Законність і правопорядок (загальна характеристика)

Законність - це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам та підзаконним нормативно-юридичним актам й іншим джерелам об'єктивного юридичного права, а також загальним і галузевим його принципам, який утворюється внаслідок їхньої належної реалізації всіма суб’єктами права.

Соціальна сутність законності полягає в узгоджуванні пев­них реальних суспільних відносин з їхніми законодавчими та підзаконними моделями. Інакше кажучи, це поширення «пану­вання» волі законодавця як представника усього (або, принай­мні, більшості) населення країни на всю територію держави, на всіх суб'єктів права.

Основні принципи законності у державі соціально- демократичної орієнтації:

1) єдність - уніфікованість нормативно-юридичного регу­лювання на всій території країни; однаковість застосування юридичних норм щодо всіх однойменних суб'єктів права (з того принципу випливає, зокрема, вимога забезпечення єдності судо­вої практики; разом з тим він не виключає об'єктивно обґрунто­

ваної спеціалізації юридичного регулювання з огляду на певні особливості його предмету та конкретно-історичних умов);

2) соціально-демократична доцільність - а) відповід­ність закону та інших джерел об'єктивного юридичного права цілям забезпечення буттєвих прав і свобод людини та інших суб'єктів, соціальної демократії і прогресивного розвитку сус­пільства; б) необхідність вибору в межах закону найбільш ефек­тивного (оптимального) засобу досягнення мети закону;

3) реальність - забезпеченість законності дієвими гаран­тіями (загальносоціальними та юридичними).

За умови дотримання означених принципів законність при­родно поєднується з верховенством права. І тому вона (як вказу­валося у п. 2 теми 5, зазначена першою з-поміж критеріїв (показ­ників) загальноєвропейського стандарту верховенства права.

Важливим соціальним наслідком утвердження законності є встановлення в суспільному і державному житті юридичного правового порядку (правопорядку).

Юридичний правопорядок - це режим (стан) упоряд­кованості, організованості суспільних відносин, який утво­рюється за умов законності.

4.