Всесвітня туристична організація (ВТО).

Всесвітня туристична організація (ВТО) — міжнародна міжурядова організація в галузі туризму.

Попередником ВТО був Міжнародний конгрес офіційних туристичних організацій, заснований у 1925 р.

У процесі становлення та розвитку туристична галузь розширювалась і поступово ставала невід'ємною частиною міжнародного життя, а тому зростало і її міжнародне значення. Національні уряди почали відігравати більш активну роль у сфері туризму; їхня політика охопила широкий спектр проблем — від створення належної туристичної інфраструктури до регулювання туристичних потоків у країні.

У середині 60-х років XX ст. виникла необхідність створення ефективнішого механізму, здатного контролювати розвиток туризму і забезпечувати роботу з регулювання переміщення осіб та вироблення туристичної політики. Саме тому в 1967 р. члени Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій вирішили реорганізувати Союз і створити міжурядовий інститут, уповноважений вирішувати у світовому масштабі всі пов'язані з туризмом питання та співпрацювати з іншими компетентними органами та організаціями (наприклад, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, ЮНЕСКО, Міжнародною організацією з цивільної авіації тощо).

У грудні 1969 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій реорганізованому Міжнародному союзу офіційних туристичних організацій відводилась вирішальна і центральна роль у регулюванні туристичної галузі на міжнародному рівні. Резолюція набула чинності, коли в травні 1974 р. держави-члени Міжнародного союзу ратифікували статутні документи ВТО.

Таким чином, Міжнародний союз офіційних туристичних організацій був перетворений на Всесвітню туристичну організацію, перша Генеральна Асамблея якої відбулася в Мадриді в травні 1975 р. У відповідь на пропозицію іспанського уряду в 1976 р. у Мадриді була розташована штаб-квартира Секретаріату Організації. Цього ж року ВТО отримала статус виконавчого агента Програми розвитку ООН (ПРООН), який офіційно був закріплений у відповідній угоді між ВТО та ООН 1977 р. Однак лише в 2003 р. ВТО набула статусу спеціалізованої агенції ООН, що підтвердило її провідну роль у сфері міжнародного туризму.

В даний час ВТО складається зі 138 дійсних, асоційованих і понад 350 членів, що приєдналися. Дійсними членами є держави, їхні урядові заклади; асоційованими - території, що не мають зовнішньополітичної самостійності; що приєдналися - міжнародні та національні організації, туристичні асоціації та компанії, а також компанії, пов'язані з туризмом (авіаційні й інші транспортні компанії, туроператори, турагенти, готельні і ресторанні асоціації, видавничі компанії, навчальні і дослідницькі інститути, місцеві та регіональні туристичні ради).

Її діяльність охоплює всі аспекти міжнародного туризму: правові, адміністративні, економічні, фінансові, соціальні, екологічні, статистичні, технічні, кадрові.

Основною метою ВТО, відповідності до ст. З Статуту ВТО, є "сприяння розвитку туризму для внесення вкладу в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримання прав людини й основних людських цінностей для всіх людей без поділу на раси, стать, мову і релігію".

Основні завдання ВТО:

1. розширення і поглиблення співробітництва держав - членів цієї організації в галузі туризму з метою розвитку країн і регіонів;

2. удосконалення якості утворення і професійної підготовки туристичних кадрів;

3. планування, розробка і реалізація заходів для захисту і раціонального використання навколишнього середовища в контексті світового розвитку;

4.

5. вивчення туристичного ринку, збирання, аналіз і систематизація статистичних даних, прогнозування розвитку туризму;

6. забезпечення зв'язків і обміну інформацією між країнами, що беруть участь в туристичному розвитку;

7. розробка і поширення туристичної документації.

ВТО подає регулярний звіт про стан світового туризму, який враховує як досягнення, так і перепони для подальшого розвитку туристичної індустрії. ВТО намагається сприяти світовому туризму через виключення або обмеження урядового втручання у міжнародний туризм так, як і в процесі стандартизації вимог до паспортів, віз, реєстрації в міліції, в'їзних формальностей тощо.

Знаменною подією діяльності ВТО стало проведення Всесвітньої конференції з туризму (ВКТ), яка відбулася в Манілі (Філіппіни) з 27 вересня по 10 квітня 1980 року. Рішення про скликання ВКТ прийняла II сесія Генеральної асамблеї ВТО (травень 1977 p.). На конференції були розглянуті питання відповідальності держав за розвиток туризму (соціально-економічні умови, цілі і завдання, стримуючі чинники) та такі актуальні проблеми: людина - організатор свого відпочинку; регулювання попиту і пропозиції; науково-технічне співробітництво у галузі туризму; підготовка кадрів для індустрії туризму тощо. В заключному документі знайшли відображення спільно напрацьовані під час обговорення рекомендації. Цей документ отримав назву Манільської декларації з світового туризму. У конференції взяло участь більше як 100 держав.