Всесвітня метеорологічна організація (ВМО)

У 1873 р. було створено неурядову Міжнародну метеорологічну організацію. На зміну їй у 1947 р. засновано міжурядову Всесвітню метеорологічну організацію. Свою діяльність вона розпочала у 1951 р.

Мета діяльності ВМО — сприяти всесвітньому співробітництву щодо створення мережі станцій для проведення метеорологічних спостережень, а також центрів, що забезпечують діяльність метеослужб. Організація сприяє налагодженню системи оперативного обміну метеорологічною інформацією, стандартизації метеоспостережень, забезпеченню однозначності інформації про метеоспостереження, що публікується, а також застосуванню метеорології в авіації, мореплавстві, сільському господарстві. Багато уваги в діяльності ВМО приділяється стимулюванню метеорологічних досліджень (зокрема, реалізується Всесвітня кліматична програма та глобальна програма атмосферних досліджень) і підготовки фахівців. У межах ВМО відбувається міжнародний обмін метеозведеннями. Організація надає допомогу державам у створенні та діяльності метеослужб, а також у застосуванні метеорології і гідрології для втілення проектів економічного розвитку.

Завдяки діяльності ВМО було, зокрема, створено Всесвітню службу погоди, яка спирається на інформацію з метеорологічних супутників і центрів.

ВМО сприяє вільному і необмеженому обміну даними та інформацією, продукцією і послугами в реальному або близькому до реального масштабі часу по питаннях, що стосуються безпеки і охорони суспільства, економічного добробуту і захисту навколишнього середовища. Вона вносить внесок до формулювання політики в цих областях на національному і міжнародному рівнях.

У разі небезпечних явищ, пов'язаних з погодою, кліматом і водою, які є причиною близько 90 % всіх стихійних лих, програми ВМО надають життєво важливу інформацію для випуску завчасних попереджень, що дозволяють врятувати життя і зменшувати збитки, що наноситься майну і навколишньому середовищу.

ВМО грає провідну роль в міжнародних зусиллях по моніторингу і захисту навколишнього середовища за допомогою своїх програм. У співпраці з іншими установами системи ООН і національними метеорологічними і гідрологічними службами ВМО надає підтримку в здійсненні ряду конвенцій по навколишньому середовищу і грає важливу роль в наданні консультацій і оцінок урядам по відповідних питаннях. Така діяльність вносить внесок до забезпечення стійкого розвитку і благополуччя націй.

Вищим органом ВМО є Всесвітній метеорологічний конгрес, який скликається щонайменше один раз на чотири роки в цілях визначення загальних напрямів політики, направленої на виконання завдань Організації, затвердження довгострокових планів, затвердження граничного рівня витрат на наступний фінансовий період, ухвалення положень Технічного регламенту, що мають відношення до міжнародної метеорологічної і оперативної гідрологічної практики, виборів Президента і віце-президентів Організації і членів Виконавчої Ради, а також призначення Генерального секретаря.

Виконавчими органами є Виконавча Рада та Секретаріат. Виконавча Рада, будучи виконавчим органом Організації, підзвітна Конгресу з питань координації програм Організації і використання її бюджетних ресурсів відповідно до рішень Конгресу. Вона складається з 37 директорів національних метеорологічних або гідрометеорологічних служб і збирається не рідше за один раз на рік для здійснення програм, схвалених Конгресом, і розгляду діяльності Організації.

Ця Організація охоплює шість регіональних метеорологічних асоціацій і вісім технічних комісій.

Вісім технічних комісій, що складаються з призначених країнами-членами експертів, вивчають питання в рамках своїх конкретних сфер компетенції (технічні комісії установлені по основних системах, приладах і методах спостережень, атмосферних науках, авіаційній метеорології, сільськогосподарській метеорології, океанографії і морській метеорології, гідрології і кліматології).

Поточну роботу виконує Секретаріат. Його очолює Генеральний секретар. Секретаріат є адміністративним, документаційним та інформаційним центром Організації. Він займається питаннями підготовки, редагування, випуску і розповсюдження публікацій Організації, а також виконує обов'язки, вказані в Конвенції й інших основних документах, і надає підтримку в роботі конституційних органів ВМО, описаних вище.

У Секретаріаті розміщуються Регіональні бюро для Африки, Азії і південно-західної частини Тихого океану, Америки і Європи. Регіональні бюро здійснюють координацію діяльності відповідних бюро ВМО на місцях. Є два бюро по зв'язках: одне в Нью-Йорку і одне в Брюсселі. Штаб-квартира ВМО розташована в Женеві (Швейцарія).

Коротка історія Всесвітньої метеорологічної організації: 1853 р.: Перший Міжнародний метеорологічний конгрес (Брюссель) 1873 р.: Засновано попередницю ВМО - Міжнародну

Метеорологічну Організацію (ММО).

1947 р.: Одноголосно прийнята Конвенція ВМО на Конференції директорів.

1950 р.: Конвенція ВМО набула чинності 23 березня.

1951 р.: ВМО стала спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй

1957 р.: Закладено основу Глобальної системи спостережень за озоном.

1957/58 р.: Участь в проведенні Міжнародного геофізичного року. 1963 р.: Розпочато здійснення Всесвітньої служби погоди.

1971 р.: Установлено Проект по тропічних циклонах (перетворений у 1980 р. в Програму по тропічних циклонах)

1972 р.: Установлено Програму по оперативній гідрології.

1976 р.: ВМО випустила першу міжнародну оцінку стану глобального озонового шару

1977 р.: Заснована спільно ВМО і Міжурядовою океанографічною комісією ЮНЕСКО Об'єднана глобальна система океанічних служб. 1978/79 р.: Глобальний метеорологічний експеримент і Мусонні експерименти в рамках Програми досліджень глобальних атмосферних процесів.

1979 р.: Перша Всесвітня кліматична конференція (привела до створення Міжурядової групи експертів по зміні клімату Всесвітньої кліматичної програми і Всесвітньої програми досліджень клімату).

1980 р.: Заснована Всесвітня програма досліджень клімату.

1985 р.: Прийнята Віденська конвенція про захист озонового шару.

1987 р.: Прийнято протокол Монреаля про речовини, що руйнують озоновий шар.

1989 р.: Заснована Глобальна служба атмосфери.

1990 р.: Друга Всесвітня кліматична конференція (заснувала Глобальну систему спостережень за кліматом); Міжнародне десятиліття по зменшенню небезпеки стихійних лих; випущена Перша доповідь про оцінки МГЕІК.

1991 р.: ВМО/ ЮНЕП скликали першу нараду Міжурядового комітету з ведення переговорів про рамкову конвенцію ООН про зміну клімату.

1992 р.: Заснована Глобальна система спостережень за кліматом.

1993 р.: Покладено початок Всесвітній системі спостережень за гідрологічним циклом.

1995 р.: Заснована програма обслуговування кліматичною

інформацією і прогнозами; випущена Друга доповідь про оцінки МГЕІК.

1998 р.: Наукова оцінка руйнування озонового шару.

1999 р.: Відкриття нової будівлі штаб-квартири ВМО в Женеві.

2000 р.: Всесвітня Метеорологічна Організація відзначила свій 50- річний ювілей.

2001 р.: Випущена Третя доповідь про оцінки МГЕІК.

2003 р.: Покладено початок Програмі по запобіганню небезпеці і пом'якшенню наслідків стихійних лих, а також Космічній програмі і Програмі для найменш розвинених країн.

2005 р.: Секретаріат Групи за спостереженнями за Землею

розміщений у штаб-квартирі ВМО.

2007 р.: Випущена Четверта доповідь про оцінку МГЕІК; МГЕІК нагороджена Нобелівською премією миру.

2009 р.: Всесвітня кліматична конференція.