Криміналістична характеристика злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів

Основними елементами криміналістичної характеристики злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів є:

— предмет злочинного посягання;

— спосіб вчинення злочину;

— типова «слідова картина» злочину;

— особа злочинця.

Предмет злочинного посягання. Предметом злочинного посягання в кримінальних провадженнях про злочини у сфері обігу наркотичних засобів є наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, аналоги наркотичних та психотропних речовин.

Наркотичні засоби — рослини, сировина і речовини, природні або синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України.

Психотропні речовини — будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини та матеріали, які становлять небезпеку для здоров’я населення в разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України.

Прекурсори — речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, що використовуються для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також хімічні речовини та їх солі, які використовуються з цією ж метою і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України.

Аналоги наркотичних і психотропних речовин — синтетичні або виділені з природної сировини продукти, що призводять до стимулюючого, депресуючого або галюциногенного стану, є небезпечними для здоров’я населення в разі зловживання ними і не затверджені як наркотичні засоби чи психотропні речовини міжнародними конвенція- ми ООН, а також рішенням Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України.

За психофармакологічним впливом наркотики можна розділити на три великі групи: 1) наркотики, що пригнічують центральну нервову систему; 2) наркотики, що збуджують центральну нервову систему; 3) наркотики, що мають галюциногенні властивості.

До першої групи наркотиків відносяться:

Опіум — це сік, одержуваний із надрізаних головок опіумного маку (Papaver somniferum). З однієї макової головки одержують біля 0,020,05 гр. опіуму сирцю. Після спеціальної обробки із сировини одержують кінцевий продукт, який частіше всього ділиться на три групи: 1) оброблений опіум, 2) медичні препарати опіуму, 3) алкалоїди опіуму або опіати.

З медичною метою використовуються препарати опіуму у вигляді порошку, таблеток або розчину.

Морфін — самий головний і найбільш добре вивчений алкалоїд опіуму. Виділений у 1805 р., він одержав свою назву на честь грецького бога сну — Морфея. Морфін — білий кристалічний порошок, що не має запаху, але легко упізнається за характерним терпким смаком. При зберіганні на світлі він швидко жовтіє. Морфін слабко розчиняється у воді й спирті. У медичній промисловості він частіше всього випускається в ампулах.

Морфін є наркотиком, що дуже швидко викликає звикання. Вже через декілька днів постійного вживання препарату формується залежність.

Героїн є напівсинтетичним похідним морфіну, вперше отриманим у Німеччині в 1898 р. як ліки для лікування залежності від морфіну.

Героїн у 20-25 разів сильніший морфіну. У хімічно чистому стані він являє собою сіро-коричневий порошок. Через потужність цього препарату і небезпеку загибелі осіб, які приймають його вперше або у випадку можливого передозування, нелегальні торговці добавляють у нього молотий цукор, щоб знизити концентрацію, і в такому вигляді продають. Тоді це порошок білого кольору, що нагадує порошок морфіну.

Героїн є наркотиком, який швидше за всі інші викликає звикання. Вже через пару днів може виникнути сильна фізична залежність. З цієї причини героїн не використовують у медичних цілях.

Барбітуратами називають ліки, що є похідними барбітуратової кислоти. Всі вони подібно діють на організм, тобто викликають пригнічення мозкових центрів, що контролюють вищу нервову діяльність. Перший барбітурат під назвою «Веронал» був уперше виготовлений у 1903 р. Через десять років був виготовлений ще більш сильний, і донині використовуваний препарат під назвою «Фенобарбітал». З того часу

було розроблено ще багато барбітуратів, які, проте, не мають між собою суттєвої різниці.

Барбітурати середньої тривалості дії використовуються в психіатричній практиці. Прийняті через рот вони через півгодини викликають сон, що триває вісім годин.

У заводських умовах барбітурати виготовляються у вигляді порошку для приготування розчинів, в ампулах, у вигляді свічок або таблеток. Наркомани їх ковтають або вводять шприцом.

Найбільш численною групою серед психостимулюючих засобів, є амфетаміни. Сильну стимулюючу дію має також і кокаїн.

Кокаїн є алкалоїдом, що міститься в листях південноамериканської рослини erythroxylum coca. Ще жерці древніх інків знали його збудливу дію і жували його листя, щоб викликати прилив сил і усунути почуття голоду. Сьогодні кокаїн широко використовують наркомани.

При будь-якому способі введення в організм кокаїн викликає збудження. Наркомани часто вживають його в сполученні з героїном для пом’якшення ефекту останнього.

При вдиханні кокаїн викликає подразнення і сухість слизової оболонки носа.

Через те, що кокаїн не викликає толерантності взагалі або викликає її в незначному ступені, наркомани довго можуть притримуватися однієї і тієї ж дози. Вони не потрапляють у фізичну залежність, як, наприклад, опіома- ни, але психічна залежність від кокаїну виражена дуже сильно.

Галюциногенні наркотики відомі людству багато тисячоріч. У останні роки найбільш часто до галюциногенів використовується термін «психо- деліки», що відбиває їх спроможність розширювати обрії свідомості.

За походженням галюциногенні, психоделічні наркотики розділяють на натуральні і синтетичні.

Марихуана є наркотиком рослинного походження. її готують із висушеного листя і суцвіття індійських конопель, відомої за назвою cannabis indika або cannabis satu’a. Ця конопля росте у місцевості із переважно теплим кліматом, насамперед у Мексиці, в Африці, в Індії і на Середньому Сході. її можна також вирощувати в помірному кліматі.

Марихуану курять у вигляді цигарок, за допомогою трубки або кальяну. У деяких країнах її їдять або вдихають, але в Європі й Америці ці засоби використовуються рідко.

Диетиламід лізергінової кислоти, скорочено — ЛСД-25, є найбільш відомим, найбільш вивченим і одночасно найбільш часто використовуваним нелегально психоделічним наркотиком. За фармакологічною дією ЛСД-25 без сумніву, належить до найдужчих препаратів, відомих людству. Вчені підрахували, що кількість ЛСД, яка складає одну семи- сотмільйонну частину ваги тіла людини здатна викликати психоделіч- ний ефект. Тридцять грамів ЛСД-25 можуть викликати психоделічний ефект у трьохсот тисяч чоловік.

ДМТ — диметилприптамін, галюциногенний наркотик, що є витяжкою з рослини piptademia peregnna, яка росте в Західній Індії і Південній Америці. Цей наркотик не надто широко застосовується наркоманами.

Спосіб вчинення злочину. Дії з безпосереднього вчинення аналізованих злочинів диференціюються на декілька різнопланових способів, що утворюють самостійні склади злочинів: незаконне виготовлення, придбання, у тому числі шляхом розкрадання; зберігання, перевезення, пересилка, збут наркотичних засобів; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Особливістю незаконного обігу наркотичних засобів є те, що окрема злочинна діяльність (наприклад, незаконне виготовлення, контрабанда і придбання) може бути як самостійною, так і паралельною, пов’язаною воєдино підсистемою.

Дії з безпосереднього виготовлення наркотичних засобів обумовлені особливостями виду наркотику.

Деякі способи розкрадань наркотичних засобів: 1) виписка рецептів на вигаданих хворих і осіб, яким не приписано медичне споживання наркотичних засобів; 2) заміна наркотиків в ампулах і інших ємностях іншими речовинами; 3) фіктивне списання наркотичних засобів на наукові дослідження або лікування онкологічних або інших категорій хворих; 4) оформлення підроблених документів на знищення наркомісних медикаментів, з простроченими термінами збереження.

При незаконному зберіганні наркотиків або психотропних речовин найбільш типовими місцями їх приховування є: житлові і підсобні приміщення (горища, підвали); предмети меблів (шафи, ніжки столів і стільців); різні побутові предмети (телевізори, радіоприймачі, фотоапарати, дамські косметички, книги тощо); одяг (кишені, спеціальні схованки в рукавах, під вишивкою і дрібними аплікаціями на сукнях, пояси для панчіх); протези; перуки та ін.

Під час перевезення в автотранспорті наркотики зазвичай зберігаються під ковпаками коліс, під сидіннями, в акумуляторах і під ними, у декоративних подушках, у бензобаках, виїмках під запасними колесами та в інших місцях. Під час перевезення іншими транспортними засобами злочинці використовують ручну поклажу, валізи з подвійним дном, скляну тару.

Пересилка поштою здійснюється в бандеролях, посилках із різними продуктами. Наркотики приховують серед насіння соняшнику, в упаковках з-під годинників, сигарет та ін.

З метою приховування злочину іноді використовується так званий «безконтактний спосіб збуту наркотиків», суть якого полягає в тому, що збувальник приховує заздалегідь розфасовані наркотичні засоби в різних місцях (у землі, у кущі, під каменем тощо) і після одержання ним грошей вказує покупцю місце знаходження наркотику.

Типова «слідова картина». В кримінальних провадженнях про злочинний обіг наркотичних засобів сліди злочинів можна об’єднати в декілька груп, основними з який є:

- сліди виготовлення (вирощування), збереження, перевезення, збуту і придбання наркотичних засобів;

- сліди споживання наркотиків;

- сліди впливу наркотичних засобів на організм людини та ін.

До слідів, що вказують на виготовлення різноманітних наркотичних засобів, можна віднести: 1) устаткування або предмети, використовувані на будь-якій стадії технологічного процесу (преси, м’ясорубки, тампони, бинти, просочені бурою речовиною); 2) будь-які технологічні матеріали (залишкові речовини, сухий залишок та ін.); 3) кінцевий продукт технологічного процесу (готовий наркотик); 4) первинні і вторинні хімічні компоненти або природні речовини, що по ступені своєї обробки на один або два етапи відстають від кінцевого продукту; 5) пристрій для збору опію-сирцю, спеціальні ножі, посуд, пакувальні матеріали; 6) вихідна сировина, до якої можуть добавлятися інші компоненти для одержання кінцевого продукту; 7) вся виявлена література, чорнові записи та інша документація, що містить формули, розрахунки і т.п.

Зберігання і переміщення наркотичних засобів здійснюється в спеціально виготовлених або пристосованих упаковках (паперових, целофанових), «контейнерах» (металевих, скляних) або в тайничках, на них нерідко залишаються сліди пальців рук, нашарування речовин, різноманітні мікрооб’єкти, а також самі наркотичні засоби (на згинах, у швах і кутах пакетів).

На споживання наркотичних засобів можуть вказувати сліди ін’єкцій (уколів) у вигляді мілкоточкових або крупноточкових саден, а в окремих випадках великих рубців із саден, що злилися. Локалізація таких слідів у районі вен може вказувати на систематичне введення лікарських або наркотичних засобів. Зазначені сліди можуть бути виявлені й в інших частинах тіла людини. З метою приховання таких слідів наркомани нерідко роблять ін’єкції й у міжпальцеві проміжки, тілесні ушкодження, родимі плями, татуїровки й ін.

Особа злочинця. До числа осіб, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, відносяться:

Виробники наркотичної сировини і наркотичних засобів. Ними виступають різноманітні категорії населення. Це можуть бути сільські жителі, які вирощують наркомісні культури (частково на замовлення збувальників), медики, науковці та ін. Виготовлювачами синтетичних наркотиків у більшості випадків є особи, які мають глибокі знання в хімії, біохімії або фармацевтиці. Робота чи навчання цих осіб пов’язані з хімією або медициною: частіше це студенти відповідних вузів, а також працівники наукових лабораторій НДІ та ін. Тому в них є доступ до хімічних речовин, реактивів, лабораторного хімічного посуду, які вони можуть брати для використання в своїх цілях.

Розповсюджувачі — наркомани або особи, які вже не вживають наркотики, які мешкають у містах, де є осередки наркотизації. Вони, як правило, заготовляють макову соломку в сільській місцевості, використовуючи свої родинні зв’язки, а також знайомство з окремими жителями тих місць, де вирощується мак.

Розкрадачі наркотиків або наркомісної сировини це, як правило, їх споживачі, які не мають матеріальних засобів для придбання. Це, насамперед, раніше засуджені за злочини, пов’язані з наркотиками, особи які не працюють і не навчаються, наркомани. Крім того, крадіжки, вимагання наркотиків вчиняються особами не для особистого споживання, а з метою їх подальшої реалізації і наживи.

У багатьох випадках розкрадачами є особи, які мають доступ до готових наркотичних препаратів або наркотичної сировини, робітники хімфармпідприємств, аптек, аптечних складів, лікувально-профілактичних і медичних закладів (найчастіше середній медичний персонал), сільські жителі, які мають доступ до посівів маку і коноплі.

Перевізники наркотиків — ними можуть бути посередники між виробниками і збувальниками, самі збувальники, споживачі, особи, які мають маршрутні можливості (водії, працівники повітряного і залізничного транспорту, кур’єри тощо). Нерідко як перевізників використовують осіб, безпосередньо не пов’язаних з незаконним обігом наркотиків: родичів, сусідів, випадкових знайомих, попутників. Часто в цій ролі виступають провідники поїздів далекого прямування, які не знають ані характеру вантажу, ані джерела його походження, виконуючи прохання знайомого, родича і навіть випадкової людини передати посилку, відвезти пакет родичу та ін.

Споживачі наркотиків — особи, які споживають наркотики систематично (наркомани). Це, як правило, люди раніше засуджені, які деградують, а також особи, які епізодично вживають наркотики — зазвичай неповнолітні або особи молодого віку.

14.2.