Всесвітній поштовий союз

З метою розвитку зв'язків між народами шляхом ефективного функціонування поштових служб і сприяння досягненню високих цілей міжнародного співробітництва в культурній, соціальній та економічній сферах було засновано Всесвітній поштовий союз.

Перша спроба встановити деякі загальні принципи, які б регулювали міжнародну поштову службу, відбулась на міжнародній конференції в Парижі в 1863 р. До цього часу міжнародний поштовий обмін регулювався безліччю двосторонніх договорів. Через 11 років, а саме 9 жовтня 1874 р., на першому Міжнародному Поштовому Конгресі представники 22 країн підписали Бернську угоду, створивши Загальний Поштовий Союз (General Postal Union). Тепер 9 жовтня весь світ святкує Міжнародний Поштовий День. Членство в Союзі зростало так швидко, що у 1878 назву “Загальний Поштовий Союз” було змінено на “Всесвітній Поштовий Союз (Universal Postal Union)”. Бернській угоді 1874 р. вдалося об’єднати плутанину поштових служб та договорів в єдину поштову територію для взаємного обміну поштою. Вона також встановила єдиний поштовий тариф замість 1200 різних тарифів, що існували між 22 країнами, які зустрілись у Берні. Бар’єри та кордони, що заважали до цього часу вільному міжнародному обміну поштою та його зростанню, було нарешті скасовано.

Головним документом Всесвітнього Поштового Союзу є його Конституція, яка містить мету діяльності та загальні положення. Вона є дипломатичним документом, який має бути ратифікований компетентними органами кожної країни-члена ВПС. Доповнення до Конституції можуть вноситись лише Конгресом, і також підлягають ратифікації.

Загальні правила, що регулюють міжнародні поштові послуги, а також положення, що стосуються відправки листів, втілені у Всесвітній Поштовій Конвенції. Цей документ, так само, як і Конституція, має обов’язкову юридичну силу для всіх країн -членів ВПС. З метою чіткого, простого та гнучкого регулювання діяльності у сфері міжнародних поштових послуг, на Сеульському Конгресі у 1994 році було внесено доповнення до двох головних документів.

Окремі угоди, які є обов’язковими лише для країн, що їх уклали або приєднались, регулюють операції з поштовими посилками та поштовими фінансовими службами.

Кожна країна-член Організації Об’єднаних Націй може приєднатись до Всесвітнього Поштового Союзу. Незалежні держави, які не є членами ООН, також можуть вступити до ВПС, якщо на це дасть згоду щонайменше дві третини країн-членів ВПС. На кінець 1996 року ВПС налічував 189 країн-членів.

Всесвітній Поштовий Конгрес (Universal Postal Congress), куди делегуються представники всіх країн-членів, є головним органом Союзу. Як правило, він збирається кожні п’ять років. Хоча головною функцією Конгресу є законодавча, останнім часом в ньому намітилась тенденція передавати регулятивні повноваження двом Радам ВПС, зосереджуючись практично на загальних політичних питаннях. На останніх конгресах велика увага надавалась Загальним Дебатам, де обговорюються та вирішуються ключові питання, що постануть перед ВПС на наступні п’ять років. Внаслідок Загальних Дебатів на Сеульському Конгресі у 1994 р. ВПС прийняв план змін у поштовій сфері під назвою Сеульська Поштова Стратегія. Вона має чотири ключові напрямки:

- ефективне реагування на зміну ринкового середовища та потреби клієнтів;

- контроль та покращення якості поштових товарів та послуг;

- отримання більшої незалежності у керівництві та сприяння поштовому розвитку;

- підвищення відповідальності поштового персоналу на всіх рівнях.

Рівень втілення в життя Сеульської Стратегії буде визначальним фактором того, яку частку на ринку комунікацій буде мати поштова служба на початку наступного століття. До інших функцій Конгресу належить вибір Генерального Директора та його заступника, так само, як і членів Виконавчої Ради та Ради Поштових Операцій; Конгрес також встановлює бюджет на наступні п’ять років.

Виконавча рада (Executive Council) складається з Голови та представників 40 країн-членів та збирається щороку у штаб-квартирі ВПС в Берні.

Рада Поштових Операцій (Postal Operations Council) є технічним та оперативним органом ВПС та складається з представників 40 обраних країн-членів. Вона має справу з практичними, економічними та комерційними аспектами діяльності міжнародної поштової служби. Метою програми діяльності Ради є перш за все допомога поштовим установам модернізувати, поліпшувати та уніфікувати їх поштові продукти. Голова Ради Поштових Операцій обирається її членами.

Міжнародне Бюро (International Bureau), встановлене Бернською угодою 1874 року, знаходиться у Берні та займається загальною підтримкою органів ВПС. Воно виступає, як пов’язуючий, інформаційний та консультативний орган ВПС, а також забезпечує технічну співпрацю між країнами-членами. Міжнародне Бюро відповідає за забезпечення представництва ВПС у його зовнішніх стосунках, головним чином з міжнародними організаціями. Воно не втручається у конфлікти між поштовими адміністраціями та їх клієнтами.

Щодо мови, то в той час, як офіційною мовою ВПС залишається французька, Сеульський Конгрес проголосив другою робочою мовою Міжнародного Бюро англійську. Під час конгресів та засідань органів ВПС забезпечується одночасний переклад на ще декілька мов, крім французької. Документи та публікації ВПС перекладаються на арабську, китайську, англійську, німецьку, португальську, іспанську та російську мови. Оплату послуг з перекладу здійснює країна, що замовила переклад.

Слід зауважити, що країни-члени ВПС мають право утворювати обмежені союзи з метою подальшого розвитку кооперації між поштовими адміністраціями та з метою покращення поштових послуг. З цією ж метою вони мають право укладати між собою спеціальні угоди. Однак їх положення не можуть бути менш сприятливими для суспільства, ніж положення, які забезпечуються головними документами ВПС. Зараз існує 14 обмежених союзів, сфера діяльності яких розповсюджується майже на всі регіони світу.

ВПС, як спеціалізована установа ООН.

1 липня 1948 року ВПС став спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй. З того часу його співпраця з іншими міжнародними організаціями зросла та поширилась. ВПС підтримує тісні зв’язки з такими програмами ООН, як Програма розвитку ООН, Міжнародна програма ООН з контролю за наркотиками, Програма ООН з охорони навколишнього середовища, а також з такими спеціалізованими установами, як Міжнародний союз телезв’язку, Міжнародною організацією цивільної авіації, Міжнародною організацією охорони здоров’я, ЮНЕСКО та Міжнародною організацією торгівлі. ВПС також має контакти з такими неурядовими міжнародними організаціями, як Міжнародна організація повітряного транспорту, Міжнародна організація зі стандартизації, Світова митна організація та Інтерпол.

Прикладом співпраці ВПС з міжнародними фінансовими організаціями є його співпраця з Міжнародним Банком з метою дослідження процесу реформ у поштовому секторі. Незважаючи на технічну природу своєї діяльності та невеликий бюджет, ВПС бере активну участь у програмах, що виникають після глобальних конференцій, організованих під егідою ООН, таких, наприклад, як Конференція із захисту навколишнього середовища та розвитку, Світовий саміт з соціального розвитку та Четверта конференція з проблем жінок.

Співробітництво заради покращення поштових послуг.

Принцип технічного співробітництва було додано до Конституції ВПС на Віденському Конгресі у 1964 р. Це було викликано необхідністю надавати допомогу багатьом нещодавно утвореним країнам, які на початку 60-х приєдналися до ВПС.

Якість обслуговування.

Поштова служба має всі підстави пишатися якістю своїх послуг, які надаються за розумними цінами. Одначе, разом із швидким ростом конкуренції, альтернативних форм комунікації та вищими вимогами клієнтів, вона має постійно вносити подальші зміни у якість поштових послуг. Як зазначено на Сеульскому Конгресі у 1994 році, дії ВПС з поліпшення якості служби включають:

- поновлення та здійснення якісного обслуговування, яке має бути заснованим на потребах та вимогах клієнтів;

- постійний контроль над якістю міжнародного транспортування пошти та ефективністю світової поштової мережі;

- організація та розвиток практичних програм, спрямованих на поліпшення якості обслуговування;

- встановлення відділу справки та допомоги в Міжнародному Бюро.

Технології.

Поштова служба постійно використовувала результати наукового прогресу в технології транспортування, щоб якнайскоріше доставити пошту до своїх клієнтів. В багатьох країнах автоматизовані технології використовуються через весь ланцюг обробки пошти для підвищення ефективності та зниження собівартості.

Щоб поширити розповсюдження розвинутих інформаційних технологій на країни, що розвиваються, ВПС розробив проект Глобального Електронного Обміну Даних (EDI project). З розвитком комп’ютерних технологій, які значно полегшують процес обробки пошти та дозволяють обмінюватись електронною інформацією, поштові служби мають можливість відслідковувати відправку та доставку пошти та надавати цю інформацію клієнтам.

Філателія.

Сьогодні в світі існує незчисленна кількість людей, які збирають поштові марки. Політика щодо випуску, продажу та використання поштових марок є важливим питанням для будь-якої країни. Час від часу ВПС дає рекомендації щодо тематики поштових марок, яка повинна зробити позитивний внесок у розвиток дружніх міжнародних стосунків. Таким чином у 1989 році Конгрес, що відбувся у Вашингтоні, випустив “Філателістський кодекс етики для держав-членів ВПС”. ВПС також застосував низку заходів для сприяння філателії та встановив Комітет зі зв’язків з основними філателістськими організаціями.

Безпека.

Як Вашингтонський (1989), так і Сеульський (1994) Конгреси визнали важливість безпеки, як визначального фактора успіху поштової справи сьогодні. Дійсно, поштова безпека займає пріоритетне місце серед діяльності Союзу, щоб допомогти поштовим установам поліпшити їх імідж, якість обслуговування та захистити їх прибутки. Враховуючи це, спеціальна установа — Група із Забезпечення Поштової Безпеки — розробила ефективну програму дій. Поштові установи мають виконати свої зобов’язання перед клієнтами щодо цілісності пошти та забезпечення безпеки всіх, хто має до неї відношення, включаючи тих, хто відправляє пошту, хто її перевозить та зберігає. Приділення більше уваги клієнтові та розвиток ринку. Великий наголос робиться зараз на співпрацю з організаціями, які представляють великий відсоток користувачів міжнародних поштових послуг. Працюючи у цьому напрямку, контактні комітети були встановлені з представниками друкарської індустрії та деякими філателістськими організаціями. ВПС також прийняв унікальний проект, націлений на розвиток та зростання продажу товарів за допомогою пошти в усьому світі. Це перший проект ВПС, який фінансується як поштовими адміністраціями, так і їх партнерами у приватному секторі.

Отже, Всесвітній Поштовий Союз є сучасною установою з давньою історією та багатими традиціями. Ця міжурядова організація була створена у 1874 р. з метою забезпечення організації і вдосконалення міжнародної поштової служби. Статус спеціалізованої агенції ООН отримала у 1947 р. Основними правовими основами діяльності є Статут, Загальний регламент та Всесвітня поштова конвенція. Поштові клієнти в усьому світі можуть розраховувати на все більш зручні та надійні поштові послуги, які залишаться найбільш доступним та легким міжнародним засобом зв’язку.