенкампфа [108] та митрополита Євгена (Єфімія Болховітінова) [12], які здебільшого присвячені систематизації списків та редакцій, на жаль, сучасним дослідникам використовувати дуже важко через те, що у часи написання праць цих видатних дослідників (початок ХІХ ст.) значна кількість списків Кормчих, особливо Єфремівської редакції відомі ще не були. Відомий історик середини XIX сторіччя Н.В. Калачов у своїй монографії, надрукованої у 1850 році, теж до відкриття Єфремівського списку, описав вітчизняні та візантійські світські джерела статей Кормчої на прикладі її друкованого варіанту [48]. Видатний фахівець з канонічного права А.С. Павлов вважав, що найстаріша з відомих Кормчих Київської Русі – Єфремівська потребує особливої уваги дослідників, а отже звернув свою увагу на її датування, місце перекладу та склад [86]. В творчому спадку видатного дослідника старослов’янської мови та автора її словника І.І. Срезневського є роботи, що присвячені рукописним Кормчим, але його дослідження більшою мірою присвячені лексикографічним особливостям списків. Також Срезневський описав зміст найстаріших списків Кормчих книг різних редакцій [120]. Для сучасних дослідників старіших Кормчих безцінною є робота В.Н. Бенешевича, яка дає можливість ознайомитися безпосередньо з текстом Кормчої Єфремівської редакції на старослов’янській та її аналогами та новогрецькій мовах [9; 10].

Безперечно, одним з найвидатніших внесків до вивчення Кормчих є роботи Я.М. Щапова [143, 145, 148], які описують, зокрема, й Кормчі Єфремівської редакції. Щапов в своїх дослідженнях визначив співвідношення різних списків та редакцій рукописних Кормчих, описав еволюцію їх змісту, висунув гіпотези щодо місця та часу їх перекладу. На жаль, поза його увагою залишилися правові норми Єфремівської Кормчої, їх особливості та підстави еволюції, передумови появи Кормчих на території Київської Русі, їх зв’язок з сучасним законодавством.

Серед праць сучасних дослідників слід відзначити статті Л.В. Мілова [79] та Р.Г. Пихоя, присвячені місцю та часу перекладу Єфремівської Кормчої [96]. Крім того, деякі автори у різний час досліджували окремі статті Кормчих як самостійні твори: А.С. Павлов [88], Н.В. Степанов [123], М.Б. Свердлов [115], Е.К. Піотровська [95], О. Лотоцький [68].

Таким чином ми бачимо, що за майже двохсотрічну історію вивчення Кормчих книг, перелік дослідників, що присвячували їм свої праці, не дуже великий за кількістю, до того ж більшу його частину складають науковці дорадянських часів. Частина цих праць, що була написана до відкриття Ундольським найстарішого з відомих зараз Єфремівського списку [131], не дивлячись на їхню цінність з методологічного погляду та глибину наукового змісту, практично не може бути використана сучасними дослідниками через відсутність у авторів цих праць повних фактографічних даних на момент їх написання. Більшу увагу вчених традиційно отримували більш пізні редакції Кормчих. До того ж, серед авторів, що вивчали Кормчі здебільшого були історики, а не юристи і жодний з вищеописаних авторів не проводив аналізу правових норм рукописних Кормчих.

Єфремівська Кормча, в свою чергу, займає особливе положення серед усіх Кормчих – адже саме Єфремівська Кормча є найстарішою з відомих сучасним дослідникам Кормчих, поширених на території України (вона датується кінцем ХІ – початком ХІІ ст.). Брак її дослідження порушує загальну картину джерел права Київської Русі, правова система якої є невід’ємною частиною історії держави і права України [132, 238], обсягу впливу візантійської правової системи на правову систему нашої країни, штучно зменшує значення церковного права в правовій системі Київської Русі, залишає поза визначеністю правові статуси значних груп її населення. Відтак, виникає потреба у дослідженні Єфремівської Кормчої як джерела права Київської Русі кінця ХІ початку ХІІ ст. та обумовлюється його актуальність. Виявлені в результаті такого дослідження дані мають слугувати у подальших дослідженнях еволюції правової системи України, місця в ній церковного права, впливу візантійської правової традиції на її формування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової тематики науково-дослідної роботи на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, тема № 01 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579.

Мета дослідження полягає в визначенні особливостей Єфремівської Кормчої як джерела права Київської Русі кінця ХІ початку ХІІ ст., її ролі у формуванні правової системи України. Відповідно до мети дослідження, в дисертації вирішуються такі завдання: -

проаналізувати передумови появи Кормчих на території Київської Русі, визначити закономірність їх появи у вітчизняному правовому просторі; -

класифікувати джерела Єфремівської Кормчої та визначити причини еволюції її правових норм; -

визначити підстави, цілі та процедуру формування змісту списків Кормчої; -

визначити спосіб систематизації Єфремівської Кормчої як нормативно-правового акту; -

дослідити зміст правових норм, які містить Кормча Єфремівського списку, шляхом розподілу їх на окремі групи за критерієм суб’єкта та об’єкта правовідносин, які вони регулювали; -

дослідити на прикладі Єфремівської Кормчої вплив церковного права на формування світського; -

порівняти правові норми Єфремівської Кормчої з принципами та правовими нормами, закріпленими у сучасному законодавстві України.

Об’єктом дослідження є джерела – пам’ятки права Київської Русі, а предметом дослідження є Єфремівська Кормча як одне з найвизначніших джерел – пам’яток права Київської Русі кінця ХІ – початку ХІІ ст., а саме передумови її появи на території Київської Русі, її джерела та правові норми, еволюція і зв’язок останніх з сучасною правовою системою України.

Під час проведення дослідження та написання роботи були застосовані такі методи наукового дослідження, як історичний, системний, дедукції, індукції, аналогії, формально-юридичний, аналітичний, порівняння та протиставлення, які допомогли не тільки в систематизації наявного фактичного матеріалу, але й дозволили отримання певних теоретичних результатів як умов досягнення поставленої у роботі мети.

Історичний метод використовувався для виявлення передумов появи Кормчих, визначенні причин еволюції правових норм Єфремівської Кормчої.

В значній мірі використовувалися методи формально-юридичний – для виявлення правових норм, їхнього аналізу, класифікації та конструювання нових юридичних понять на підставі вже існуючих [35, 11-12]; діалектичний, суть якого полягає в тому, що “…всі явища в суспільстві мають свій початок і кінець … всі вони бувають у безперервному русі і взаємообумовлені…” [56, 10], - для встановлення взаємообумовлених еволюційних зв’язків, визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними правовими інститутами та суспільними явищами; емпіричний – для дослідження тексту Єфремівської Кормчої. Зазначені методи виявилися ефективними для дослідження впливу церковного права на формування світського, а також підстав, цілей та процедури формування змісту списків Єфремівської Кормчої.

В другому розділі роботи для вирішення заявлених задач переважно застосовувалися: аналітичний – для проведення аналізу, визначення спільних тенденцій в розвитку правових норм Єфремівської Кормчої та їхнього застосування на практиці; системний та метод індукції – для компонування правових норм Єфремівської Кормчої за суб’єктами та об’єктами; метод порівняння – для визначення тих положень з правових норм Єфремівської Кормчої, які увійшли до сучасної правової системи України.

Теоретичне поняття “джерело права” в роботі розуміється як джерело – пам’ятка права.

Наукову новизну дисертації та особистий внесок автора складають в дослідженні наступні положення і висновки: *

Доведено закономірність появи Кормчих книг на території Київської Русі, внаслідок сукупності передумов, до яких належать:

а) суспільні – особливості розвитку суспільства Київської Русі напередодні прийняття християнства та після його прийняття, зокрема наявність незначної християнської громади, доцентрові тенденції у розвитку суспільства, сформована колективна правосвідомість;

б) правові – серед яких можна зазначити високий теоретичний та практичний рівень системи права Візантії; досконало сформовану до кінця першого тисячоліття систему церковного права Християнської Церкви; надання Церкві Київської Русі статусу “держави у державі” та визнання християнства державною релігією, з відповідною потребою регулювання пов’язаних з цим правовідносин, нових для юридичного простору Київської Русі; наявність в Київській Русі власної самобутньої правової системи; суперечливість правових систем Київської Русі та Візантії в цілій низці правових інститутів;

в) соціально-політичні – до яких належать особливості взаємин Київської Русі та Візантії на державному рівні: з одного боку наявність двохсторонньої зацікавленості у розвитку цих відносин, з іншого боку – стримані наміри посилення впливу Візантійської імперії на Київську Русь візантійських світських та церковних ієрархів та негласний опір цим процесам київських князів та патріотів з місцевої ієрархії; політика централізації, що проводилася князями Київської Русі тощо;

г) історичні – до яких можна включити історичні особливості розвитку Візантійської імперії та Київської держави станом на початок другого тисячоліття, зокрема, об’єднання Київської Русі, релігійна політика київських князів та візантійських базилевсів, послаблення впливу Візантії на світовій арені; історичні обставини Великого Хрещення Русі та подальшого поширення християнства на її території. *

Проведено класифікацію правових норм та джерел Єфремівської Кормчої за ознакою переробленості; причинами змін у змісті та складі правових норм Кормчих книг визначено процеси суспільної еволюції, які відбувалися у християнських громадах Київської Русі, а метою цих змін – сприяння поширенню християнства на Русі, запобігання його викривленню та змішанню з іншими релігіями. *

Обґрунтовано комплексну процедуру формування змісту списків Кормчих книг, яка складалася з трьох етапів:

а) “аналітичного” – на якому визначалися особливі потреби громади, для якої створювалася Кормча, виділялися положення християнства або правові норми церковного права, які викликали у громади опір;

б) “консультаційного” – на якому, через консультацію з повноважними посадовими особами, визначалася необхідність подальшого дотримання вищезазначених положень чи правових норм, що фіксувалося в одноособовому або колегіальному рішенні;

в) “замовницького” – на якому компетентні і досвідчені церковні правознавці отримували своєрідне замовлення на створення нового списку чи редакції Кормчої з зазначеними змінами та особливостями у положеннях чи правових нормах щодо церковного або світського життя у громаді, попередньо веріфікованими відповідними церковними лідерами. *

Аргументовано спосіб систематизації нормативно-правових актів Кормчих книг, зокрема Єфремівської, у формі кодифікації. *

Проведено аналіз правових норм Єфремівської Кормчої по п’яти групах за кваліфікаційною ознакою різних суб’єктів правовідносин, зокрема:

а) представники вищого духовенства;

б) представники нижчого духовенства, причетники та ченці;

в) усі клірики;

г) миряни;

д) усі члени християнської громади.

В складі кожної з груп правові норми згруповувалися за об’єктами правовідносин, які вони врегульовували. При цьому визначено правовий статус суб’єктів правовідносин та форми його реалізації. *

Визначено вплив церковного права Київської Русі на світське, який проявився у наступному:

а) в правових нормах Єфремівської Кормчої містяться такі, що встановлюють за обов’язок єпископам повідомляти світських законодавців про необхідність приведення норм світського права у відповідність до норм церковного права;

б) механізмом реалізації вищезазначених норм стала участь представників вищого духовенства Київської Русі у князівських снемах;

в) свідченням реалізації цих норм є положення, принципи та правові норми Єфремівської Кормчої, які пізніше увійшли до світського права. *

Визначені поняття, принципи та правові норми, які поширилися на території Київської Русі у змісті Єфремівської Кормчої та закріпилися у правовій системі України сьогодення:

а) Поняття позовної давності – в цивільному праві; незакінченого злочину, крайньої необхідності, співучасті, явки з повинною, форми вини (умислу та необережності), обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність – в кримінальному праві;

б) Принципи заборони карати двічі за той самий злочин, призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, та тільки за діяння, визначене як злочин у кримінальному праві; принципи, які сучасними дослідниками вважаються основоположними принципами правової держави та демократії і закріплені в Конституції України: призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, заборона карати двічі той самий злочин, рівність усіх перед законом, заборона дискримінації особи за її походженням, родинними зв’язками, обов’язок батьків піклуватися про своїх неповнолітніх дітей тощо;

в) Правові норми, які закріплюють трирічний термін позовної давності, недійсність удаваної угоди та угоди, укладеної внаслідок примусу однієї з сторін – в цивільному праві; різницю у складах злочинів крадіжки та розбою, визнання злочином розкрадання могил – в кримінальному праві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в їх використанні:

а) у навчальному процесі вищих і середніх навчальних закладів при викладанні історії держави і права України, канонічного та церковного права;

б) при науково-методичній роботі з вищезазначеної тематики;

в) для сприяння формування, усвідомлення та осмислення глибинних підвалин і процесу еволюційного розвитку правової системи України та її окремих інститутів від часів Київської Русі до сьогодення.

Апробація та реалізація результатів дослідження проводилась під час обговорення на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Головні ідеї дослідження були викладені у доповідях на наступних науково-практичних конференціях та семінарах: V Міжнародна студентська історична науково-практична конференція НТУУ “КПІ” 24.04.2000р., Науково-практичний семінар аспірантів КНУ ім. Т.Шевченка 2001 р., Міжнародна наукова конференція студентів і аспірантів у м. Мінську, Білорусь 16.11.2001 р., Міжнародна науково-практична конференція студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” у м. Києві 29-30.11.2001 р., Науково-практична конференція студентів і аспірантів КНУ ім. Т.Шевченка у м. Києві 03.2002 р., під час семінарських занять з курсів “Історія права України”, “Історія державності на землях України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Канонічне право”.

Результати дослідження знайшли відображення у 4 (чотирьох) публікаціях, 3 з яких є статтями у наукових фахових виданнях ВАК України.

<< | >>
Источник: Цвєткова Ю. В.. Єфремівська Кормча – джерело права Київської Русі (кінець ХІ – початок ХІІ ст.) / Дисертація / Київ. 2003

Еще по теме ВСТУП:

  1. 1.2.6. Понятие судебного решения и требования к нему. Вступление решения в законную силу
  2. 6. Подсудность, основанная на безоговорочном вступлении ответчика в процесс
  3. Глава 20. ПЕРЕСМОТР ПО ВНОВЬ ОТКРЫВШИМСЯ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАМ РЕШЕНИЙ, ОПРЕДЕЛЕНИЙ И ПОСТАНОВЛЕНИЙ, ВСТУПИВШИХ В ЗАКОННУЮ СИЛУ
  4. ПРАВО НА ВСТУПЛЕНИЕ В БРАК
  5. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
  6. Тема 17.Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора
  7. Тема 19.Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу
  8. 29.2. Вступление судебных решений в законную силу
  9. Вступление трудового договора в силу
  10. Условия вступления
  11. § 2. Вступление приговора в законную силу и обращение его к исполнению
  12. 2.3. Участие прокурора в пересмотре судебных актов, вступивших в законную силу
  13. ЛЕКЦИЯ №14. Пересмотр вступивших в законную силу решений суда в суде надзорной инстанции
  14. 1. Основания для пересмотра вступившего в законную силу акта по вновь открывшимся обстоятельствам
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -