Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).

Всесвітня організація інтелектуальної власності або ВОІВ — є одним зі спеціалізованих агентств ООН, що було створене у 1967 році з метою заохотити творчу діяльність та забезпечити захист інтелектуальної власності в усьому світі.

У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, якою було визначено, що до ІВ належать права на:

- літературні, художні та наукові твори;

- виконавчу діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

- винаходи у сферах людської діяльності;

- наукові відкриття;

- промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

- захист від недобросовісного суперництва;

- усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

На даний момент ВОІВ нараховує 184 члени та адмініструє 23 міжнародні угоди. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія. На цей час Генеральним директором ВОІВ є Френсіс Гаррі.

Потреба в міжнародній охороні прав інтелектуальної власності стала очевидною, коли представники іноземних країн відмовилися брати участь у Міжнародній виставці винаходів у Відні 1873 р., остерігаючись, що їхні ідеї будуть "викрадені" і комерційно використані в інших країнах. Згодом, у 1883 р., була прийнята Паризька конвенція про охорону промислової власності — перший важливий міжнародний документ, спрямований на надання допомоги в охороні інтелектуальних творінь громадян певних країни за кордоном.

Положення Конвенції поширюються на об'єкти промислової власності, якими є:

—винаходи (патенти);

—товарні знаки;

—промислові взірці.

Паризька конвенція, учасниками якої були 14 держав, набрала чинності в 1884 р. Для організації засідань та зустрічей країн- учасниць Конвенції було створено Міжнародне бюро.

У 1886 р. була прийнята Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів; саме тоді у міжнародних відносинах з'явилось поняття авторського права. Метою прийняття Бернської конвенції було забезпечення громадянам держав-учасниць права контролювати використання своїх творінь та отримувати за таке використання відповідну винагороду. До переліку літературних та художніх творінь Конвенція відносить: романи, оповідання, поеми, п'єси; пісні, опери, музичні постановки сонати; малюнки, живопис, скульптуру, архітектурні витвори.

Для виконання адміністративних функцій в межах Бернської конвенції, на противагу Паризькій, було створене Міжнародне бюро. У 1893 р. обидва бюро об'єдналися в одну міжнародну організацію, яка отримала назву Об'єднаного міжнародного бюро з охорони інтелектуальної власності (французька абревіатура — БІРПІ). Штаб- квартира новоствореної організації знаходилась у Берні (Швейцарія), а штат співробітників на той час нараховував лише сім осіб. Вона стала попередницею ВОІВ.

З підвищенням ролі й значення інтелектуальної власності змінювалася структура БІРПІ. У 1960 р. штаб-квартира Організації була перенесена з Берна до Женеви з тією метою, щоб бути "ближче" до ООН та інших міжнародних організацій, представництва яких розташовані саме тут.

У 1970 р. згідно з Конвенцією про заснування ВОІВ та після проведення необхідних структурних та адміністративних реформ, БІРПІ було реорганізовано у ВОІВ. Одночасно був створений Секретаріат ВОІВ, підзвітний країнам-членам Організації.

У 1974 р. ВОІВ стала спеціалізованою установою ООН і отримала мандат держав-членів ООН на здійснення адміністративного управління в галузі інтелектуальної власності.

У 1996 р., підписавши Угоду про співпрацю зі Всесвітньою торгівельною організацією (ВТО), ВОІВ розширила свою діяльність і продемонструвала важливість прав інтелектуальної власності в регулюванні світової торгівлі.

У 1898 р. БІРПІ виконувала адміністративні функції лише чотирьох міжнародних договорів, сьогодні ж ВОІВ здійснює адміністративні функції 21 договору (двох із них — спільно з іншими міжнародними організаціями).

— узгодження національних законодавств та процедур у галузі інтелектуальної власності;

— надання послуг міжнародним заявникам в отриманні прав промислової власності;

— обмін інформацією в сфері інтелектуальної власності;

— надання країнам юридичної та технічної допомоги;

— сприяння у розв'язанні суперечок у сфері інтелектуальної власності між суб'єктами приватного права;

— методичне запровадження інформаційних технологій та Internet як засобу збереження, отримання та використання інформації в галузі інтелектуальної власності.

У вересні 2000 року на засіданні Генеральної асамблеї ВОІВ встановлено Міжнародний день інтелектуальної власності. Відзначається щороку 26 квітня.

На відміну від інших структурних підрозділів ООН ВОІВ має істотні джерела фінансування, що не залежать від внесків держав- членів. 2006 року понад 90 % фінансування цієї організації були отримані Міжнародним бюро ВОІВ у вигляді зборів від фізичних та юридичних осіб, що скористалися міжнародними системами реєстрації об'єктів інтелектуальної власності, такими як PCT для патентів, Мадридська система для торгівельних марок та Гаазька система для промислових зразків.

Як і у багатьох інших структурних підрозділах ООН, керівний склад ВОІВ призначається Генеральною асамблеєю, а не обирається. Це дало критикам привід стверджувати, що ВОІВ діє не в інтересах громадян, котрі є мешканцями країн-членів цієї організації, а в інтересах абстрактних «національних відомств» (тобто урядових установ країн членів, на які покладено функції захисту інтелектуальної власності і які представляють країни-члени для цілей багатьох міжнародних документів ВОІВ), які в свою чергу можуть лобіювати інтереси окремих держав або транснаціональних корпорацій.

Аби вирішити цю проблему, керівництво ВОІВ намагається приймати рішення шляхом консенсусу. При цьому кожна держава- член має лише один голос, незалежно від кількості її населення та розміру членських внесків.

Діяльність ВОІВ

Нове тисячоліття ставить перед ВОІВ багато нових завдань; одним з найбільш важливих є використання переваг швидких темпів розвитку технічного прогресу, особливо в сфері інформаційних технологій та Інтернет.

Організація здійснює широкий спектр діяльності та надає послуги, включаючи розробку міжнародних стандартів для законодавства і практики в сфері інтелектуальної власності, що забезпечують захист патентів, товарних знаків та промислових взірців у багатьох країнах. ВОІВ також надає різноманітну технічну та юридичну допомогу країнам, що розвиваються, консультує з розв'язання спорів та досліджує нові проблеми у глобальному контексті інтелектуальної власності. Для реалізації цих видів діяльності Організація використовує нові досягнення в галузі інформаційних технологій з метою підвищення ефективності та сприяння обміну інформацією в електронній формі.

Розвиток міжнародного права інтелектуальної власності

Засадничу роль у діяльності ВОІВ зі сприяння охороні інтелектуальної власності відіграє запровадження міжнародних норм та стандартів. Хоча базовими документами договірної системи ВОІВ залишаються Паризька та Бернська конвенції, наступні договори ВОІВ розширили та зміцнили охорону прав, яку забезпечували ці дві Конвенції, а також дозволили врахувати зміни, пов'язані з технічним прогресом, та охопити нові сфери людської діяльності (наприклад, Договір ВОІВ з авторського права (ДАП) та Договір ВОІВ з виконання та фонограм (ДВФ), які забезпечують відповідність міжнародної охорони авторського права та суміжних прав вимогам нової доби).

Організація постійно відчуває потребу в розробці нових норм і стандартів, які б відповідали вимогам технічного прогресу та ділової практики.

Однак навіть добре складений договір може бути неефективним, якщо держави-члени не застосовують його положення на практиці. Саме тому ВОІВ закликає держави до підписання та імплементації договорів, розроблених під її егідою. Активне приєднання до міжнародних договорів та поступове забезпечення їх дотримання дозволять підтримувати стабільний міжнародно-правовий режим, забезпечать дотримання прав інтелектуальної власності у всьому світі, сприятимуть залученню інвестицій та економічному добробуту держав.

Отже, одним з головних завдань ВОІВ є сприяння прогресивному розвитку та гармонізації законів, стандартів і практики в сфері інтелектуальної власності в державах-членах Організації. Сприяння розширенню міжнародних загальних принципів та правил у цій сфері потребує проведення широких консультацій з державами та іншими зацікавленими сторонами.

Перелік міжнародних конвенцій та договорів ВОІВ, стороною яких є Україна

1. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності.

2. Всесвітня конвенція про авторське право.

3. Паризька конвенція про охорону промислової власності.

4. Договір про патентну кооперацію.

5. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків.

6. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів.

7. Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин.

8. Договір про закони щодо товарних знаків.

9. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури.

10. Найробський договір про охорону Олімпійського символу.

11. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.

12. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків.

13. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм.

14. Договір ВОІВ про авторське право.

15. Договір ВОІВ про виконання і фонограми.

16. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

17. Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків.

18. Договір про патентне право.

19. Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків.

20. Віденська угода про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів торговельних марок.

21. Страсбурзька угода про Міжнародну патенту класифікацію.

22. Сінгапурський Договір про право товарних знаків.