Представництво і довіреність. Особливості посвідчення довіреностей нотаріусами України

Представництво, яке ґрунтується на договорі, також може здійснюватися за довіреністю. Відповідно до частини третьої статті 244 Цивільного кодексу України довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Завданням повіреного є представлення інтересів довірителя в певних установах та організаціях, перед третіми особами. При чому, для повіреного довіреність ніяких самостійних прав на майно, яке отримане для здійснення правочину, в тому числі договору, не породжує, а лише передбачає повноваження, якими наділений представник та призначається для третіх осіб.

На думку О.Ю.Заїки: довіреність - це односторонній правочин, який фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та обов’язки безпосередньо для довірителя.

Довіреність - це односторонній правочин і, відповідно, він має відповідати вимогам, установленим для всіх такого роду правочинів у частині третій статті 202 Цивільного кодексу України. Тому її видача не вимагає згоди представника, а прийняття довіреності або відмова від неї є правом представника. Тобто, представник довірителя самостійно вирішує, чи використати довіреність для здійснення певних дій на користь довірителя чи відмовитися від довіреності. Як довірителем, так і повіреною особою може бути фізична та юридична особа.

Усі довіреності умовно поділяються на: довіреності, які можуть існувати у простій письмовій формі; довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених; довіреності, які потребують обов'язкової нотаріальної форми.

Залежно від обсягу повноважень довіреності можна поділити на: для здійснення однієї дії (разова); для здійснення одноразових дій протягом визначеного строку; для здійснення різних дій протягом визначеного строку.

Ми підтримуємо думку тих авторів, які цей поділ довіреностей називають разова, спеціальна і загальна ( генеральна).

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про нотаріат», до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.

Посвідчення довіреностей вищевказаними посадовими особами проводиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 ( у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2006 року № 940) «Про порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються нотаріального посвідчених» з наступними змінами.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 1 жовтня 2008 року № 614-УІ статтю 37 Закону щодо компетенції посадових осіб органів місцевого самоврядування викладено в новій редакції. Згідно вказаних змін, з 1 грудня 2008 року посадові особи органів місцевого самоврядування не вправі були посвідчувати довіреності.

Відповідно до Закону України № 1055-17 від 03 березня 2009 року «Про внесення змін до статті 245 Цивільного кодексу України щодо повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування по вчиненню дій, прирівняних до нотаріальних», довіреність особи, яка проживає у населеному пункту, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Аналогічні зміни були внесені Законом № 1054-УІ (1064-17) від 03 березня 2009 року» Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо повноважень по вчиненню нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» до частини другої статті 40 Закону України «Про нотаріат». Вказані зміни до законодавства набрали чинності з 28 березня 2009 року ( з дня опублікування).

Отже, з 1 грудня 2008 року до 28 березня 2009 року посадові особи органів місцевого самоврядування не вправі були посвідчувати довіреності. Тільки з 28 березня 2009 року вказані посадові особи вправі посвідчувати довіреності лише для осіб, які проживають на території органу місцевого самоврядування та за виключенням довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами. Практично в органах місцевого самоврядування посвідчуються довіреності на отримання пенсій, оформлення спадщини. Тобто, особи, які проживають на території органу місцевого самоврядування, за посвідченням довіреності на розпорядження майном повинні звернутися до державного чи приватного нотаріуса.

Слід зауважити на невідповідності частини першої статті 58 Закону України «Про нотаріат» вимогам частини третьої статті 244 Цивільного кодексу України. Згідно з Цивільним кодексом, довіреність є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, тобто нотаріус вправі посвідчити довіреність лише від однієї особи.

Змістом довіреності є чіткий виклад тих юридичних дій, виконання яких довіритель покладає на свою повірену особу, повноважень, наданих повіреній особі, та прав, що ними вона наділена для виконання даних повноважень. При цьому, дії які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з частиною першою статті 245 Цивільного кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Чинне законодавство містить певні вимоги до довіреності, посвідчуваної в нотаріальному порядку. Так, зокрема, у підпункті 2.5 пункту 2 глави 4 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у тексті довіреності повинні бути зазначені: місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають.

Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику.

Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, нотаріусом не посвідчу ється.

У довіреності на укладання договору дарування обов'язково зазначаються прізвище, ім'я, по батькові або повне найменування обдаровуваного. У разі невиконання такої умови довіреність є нікчемною.

Довіреності від імені неповнолітніх у віці від 14 до 18 років, а також від імені осіб, визнаних у судовому порядку обмежено дієздатними, можуть бути посвідчені лише за згодою батьків, усиновителів чи піклувальників.

Справжність підписів батьків, усиновителів чи піклувальників на письмовій заяві про їх згоду на посвідчення довіреності від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від імені осіб, визнаних у судовому порядку обмежено дієздатними, повинна бути засвідчена нотаріально.

Нотаріус вимагає дозвіл органу опіки і піклування на право опікуна укладати, а піклувальника давати згоду на видачу довіреності від імені підопічного, якщо вони виходять за межі побутових.

Довіреність від імені управителя майна, яке передане за договором управління, посвідчується нотаріусами, якщо видача такої довіреності передбачена умовами цього договору або цього вимагають інтереси установника управління або вигодо набувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. При посвідченні такої довіреності нотаріус роз’яснює управителю майна вимоги статті 1041 Цивільного кодексу України, про що зазначається у посвідчу вальному написі[1, с.181].

При цьому не може бути посвідчена довіреність на посвідчення заповіту, на отримання паспорта громадянина України, оскільки нормативними актами встановлене особисте вчинення цих дій.

Відповідно до статті 34 Сімейного кодексу України реєстрація шлюбу через представника не допускається. Однак, якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, то таку заяву, нота-ріально засвідчену, можуть подати їх представники. Отже, нареченні вправі посвідчити довіреність лише на уповноваження представника на подання від їх імені заяви (підпис на якій повинен бути нотаріально засвідчений) в органи державної реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. При цьому реєстрація шлюбу проводитиметься лише за особистої участі в церемонії нареченого та нареченої.

Термін дії довіреності визначається довірителем відповідно до статті 247 Цивільного кодексу України та зазначається у тексті документа літерами та визначається роками, місяцями, тижнями, днями і не може бути визначений настанням будь-якої події. Якщо ж в довіреності строк її дії не встановлено, то вона зберігає чинність до припинення її дії (частина перша статті 247 Цивільного кодексу України). Довіреність, призначена для вчинення дій за кордоном, яка не містить указівок про строк її дії, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Також нікчемною є довіреність на укладання договору дарування, у якій не встановлено імені обдаровуваного.

Довіреність посвідчуються нотаріусом лише з використанням бланків суворої звітності та складається в двох примірниках, один з яких буде виданий довірителю для передачі своїй повіреній особі, а інший залишається у справах приватного нотаріуса, державної нотаріальної контори.

Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.

За загальним правилом, повірена особа повинна особисто виконувати всі покладені на неї довірителем повноваження. Однак, повірена особа може передоручити виконання цих обов'язків. Таке передоручення може мати місце у випадках, коли у самому тексті довіреності є чітке уповноваження передоручити виконання дій або коли повірена особа примушена до цього обставинами для охорони інтересів довірителя передоручити виконання покладених на неї обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 245 Цивільного кодексу України, довіреність в порядку передоручення посвідчується лише нотаріально, а термін дії її не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана. Також довіреність, видана в порядку передоручення ( згідно з частиною третьою статті 58 Закону України «Про нотаріат», підлягає нотаріальному посвідченню після подання основного документа, в якому застережено право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основаною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. При цьому, довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю. Вважається правомірною відмова нотаріуса у посвідченні доручення в порядку передоручення, якщо в основній довіреності не вказано строк дії.

У довіреності, виданій у порядку передоручення, мають бути вказані час і місце посвідчення основної довіреності, прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання особи, якій видана основна довіреність, і особи, якій вона передоручає свої повноваження та роз'яснюються представнику довірителя вимоги статті 240 Цивільного кодексу України.

На основній довіреності нотаріусом робиться відмітка про передоручення. Копія основної довіреності додається до примірника довіреності, що залишається у матеріалах нотаріальної справи.

Особа, яка видала довіреність, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Відповідно до статті 248 Цивільного кодексу України, припинення представництва за довіреністю відбувається внаслідок:

— Закінчення строку довіреності а стосовно разової довіреності - здійснення дій представником, на які він уповноважений.

— Скасування довіреності особою, яка її видала. Тобто особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Згідно зі статтею 249 Цивільного кодексу України відмова від цього права є нікчемною.

— Відмова особи, якій видано довіреність. Таке обопільне право, як довірителя, так і повіреного на одностороннє припинення довіреності пов’язане з довірчим характером правочину [7, с.268].

— Припинення юридичної особи, від імені якої видано довіреність.

— Припинення юридичної особи, на ім'я якої видано довіреність.

— Смерті громадянина, який видав довіреність, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

— Смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Припинення дії основної довіреності припиняє дію довіреності в порядку передоручення та тягне припинення повноважень представника.

Для скасування нотаріально посвідченої довіреності, довірителю необ­хідно звернутися до нотаріуса із заявою про скасування довіреності та повідомити про скасування особу, якій довіреність видана, а також відомих їх третіх осіб, які для представництва перед якими була видана довіреність.

Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України шляхом передавання відповідної заяви.

Посвідчені нотаріусами довіреності, а також довіреності, видані в порядку передоручення, припинення їх дії, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252.

Єдиний реєстр - це електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії.

Реєстраторами Єдиного реєстру є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, що мають доступ до Єдиного реєстру через інформаційну мережу Міністерства юстиції України, вносять записи до Єдиного реєстру про посвідчені довіреності(у тому числі їх дублікати), про припинення дії довіреностей, перевіряють дійсність довіреностей (їх дублікатів) за даними Єдиного реєстру та видають витяги з Єдиного реєстру, а також виконують інші функції, передбачені вказаним Положенням.

За письмовою заявою приватного нотаріуса - Реєстратора доступ до Єдиного реєстру довіреностей з метою виконання функцій Реєстратора може бути наданий помічнику (консультанту) цього нотаріуса.

Відповідно до пункту 2.1. обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також відомості про припинення їх дії.

Документами Єдиного реєстру є: витяг про внесення реєстраційного запису до Єдиного реєстру; скорочені та повні витяги з Єдиного реєстру. При цьому відповідно до наказу Мін’юсту № 601/5 від 24 квітня 2015 року документи Єдиного реєстру виготовляються без використання спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.

Відомості з Єдиного реєстру надаються безкоштовно на письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства - у зв'язку з кримінальними, цивільними господарськими або адміністративними справами, що перебувають у їх провадженні, а також Міністерству юстиції України, головими територіальними управліннями юстиції, у зв'язку

із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України.

3.