Проблема класифікації міжнародних організацій

Динаміка створення міжнародних організацій та зростання їхнього впливу в сучасному світі ставить перед науковцями досить важливе завдання їх класифікації, без якої розробка багатьох теоретичних проблем є досить складною.

Як ми вже з'ясували, всі міжнародні організації поділяються на дві великі групи — міждержавні (міжурядові) та недержавні, утворені фізичними або юридичними особами, які не мають відношення до урядової діяльності. Отже, це є критерій членства.

Необхідно також мати на увазі, що іноді достатньо складно "вписати" ту або іншу організацію в рамки класифікації, тобто жодна класифікація не може бути "абсолютною". Отже, в деяких випадках учені простежують певну відмінність міждержавних і міжурядових організацій. Так, деякі з них припускають можливість членства представників територій, що мають свої уряди, але не є суверенними державами (наприклад, Всесвітній поштовий союз, Всесвітня метеорологічна організація тощо), тобто в прямому значенні ці організації не можна назвати міждержавними.

Окрім цього, угода про створення міжнародної організації може мати або міждержавний характер (у цьому випадку йдеться про співпрацю всіх інституцій держави), або міжурядовий (коли передбачається співпраця виконавчих структур). Необхідно також зазначити, що деякі неурядові організації припускають так зване змішане членство, коли, крім недержавних структур, до них входять і певні державні організації.

Досить обґрунтованим є поділ міжнародних організацій за критерієм функціонального типу та географічного масштабу діяльності.

За географічним масштабом міжнародні організації поділяють на:

— глобальні;

— міжрегіональні;

— регіональні;

— субрегіональні.

До глобальних відносять ті з них, що мають досить широке як територіальне представництво членів (ООН, ЮНЕСКО, МАГЛТЕ), так і вплив на глобальний розвиток людства.

До міжрегіональних відносять організації за критеріями членства, до яких входять представники суміжних регіонів. При цьому під регіоном, як правило, розуміють географічний простір (Європа, Азія, Африка тощо). З огляду на це прикладом міжрегіональних організацій можуть слугувати СНД, ГУАМ, НАТО та ін.

Відповідно, регіональні організації — як міждержавні, так і неурядові — обмежують коло своїх учасників певним регіоном. При цьому поняття "регіон", перш за все, містить географічне значення, проте деякі дослідники цим не обмежуються, включаючи в нього і соціально-політичний зміст. До регіональних міждержавних організацій належать: Організація африканської єдності

(трансформована в Африканський союз), ЄС, НАФТА, ЄБРР; прикладами регіональних неурядових організацій можуть бути Центральноєвропейська ініціатива, Європейська конфедерація профспілок. Оскільки поняття "регіон" є багатозначним, часто в окрему групу виділяють субрегіональні організації (наприклад, Бенілюкс, Вишеградська четвірка тощо).

За обсягом компетенції, або функціональним типом, міжнародні організації розподіляються на організації загальної і спеціальної компетенції. До першої групи відносять міждержавні організації, цілі яких зачіпають усі сфери відносин між її членами. Вони можуть бути як універсальними (ООН), так і регіональними (Ліга арабських держав, Організація американських держав).

Говорячи про універсальну міжнародну організацію, варто відштовхуватись від визначення, запропонованого Віденською конвенцією 1975 р., згідно з яким до міжнародних організацій універсального характеру віднесено ООН, її спеціалізовані установи, Міжнародне агентство з атомної енергії та будь-які міжнародні організації, членський склад та відповідальність яких має широкий міжнародний діапазон.

Цілі організацій спеціальної компетенції (як міждержавних, так і неурядових) обмежені однією сферою співпраці. Їх класифікація здійснюється за функціональною ознакою: економічні (ЄАВТ, ЄС, Андська група, АТЕС) і фінансові (МВФ, Всесвітній банк, Африканський банк розвитку); військові та політичні (ОВД, Західноєвропейський союз); наукові (ЮНЕСКО, Паґуошський

комітет); технічні (спеціалізовані установи ООН, Європейське космічне агентство); спортивні (ФІФА, МОК); правозахисні

(Міжнародна Амністія); гуманітарні; релігійні тощо.

Досить вдало, поєднані географічний та функціональний критерії у праці М. Мальського та М. Мацяха, де наведено класифікацію міжнародних організацій.

Доцільно розглянути й інші критерії класифікації міжнародних організацій, а саме: за характером повноважень; порядком прийому в організацію (відкриті й закриті); способом їх утворення (договірний шлях і спрощений за резолюцією вже існуючої організації) тощо. У роки "холодної війни" радянській науці були притаманні й дещо інші критерії для класифікацій. Так, наприклад, міжурядові організації поділяли на капіталістичні, соціалістичні, країн, що розвиваються, і міжсистемні.