Посвідчення довіреностей та заповітів, прирівнених до нотаріально посвідчених

Законодавство України окремо визначає компетенцію посадових осіб щодо посвідчення лише двох видів нотаріальних дій: заповітів та довіре ностей, прирівняних до нотаріально посвідчених.

Відповідно до ст. 40 Нотаріального закону до нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:

1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями бу динків для осіб похилого віку та інвалідів;

2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих час тин, з’єднань, установ або військово навчальних закладів;

5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, по свідчені начальниками таких установ;

6) заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені на чальниками слідчих ізоляторів.

Вищезазначені посадові особи, зобов’язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов’язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів капітанові морського порту або консулові України в іноземному порту для подальшого надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.

А державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов’язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, та залишити у себе отриманий ним примірник заповіту з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. У разі встановлення не відповідності заповіту законові державний нотаріус державного нотаріального архіву повідомляє про це заповідача і посадову особу, яка посвід чила заповіт.

У разі якщо заповідач не мав місця проживання в Україні або місце проживання заповідача невідоме, заповіт надсилається до Київського державного нотаріального архіву. Також не є нотаріальними діями, а лише прирівнюються до нотаріально посвідчених такі довіреності:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднань, установ, військово навчальних закладів, де немає нота ріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає но таріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Посвідчення заповітів і довіреностей вищезазначеними посадовими особами проводиться з дотриманням вимог цього Закону та інших норма тивно правових актів.

Важливими, на нашу думку, є положення, передбачені в ст. 40-1 Закону «Про нотаріат» щодо засвідчення справжності підпису на документах на чальником установи виконання покарань, яке прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису особи на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що паплюжать честь і гідність людини.

Посадові, службові особи, які посвідчують заповіти і довіреності (далі — посадові, службові особи), керуються Конституцією і законами Укра їни, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мін’юсту, а також цим Порядком.

Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення.

Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомо сті, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідаль ність у порядку, встановленому законом.

Посадові, службові особи не вправі посвідчувати заповіти і довіреності на своє ім’я або від свого імені, на ім’я або від імені свого чоловіка чи своєї дру жини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).

Посвідчені заповіти та довіреності реєструються посадовими, службо вими особами, крім капітанів морських або річкових суден, що плавають під прапором України, начальників пошукових або інших експедицій, в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до но таріально посвідчених, форма якого встановлюється Міністерством юсти ції України.

реєструються під окремим порядковим номером. Номер, під яким зареєстровано заповіт чи довіреність, зазна чається в посвідчувальному написі та є доказом посвідчення заповіту чи довіреності. Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапором України, вносить запис про посвідчення заповіту в судновий журнал. Реєстра цінний номер, за яким заповіт внесено до суднового журналу, і номер сторінки суднового журналу проставляється на двох примірниках заповіту. У судновому журналі робиться відмітка про передачу заповіту начальникові порту України або консулу України в іноземному порту.

Заповіт, посвідчений начальником експедиції, реєструється в обліковому журналі так само, як і вихідні документи. Порядковий номер, за яким заповіт зареєстровано у журналі, проставляється у посвідчувально му написі на обох примірниках заповіту.

Заповіт складається, підписується та посвідчується в двох примірниках. Присутність не менше двох свідків є обов’язковою умовою при по свідченні заповітів, прирівняних до нотаріально посвідчених, вищезазна ченими посадовими та службовими особами. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Свідки також зобов’язані дотримуватися таємниці при вчиненні нотаріальних дій.

Довіреність посвідчується в одному примірнику. Посвідчена довіреність вручається особі, від імені якої вона посвідчена, або на прохання такої особи і за її рахунок надсилається за зазначеною нею адресою особі, на ім’я якої видана така довіреність.

Завдання і запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення компетенції нотаріальних органів.

2. Які нотаріальні дії вчиняються в державних нотаріальних конторах?

3. Охарактеризуйте співвідношення компетенції нотаріальних органів.

4. Які заповіти прирівняні до нотаріально посвідчених?

5. Компетенція щодо вчинення нотаріальних дій дипломатичних представництв України.

6. Які довіреності прирівняні до нотаріально посвідчених?

7.

Список рекомендованих джерел

Основна література

1. Долинська М. С. Українське нотаріальне право. К.: Юрінком Інтер, 2015. 248 с.

2. Дякович М.М. Нотаріальне право України: Навч. посіб. К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ. 2009. 683 с.

3. Дякович М.М. Хрестоматія нотаріального права України: Навч. посібн. Істина, 2018. 480 с.

4. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальный процесс: Учебник / В.В. Комаров, В.В. Баранкова. Харьков: Консум, 1999. 240 с.

5. Комаров В.В., Баранкова В. В. Нотаріат в Україні: підручник. Х.: Право, 2011. 384 с.

6. Майкут Х. В. Нотаріат: курс лекцій. Львів.: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 212 с.

7. Медвідь Ф. М., В. Ф. Усенко Ф. М., Медвідь Я. Ф.. Нотаріальний процес в Україні: навчальний посібник / За ред.. Ф. М. Медвідя. К.: Атіка. 2006. 324 с.

8. Нотаріат в Україні: Навч. Посіб. / за ред. В.М. Бесчастного. К.: Знання, 2008. 494 с.

9. Нотаріат в Україні: Навчальний посібник / За заг ред. Ю. В. Нікітіна. КВНЗ « Національна академія управління»; «Алерта», 2016. 586 с.

10. Нотаріат України : Книга 1. Організація нотаріату з практикумом: Підручник у трьох книгах / за заг. ред. С.Я. Фурси. 3-є вид., доповн. І переробл. К.: Алерта, 2015. 484 с.

11. Радзієвська Л.Е., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник / За відп. ред. Л.К. Радзієвської. К.: Юрінком Інтер, 2000.

12. Сміян Л.С., Нікітін Ю.В., Хоменко П.Г. Нотаріат в Україні: Навчальний посібник / За ред. Ю. В. Шкітіна. К.: КНТ, 2008. 632 с.

13. Теорія нотаріального процесу: Науково-практичний посібник / За заг. ред. С. Я. Фурси. К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. 920 с.

14. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. К.: А.С.К., 2001. 976 с.

Спеціальна література

1. Долинська М. С. Ґенеза та еволюція нотаріальної діяльності на теренах Львівщини.

2. Долинська М. С. До питання компетенції посадових і службових осіб, які вчиняють дії, прирівняні до нотаріально посвідчених. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2017. Вип. 3. С. 55-65.

3. Долинська М. С. До. До питання розширення повноважень нотаріусів. Науково-практична конференція «Правові, соціально-психологічні та інформаційні процеси державотворення в контексті євроінтеграції»: збірник матеріалів; Львівська політехніка. Львів, 8-9 лютого 2016 р. Львів, 2016. С. 176­178.

4. Долинська М. С. Конституція України як джерело нотаріального процесу. Сучасний конституціоналізм: проблеми теорії та практики: матеріали наукового семінару (22 червня 2018 р.). Львів: ЛьвДУВС, 2018. С. 65-68.

5. Долинська М. С. Особливості вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2011. Вип. 53. С. 197-203.

6. Долинська М.С. Особливості реалізації нотаріальної діяльності в незалежній Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2015. Вип. 3. С. 75 - 84.

7. Долинська М.С. Становлення та розвиток законодавства про нотаріальну діяльність в Україні: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. 2017. 40 с.

8. Долинська М.С. Становлення та розвиток законодавства про нотаріальну діяльність в Україні: дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. 2017. 465 с.

9. Єфіменко Л. В. Розвиток нотаріату в Україні: стан та проблеми. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2010. № 8. С. 8-15.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. №3425-ХП. Відомості Верховної Ради України. 1993. №39. Ст. 383.

3. Про внесення змін до Закону України « Про нотаріат»: Закон України від 1 жовтня 2008 р. № 614-V. Відомості Верховної Ради України. 2009 р., № 13. Стор. 449. стаття 161.

4. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання нотаріальної діяльності»: Закон України від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI. Урядовий кур’єр від 17.10.2012. № 189.

5. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Офіційний вісник України. 2016. № 2. Ст. 108.

6. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»: Закон України від 21.04.2011 № 3271-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 44. Ст. 460.

7. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо повноважень по вчиненню нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування: Закон України від 03.03.2009 № 1054-VI. Відомості Верховної Ради України. 2009. № 29. С. 1054. Ст. 392.

8. Про внесення змін до статті 245 Цивільного кодексу України щодо повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування по вчиненню дій, прирівняних до нотаріальних: Закон України від 03.03.2009 № 1055-VI // Відомості Верховної Ради України. 2009. 29. С. 1055. Ст. 393.

9. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 38. Ст. 509.

10. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII. Голос України. 2014. 8 листопада.

11. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 228. Урядовий кур’єр.

2014. 11 липня. № 123.

12. Про затвердження Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі:Наказ Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 170/5. Офіційний вісник України. 2011. № 49. С. 9. Ст. 1984.

13. Про затвердження Правил професійної етики нотаріусів України: Наказ Міністерства юстиції України від 04.10.2013 № 2104/5. Офіційний вісник України. 2013. № 82. С. 580. Ст. 3070.