ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми визначається тією роллю, яку відіграє Європейський Союз (ЄС) в сучасному світі, а також практичним значенням інтеграції України до цієї організації як для науки, так і для державної політики України.
У зв‘язку з визначенням Україною стратегічної мети - інтеграції до ЄС, включаючи членство в цьому міжнародному об‘єднанні, - важливим завданням є приведення вітчизняного законодавства у відповідність до права ЄС, що зумовлює реформування правової системи країни в цілому. Шлях до європейської інтеграції передбачає реальне забезпечення та зміст основних прав та свобод людини, створення правової, соціальної та демократичної держави, яка посяде гідне місце у світовому співтоваристві. Цей процес, серед іншого, передбачає повномасштабне реформування правової системи України на основі принципів та стандартів, що утвердилися на загальноєвропейському рівні на основі сучасного демократичного міжнародного права в результаті діяльності європейських регіональних міжнародних організацій. До них, крім Європейського Союзу, відносяться і Рада Європи, а також Організація з безпеки і співробітництва в Європі.
Саме цим обумовлено той факт, що входження нашої держави до європейського правового простору визначається внутрішніми нормативними актами України як необхідна умова інтеграції України до ЄС та інших європейських структур.
У системі пріоритетів України особливе місце посідає співробітництво саме з Європейським Союзом. Як зазначено в "Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу", затвердженої Указом Президента України від 11 червня 1998 року, "національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС." Наближення меж Європейського Союзу до кордонів України актуалізує проблему її взаємовідносин з цим інтеграційним об‘єднанням, вимагає визначення найбільш ефективної стратегії і тактики інтеграції України до ЄС.
Прихильність України до європейського вибору та відданість загальнолюдським цінностям можуть бути реалізовані лише на основі послідовного утвердження демократичних засад розвитку суспільства, прав та свобод людини у всіх їх проявах, побудови правової держави, становлення громадського суспільства.
Європейський вибір України – це шлях наближення до стандартів демократії, громадянського суспільства, верховенства права та забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Метою стратегії економічного і соціального розвитку України є створення реальних умов для її вступу до Європейського Союзу. Зусилля нашої держави на цьому напрямку повинні відповідати визначеним Європейською Радою Копенгагенським критеріям членства в ЄС, які були затверджені Європейським Союзом 22 червня 1993 року. На підставі цих критеріїв будь-яка країна Центральної і Східної Європи може стати учасницею Європейського Союзу. Вступ може відбуватися у тому випадку, коли країна із статусом асоційованого члена буде готова покласти на себе зобов‘язання країни-учасниці та буде відповідати необхідним економічним і політичним вимогам. Ці критерії стосуються економічного і політичного підґрунтя, а також готовності виконувати відповідні зобов‘язання. Зокрема, політичні критерії стосуються стабільності інституцій, які є гарантами демократії, верховенства закону, прав людини і громадянина, а також поваги прав національних меншин та їх захисту. До економічних критеріїв слід відносити функціонування ринкової економіки, а також здатність витримати тягар конкурентної боротьби і силу ринкових стосунків в межах Європейського Союзу.
Керуючись стратегією європейської інтеграції, Верховна Рада України прийняла закон, яким схвалила Концепцію загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Вона визначає, що адаптація законодавства України до законодавства ЄС ‑ це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства ЄС, з метою створення передумов до підготовки законодавчої бази для входження України в ЄС.
З метою забезпечення умов для входження України до "європейського правового простору" був прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 року.
Все це свідчить про те, що європейський напрямок у розвитку законодавства України в найближчий час буде відігравати суттєву роль, що без сумніву, викликатиме як практичний, так і науковий інтерес до проблем інтеграції та гармонізації, наближення законодавства України до законодавства ЄС.
Важливість процесів практичного використання правових інститутів та "європейських стандартів" в різних сферах правового регулювання, актуальність питань гармонізації законодавства України із правовими нормами Європейського Союзу, зокрема, та європейської інтеграції в цілому, обумовлюють необхідність повного і всебічного дослідження цих проблем як у практично-прикладному, так і в загальнотеоретичному аспектах.
Стан наукової розробки проблеми. Європейська інтеграція України знаходиться в центрі уваги вітчизняної юриспруденції з перших років незалежності. Важливими питаннями наукових досліджень протягом останніх років є обґрунтування необхідності інтеграції України до європейських структур, зближення права України з правом Європейського Союзу, впровадження європейських стандартів в різні сфери діяльності суспільства. Йдеться про те, що дослідники, аналізуючи різні сторони євроінтеграційних процесів, наголошують на принциповій важливості тих або інших їх аспектів. Так, наприклад, одні дослідники зосередили свою увагу на інституціональній стороні Європейського Союзу, на розподілі виконавчих та законодавчих функцій в системі Співтовариства, на взаємодії європейських інституцій у сфері зовнішньої політики, фінансів, внутрішніх справ, юстиції, правосуддя та інших. Серед інших вчених, що досліджували зазначений аспект проблеми, слід назвати італійського дослідника Сандро Гоці, який розглядав проблеми урядування в об‘єднаній Європі, компетенцію та взаємодію європейських структур.
Серед дослідників з пострадянських держав необхідно визначити роботи В.Посельського та В.Шемятенкова, які розглядали інституційну, правову та судову систему ЄС у тому, що стосується складу, функціонування та повноважень європейських установ, В.Опришка, який досліджував право ЄС, проблеми гармонізації національного законодавства із законодавством зазначеного міжнародного об‘єднання.Серед вчених, які досліджували проблеми формування "європейського правового простору", який визначає принципи та специфіку європейської правової інтеграції та гармонізації законодавства, слід назвати французького вченого Е.Кробі, який зробив першу в юриспруденції спробу комплексно дослідити концепцію європейського правового простору.
Важливе значення для всебічного розкриття процесу становлення європейського правового простору є роботи російських вчених Л.М.Ентіна, С.Ю.Кашкіна, О.І.Тіунова, В.М.Топорніна, Г.П.Толстопятенка, Є.Т.Усенка, Ю.М.Юмошева, а також таких західних вчених, як Е.Аккер, Дж.Вейлер, Дж.Вінер, В.Греве, Р.Довід, Г.Дейвіс, А.Романо, М.Джейніс, Р.Кей, В.Кернз, Е.Бредні, А.Татам та ін. Хоча українські автори не ставили за мету дослідження теоретико-правових аспектів європейської інтеграції, існує значна кількість робіт, важливих для аналізу окремих аспектів проблеми. Зокрема, питання розвитку концепції Європи як сукупності правових держав, сучасного змісту європейського права в цілому та права Європейського Союзу, зокрема, питання реформування правової системи України в аспекті європейської інтеграції досліджуються у працях А.І.Дмитрієва, А.С.Довгерта, В.К.Забігайка, Л.Г.Заболоцької, О.В.Задорожнього, А.П.Зайця, М.І.Козюбри, В.Є.Мармазова, В.Ф.Опришка, Н.М.Оніщенко, І.С.Піляєвої, В.І.Муравйова, Л.Д.Тимченка, Ю.С.Шемшученка.
Серед зарубіжних фахівців, які досліджували право Європейського Союзу, в цілому та особливостей і принципів його зближення із правовими системами третіх країн, слід виділити таких вчених, як Г.Берман, Н.Блокер, І.Бридж, Ж.Булюї, В.Ваєт, М.Вестлейк, Т.Гартлі, П.Гей, Д.Генрі, Г-Н.
Геренфельдт, Е.Де Смітер, Г.Дейвіс, А.Еванс, Г.Еніке, У.Зайдль-Гогенвельдерн, Г.Інсен, Г.Ісаак, В.Кернз, Ф.Карді, Н.Каталано, П.Кептейн, М.Кремона, Д.Лазок, К.Ленартс, Ж-В.Луї, Д.Макгольдрик, Д.Маклеод, М.Маресо, Д.О‘Кіф, Ж.Рідо, А.Розас, Є.Серекс, Ж-Л.Сорон, П.Пескатор, А.Татам, А.Тот, Ж.Тускоз, Е.Фелкер, А.Фердрос, П.Фішер, Р.Фолсом, С.Хайет, Г.Шлогауер, О.Шпірман, Ж.Штайнер.На окрему увагу заслуговують дослідження понятійно-категоріальної сутності, еволюції, характерних ознак та функціонування правової системи, які проводились українськими та зарубіжними вченими. Серед них передусім увагу привертають роботи вітчизняних дослідників: Ф.Д.Бабкіна, А.П.Зайця, О.В.Зайчука, М.І.Козюбри, В.В.Копейчикова, Є.В.Кубка, Л.В.Луць, В.Ф.Опришка, Н.М.Оніщенко, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, В.М.Селіванова, О.Ф.Скакун, О.І.Харитонової, Є.О.Харитонова, В.М.Шаповала, Я.М.Шевченко, Ю.С.Шемшученка та ін. Серед зарубіжних авторів слід зазначити роботи російських вчених: С.С.Алексєєва, В.Л.Карташова, Д.А.Керімова, В.В.Кудрявцева, О.А.Лукашевої, О.В.Малька, М.М.Марченка, Ю.О.Тихомирова, Л.С.Явича та ін. З-поміж інших зарубіжних авторів необхідно насамперед зазначити Ф.Аумана, Р.Болдіна, Р.Давида, Ж.Карбон‘є, К.Кьотца, К.Нетона, Дж.Тернера, А.Уотсона, Л.Фрідмена, Дж.Херста, К.Цвайгерта, та ін.
Однак, незважаючи на досить велику кількість наукових досліджень, пов‘язаних із характеристикою різних аспектів інтеграції України до європейських структур, зокрема зближення правової системи України з правовою системою Європейського Союзу, слід зазначити, що наразі відсутні комплексні теоретико-правові пошуки, автори яких пропонували б системний підхід до аналізу проблеми.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні) та Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (від 18 березня 2004 року № 1629-VI), у відповідності з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2005 рр.
(затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635) і планами науково-дослідних робіт та тематичними планами, а також планами Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.Концепція розвитку юридичної науки й освіти в Україні визначає пріоритетні напрямки наукових досліджень у галузі загальної теорії держави і права. Одним з них є "ефективність застосування законодавства, законність, правопорядок і правова культура як соціальні цінності й умови розвитку демократії в Україні". На дослідження цієї проблеми (включаючи проблему інтеграції України до ЄС, адаптації її законодавства до законодавства Європейського Союзу, впровадження європейських стандартів у всі сфери правового регулювання) необхідно спрямувати основні зусилля вітчизняних юристів-вчених, які покликані теоретично забезпечити процес розбудови української демократичної, правової та суспільної держави, та інтеграції її до європейських структур.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження обумовлена актуальністю та ступенем розробленості обраної теми і полягає у комплексному аналізі організаційно-правових засад інтеграції України до Європейського Союзу, дослідженні інтеграційного потенціалу правової системи України, визначенні правових інструментів наближення правової системи нашої держави до правової системи ЄС. Особлива увага приділена дослідженню права Європейського Союзу, його організаційних структур з метою з‘ясування умов для поступової інтеграції України до зазначеного утворення. Крім того, досліджувалась динаміка розвитку стосунків між Україною та ЄС, при цьому головна увага приділялась виявленню специфіки умов, принципів, сфер та інституціонально-правових інструментів адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Все це має принципово важливе значення для здійснення послідовної політики інтеграції України до Європейського Союзу, розбудови партнерських стосунків між ними, визначення змісту правових категорій і понять, які розкривають цей інтеграційний процес та окремі його етапи. В цілому це сприятиме реалізації інтеграційних прагнень України, прискоренню зазначеного процесу, оскільки вступ до Євросоюзу об‘єктивно вимагає від нашої держави енергійних кроків у реформуванні її правової системи, в запровадженні європейських стандартів у сфері забезпечення та захисту прав людини, соціального забезпечення та інших сферах.
Зазначена мета визначила необхідність зосередження уваги на виконанні таких основних завдань:
- дослідити природу і принципи формування та функціонування правової системи Європейського Союзу;
- розкрити концепцію ЄС як форми інституалізації інтеграційних процесів у Європі;
- аналіз процесу формування ЄС та особливостей його функціонування;
- визначити перспективи правової інтеграції України в Європейський Союз;
- розкрити риси правової системи України та її місце серед правових систем Європи;
- дослідити правову базу та інституційне забезпечення співпраці між Україною та Європейським Союзом;
- визначити сутність та шляхи узгодження норм національного права України з правом Євросоюзу;
- розкрити теоретико-правові проблеми адаптації законодавства України до законодавства ЄС;
- проаналізувати стан та перспективи розвитку співробітництва України з ЄС та розробити пропозиції щодо їх вдосконалення.
Об‘єктом дисертаційного дослідження є шляхи та перспективи правової інтеграції України в Європейський Союз.
Предметом дослідження є напрямки, форми, принципи та інституційно-правові механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Методи дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження дисертант поклала комплексний підхід до аналізу правової інтеграції України до Європейського Союзу та адаптації законодавства України до законодавства ЄС як найбільш значної складової цього процесу. Науковий пошук базувався на принципах об‘єктивності, конкретності, істинності.
Методологічну базу дослідження складає діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, що дає змогу розглянути їх у розвитку, взаємозв'язку, у зв‘язку з іншими різноманітними соціальними явищами.
Методика дослідження поєднує загальнонаукові та спеціальнонаукові концепції, теорії і методи. В якості методологічної бази дослідження використовуються такі методи пізнання, як: філософський метод, історичний метод, формально-логічний метод, соціологічний метод, системний метод, порівняльно-правовий метод та інші.
Передумови становлення та основні етапи розвитку інтеграційних процесів у межах Європейських Співтовариств, співпраця України з ЄС висвітлені з дотриманням історичного підходу. Аналіз актів, які регулюють правові аспекти організації та діяльності інституційних утворень ЄС, співробітництво між Україною та Європейським Союзом, адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, базувався на широкому використанні формально-юридичного і таких загальнонаукових методів, як системного та структурно-функціонального. Відповідно до формально-логічного методу в дослідженні застосовується категоріально-понятійний апарат та закони логіки, формальні правила класифікації, формулювання і аналізу визначень юридичних понять, правила та прийоми формальної логіки тощо.
Важливе місце в методології дисертації посідає порівняльно-правовий метод. Дослідження теоретичних та практичних проблем правової інтеграції України до Європейського Союзу об‘єктивно потребує вивчення та використання досвіду країн-учасниць ЄС в процесі європейської інтеграції.
В процесі розробки пропозиції щодо вдосконалення механізму адаптації законодавства України до законодавства ЄС використовувався також метод прогнозування.
Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі установчих договорів Європейських Співтовариств і ЄС, угод, якими внесено до них зміни та доповнення, актів інституційних органів ЄС, нормативно-правових актів, які регламентують процес європейської інтеграції України, адаптації її законодавства до законодавства Європейського Союзу, вітчизняної та зарубіжної монографічної наукової літератури, досліджень загальної теорії держави і права, міжнародного права, порівняльного правознавства, політології, філософії, економіки, історії, соціології, а також юридичної практики.
Висновки дисертаційного дослідження базуються на положеннях Конституції України, Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (від 18 березня 2004 року № 1629-VI), Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-учасницями.
Таким чином, дослідження побудоване на використанні широкого кола методів, підходів, концепцій, нормативного матеріалу для вивчення проблем правової інтеграції України до ЄС.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому зроблена спроба комплексного правового аналізу основоположних загальнотеоретичних, науково-методологічних та науково-практичних проблем правової інтеграції України до Європейського Союзу, висвітлено організаційно-правові аспекти цього процесу, проведено системний аналіз механізму адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
У рамках проведеного автором дослідження одержані наступні результати, що найповніше характеризують його наукову новизну:
- право Європейського Союзу ― це складний набір правових засобів та інструментів, які регулюють та спрямовують процеси європейської інтеграції у найважливіших сферах співробітництва;
- право ЄС ― самостійна наднаціональна правова система, яка розвивається власним шляхом, відрізняється від правових систем окремих держав, тісно інтегрованих до неї, і поєднує у собі риси, притаманні як міждержавним об‘єднанням, так і міжурядовим організаціям;
- право Європейського Союзу органічно пов‘язане з національним правом країн-учасниць, цей взаємозв‘язок визначається кількома основними принципами, а саме: принцип прямої дії правових норм ЄС на всій території держав-учасниць, принцип первинності права ЄС, а також принцип субсидіарності, який чітко розмежовує компетенцію ЄС і компетенцію держав-учасниць;
- європейські стандарти ― це визнані та закріплені в його документах юридичні норми, які регулюють співпрацю між державами-учасницями в межах об‘єднання, а також механізми такого регулювання та гарантії забезпечення цих норм на практиці;
- інституційна система Європейського Союзу базується на класичному принципі розподілу влади, хоча цей принцип діє у своєрідній формі, так, в процесі затвердження актів ЄС, у тому числі і тих, що мають силу закону, беруть участь три інститути ЄС ― Рада, Комісія і Парламент, кожен з них має свою чітко визначену компетенцію;
- процеси розширення Європейського Союзу приводять до того, що його право поступово, закономірно, об‘єктивно впливає на правові системи сусідніх держав, в тому числі й України як держави, що вступила у тісне і перспективне співробітництво з ЄС;
- передумовами вступу до ЄС, як свідчить євроінтеграційна практика, є створення демократичних основ для функціонування і подальшого розвитку громадянського суспільства державою-претендентом, формування та впровадження принципів правової держави, реформування нормативно-правової та інституційної складових національної правової системи;
- процес інтеграції України до Європейського Союзу розпочався із набуттям нашою країною незалежності, а це обумовило необхідність створення у внутрішньому правопорядку держави відповідних правових приписів для його здійснення, що і було започатковано Угодою про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами, укладеною у 1994 році, ряд положень даної угоди містить зобов‘язання нашої держави, спрямовані на створення правової бази для регулювання співробітництва з ЄС;
- інтеграційні процеси не можуть здійснюватись механічно, вони потребують вдосконалення, узгодження і приведення національного законодавства України до норм і стандартів Європейського Союзу і створення таким чином правової та інституційної бази співробітництва між нашою державою і ЄС;
- здійснення відповідних заходів правової інтеграції, визначення її меж і способів, створення ефективних механізмів перебуває у веденні України як зацікавленої в цьому держави;
- в Україні створена відповідна правова база та інституційна система, яка включає як центральний орган виконавчої влади, так і високих посадових осіб, які впливають на процес правової інтеграції України до ЄС, центральне місце в загальній інституційно-правовій системі співробітництва України та ЄС займає Угода про партнерство і співробітництво;
- на жаль, невиправдано другорядну роль в процесі правової інтеграції України до Європейського Союзу відіграє Верховна Рада, хоча саме на ній лежить обов‘язок приймати закони, а іншим суб‘єктам надається лише право законодавчої ініціативи;
- європейський вибір України, зокрема, полягає у всебічному входженні правової системи нашої держави до європейського правового простору, її адаптації до європейських правових стандартів, і саме в цих напрямках повинна відбуватись правова реформа в нашій державі;
- адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу є тривалим і послідовним процесом наближення її правової системи, включаючи законодавство, правотворчість, юридичну техніку, практику правозастосування до правової системи ЄС відповідно до критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір до нього приєднатися.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Дисертація є комплексним дослідженням проблем, пов‘язаних із правовою інтеграцією України до Європейського Союзу, адаптацією її законодавства до законодавства ЄС. Положення та висновки дисертаційного дослідження сприятимуть подальшому вивченню процесу європейської інтеграції, правової системи Європейського Союзу, а також питань реформування правової системи України, відповідності її європейським стандартам. Результати дослідження можуть бути використані у процесі здійснення відповідними державними органами України адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС, а також для підготовки фахівців з правових питань європейської інтеграції.
Дисертаційна робота дає можливість, з одного боку, глибше зрозуміти перспективи правової інтеграції України до Європейського Союзу, наближення її правової системи до норм і стандартів ЄС, а, з іншого, ― з‘ясувати ті проблеми теоретичного та практичного характеру, які необхідно подолати на цьому шляху.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її положення і висновки можуть слугувати підґрунтям для подальшого розвитку концептуальних уявлень у вітчизняній науці теорії держави і права про роль і місце права Європейського Союзу у реформуванні правової системи України, про механізм адаптації законодавства України до законодавства ЄС і більш глибокого розуміння закономірностей інтеграційних процесів, що відбуваються у Європі, зокрема у сфері права.
Практична значимість результатів дослідження визначається можливістю використання положень дисертації у навчальному процесі, а також у тому, що в дисертації визначено коло теоретичних і практичних проблем, пов‘язаних із правовою інтеграцією України до Європейського Союзу, і розроблені пропозиції, які сприятимуть пришвидшенню цього процесу.
З урахуванням об‘єкта, предмету, мети і завдань дослідження воно має наступну структуру: вступ, два розділи, які на загал поділені на п‘ять підрозділів, висновки та список використаних літературних джерел.
Еще по теме ВСТУП:
- 1.2.6. Понятие судебного решения и требования к нему. Вступление решения в законную силу
- 6. Подсудность, основанная на безоговорочном вступлении ответчика в процесс
- Глава 20. ПЕРЕСМОТР ПО ВНОВЬ ОТКРЫВШИМСЯ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАМ РЕШЕНИЙ, ОПРЕДЕЛЕНИЙ И ПОСТАНОВЛЕНИЙ, ВСТУПИВШИХ В ЗАКОННУЮ СИЛУ
- ПРАВО НА ВСТУПЛЕНИЕ В БРАК
- § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
- Тема 17.Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора
- Тема 19.Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу
- 29.2. Вступление судебных решений в законную силу
- Условия вступления
- § 2. Вступление приговора в законную силу и обращение его к исполнению
- 2.3. Участие прокурора в пересмотре судебных актов, вступивших в законную силу
- ЛЕКЦИЯ №14. Пересмотр вступивших в законную силу решений суда в суде надзорной инстанции
- 1. Основания для пересмотра вступившего в законную силу акта по вновь открывшимся обстоятельствам
- Статья 100. Вступление в силу настоящего Кодекса
- 25. Підстави та порядок вступу до цив.процесу третіх осіб.
- 25. Третьи лица, заявляющие самостоятельные требования относительно предмета спора (понятж основания и порядок вступления в дело, права и обязанности)
- 26. Третьи лица, не заявляющие самостоятельные требования относительно предмета спора (поняти! основания и порядок вступления в дело, права и обязанности)
- Порядок опубликования нормативных правовых актов и вступления их в силу
- Вступление нормативных правовых актов в силу и их отмена.
- § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу