<<
>>

§ 1. Законність, правопорядок і дисципліна

Законність.

Питання про законність досить складне. Насамперед, це пояснюється тим, що говорячи про законність, ми маємо на увазі два поняття. Перше є синонімом правомірності застосування права певними органами державної влади.

Друге ж є уособленням принципу верховенства законності, тобто верховенство закону в системі нормативно-правових актів. Теорія держави і права, як глобальна наука відає перевагу першому поняттю, хоча й не відкидає друге.

Законність - це правовий режим у державі, за якого діяльність державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону.

Режим законності діє на основі її принципів.

Принципи законності - це основні ідеї, засади, що виражають зміст законності.

Існує 4 принципи законності: верховенство, єдність, доцільність і реальність.

Верховенство законності - верховенство закону в системі нормативно- правових актів. Зазначений принцип складається з вимоги відповідності законів Конституції, а підзаконних нормативно-правових актів - законам.

Єдність законності (загальність) - єдина спрямованість правотворчості і правозастосування в територіальному і суб'єктивному плані. Зазначений принцип

існує для запобігання одній з форм правовому нігілізму, коли певні суспільні відносини регулюються різними актами, що суперечать один одному. Територіальний план полягає у тому, що акти діють на певній території. Суб’єктивний план полягає у прийнятті актів певними суб’єктами правотворчості. Таким чином, принцип єдності законності полягає у тому, що прийняття та застосування правових норм здійснюється на певній території певними суб’єктами в одному напрямку: у напрямку чіткого врегулювання суспільних відносин актами, що не суперечать один одному.

Доцільність законності - необхідність вибору строго в рамках закону оптимальних, що відповідають цілям і завданням суспільства варіантів здійснення правотворчої і правозастосовчої діяльності (поведінки).

Іноді в суспільстві виникає потреба врегулювання певних відносин. Принцип доцільності законності означає, що саме в цей момент слід прийняти відповідний нормативно-правовий акт. Прикладом цього може служити прийняття Кодексу основних правил поведінки державного службовця в рамках адміністративної реформи, що зараз відбувається в Україні. Доцільність цього закону не викликає сумніву, а тому його буде прийнято.

Реальність законності - це досягнення фактичного виконання правових розпоряджень в усіх видах діяльності і невідворотності відповідальності за будь-яке їхнє порушення. Звісно, можна прийняти акт, який би надавав право будь-якому громадянину України відпочивати закордоном за рахунок держави. Однак на даний період часу це - не можливо, адже Україна поки що не спроможна заплатити за відпочинок всіх громадян України. Це - не реально тому, що неможливо досягти фактичного виконання зазначених розпоряджень, передбачених у подібному акті. Таким чином, принцип реальності законності полягає у тому, що правові розпорядження можуть бути виконані у будь-якому випадку.

Законність виконує ряд функцій: регулятивну, функції забезпечення прав і свобод людини і громадянина та принципу верховенства права і правового закону, функції правової соціалізації людини та гуманізації суспільних відносин.

Регулятивна функція законності указує, якою саме повинна бути поведінка в процесі правотворчості та реалізації права. Ця поведінка полягає в дотриманні принципів законності.

Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина означає, що законодавець зобов'язаний спрямовувати свою діяльність тільки на розширення прав і свобод. Така законність характерна, насамперед, для держав з демократичним режимом.

Функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону

означає видання правомірних індивідуально-правових актів, тобто актів, що поєднують юридичні акти, які здійснюються конкретними індивідами, а також правові акти, що видаються конкретними державними органами та посадовими особами з конкретного приводу.

Ці акти повинні відповідати законодавству країни.

Правова соціалізація людини вимагає виховання у громадян законослухняної поведінки не за страх, а за совість. Адже стан законності в суспільстві говорить про стан суспільної правосвідомості та правової культури. Саме в умовах останньої здійснюється правове виховання людини. Якщо правова культура досить висока, то, в результаті правового виховання, у громадян формується соціально-активна правомірна поведінка.

Гуманізація суспільних відносин означає формування у громадян непримиренності до сваволі і беззаконня з боку органів державної влади. В умовах розвиненої законності, в людей формується непримиренність до будь-яких проявів сваволі та беззаконня з боку державних органів та посадових осіб.

Велике значення для законності має презумпція невинуватості.

Правопорядок і дисципліна.

У результаті виконання вимог законності складається правопорядок.

Правопорядок - це певний стан урегульованості суспільних відносин, що виник внаслідок суворого і неухильного виконання і дотримання норм права.

Якщо законність, як режим правомірності, означає вимогу дотримання, виконання правових норм і сам процес їх реалізації, то правопорядок - це фактичний стан упорядкованості суспільних відносин.

Правопорядок встановлюється точним виконанням і дотриманням законів. Він є кінцевим результатом реалізації правових вимог і розпоряджень, результатом дотримання і виконання правових норм, тобто законності. Саме правопорядок стає метою правового регулювання, саме для його досягнення застосовуються заходи для зміцнення законності, здійснюється удосконалювання законодавства, видаються закони й інші нормативно-правові акти.

Правопорядок є частиною суспільного порядку, але йому притаманні свої, досить специфічні ознаки.

Ознаки правопорядку:

• Правопорядок є станом упорядкованості суспільних відносин, що передбачаються нормами права.

• Правопорядок є результатом реалізації правових норм, проведення у життя принципу законності.

• Змістом правопорядку є така упорядкованість суспільних відносин, яка виражається лише у правомірній поведінці їх учасників, що здійснюється у межах правових відносин.

• Межі правопорядку обумовлені змістом конкретного виду

правовідносин.

• Правопорядок забезпечується державою.

Існує декілька класифікацій правопорядку.

Так, за масштабністю можна виділити правопорядок країни, федерації, суб’єкту федерації, інших структур - регіону, міста, організації тощо.

За обсягом та значущістю - загальний, галузевий і спеціальний правопорядок.

За характером відносин - конституційний, судовий, фінансовий тощо.

За складністю - складний, спрощений, елементарний.

За ступенем оформленості оформлений та неоформлений (втілення в життя правових звичаїв, моральних цінностей тощо).

Принципи правопорядку - це основні ідеї та засади, на яких засновано правопорядок.

Принципами правопорядку є конституційність, державна гарантованість, стійкість, організованість, формальна визначеність та системність.

Принцип конституційності означає, що правопорядок відповідає конституції, забезпечує її реалізацію, а всі вимоги конституції знаходять у ньому конкретне вираження . у зв’язку з цим зазвичай говорять про конституційний державний порядок. Конституційні установки визначають основні параметри форми та змісту взаємодії держави, суспільства і громадян, в основі яких лежить верховенство прав і свобод особистості. Вищий прояв даної вимоги відбувається тоді, коли фактична і юридична конституція країни зливаються у встановленому порядку життя.

Принцип державної гарантованості стабільності та упорядкованості суспільних відносин полягає у тому, що існуючий правопорядок забезпечується державою, охороняється нею від правопорушень.

Принцип стійкості означає стабільність суспільних відносин, форм соціальних зв’язків, в рамках яких здійснюється правомірна поведінка індивідів та груп. Спроби порушити цю стійкість припиняються державою та її органами.

Принцип організованості передбачає, що правопорядок виникає лише при організуючій ролі держави.

Навіть незважаючи на високий рівень культури конкретного суспільства, правопорядок не виникає стихійно, оскільки різниця в інтересах та в матеріальному становищі людей породжує різні уявлення про розумну організацію життя суспільства. Всі ці уявлення держава узгоджує шляхом прийняття правових норм.

Принцип формальної визначеності вказує, що правопорядок пов’язаний з правом і виникає на основі чітких правових приписів, формально закріплених у законах та підзаконних актах держави. Ці приписи є обов’язковими для усіх громадян, посадових осіб та державних органів.

Принцип системності означає, що реальні правовідносини, які склалися у суспільстві, не є одиничними та розрізненими діями суб’єктів права, а являють собою систему відносин. Ця система характеризується ієрархічністю, несперечливістю та взаємозалежністю її складових елементів. Цілісність правовим відносинам надають правові принципи, що зафіксовані в конституції; економічні відносини, що склалися у суспільстві; рівень правової культури і, звичайно ж, єдність державної влади на території держави, що є гарантом цієї цілісності.

Складовим елементом суспільного порядку є також дисципліна.

Дисципліна - це певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість їхніх дій як в колективі, так і в суспільному й державному житті.

Дисципліна може бути державною, громадською, партійною, договірною, технологічною, військовою тощо. Особливий інтерес в рамках теорії держави і права являє собою дисципліна державна.

Державна дисципліна - це дотримання всіма організаціями та громадянами встановленого державою порядку діяльності державних органів, підприємств і установ по виконанню покладених на них обов’язків.

Державна дисципліна виражає інтереси всього населення, сприяє розвитку соціально-політичної активності громадян. Вона передбачає свідоме позитивне ставлення громадян до встановленого правопорядку, а також виявляє правову, політичну і моральну культуру громадян.

Говорячи про співвідношення законності і правопорядку, важливо мати на увазі наступне:

1.

Неможливо домогтися правопорядку іншими способами, крім удосконалювання правового регулювання і забезпечення законності.

2. Зміцнення законності неминуче і закономірно приводить до зміцнення правопорядку.

3. Конкретний зміст правопорядку залежить від змісту законності.

Різниця в змісті законності і правопорядку залежить від її елементів (сторін):

Предметної (носії законності - те, що повинно відповідати правовим

вимогам).

• Суб'єктної (склад суб'єктів, на яких поширюється право вимагати дотримання правових розпоряджень від інших осіб і обов'язок такого ж дотримання).

• Нормативної (коло правових розпоряджень є обов'язковим для виконання).

Зміцнення законності - умова для формування правової держави.

Зміцнення законності і правопорядку є неодмінним засобом і умовою формування правової держави, а самі вони - його необхідним елементом. Держава може стати правовою лише при наявності міцної законності і стабільного, заснованого на праві і законності, порядку.

На сьогодні вже існують прогнози розвитку законності в умовах формування правової держави.

Насамперед, це стосується послідовного розширення предметного боку законності, тобто кола тих об'єктів, що придбають властивості законності. Мається на увазі, що принцип «Дозволяється все, що законом не заборонено» буде розширено до меж. Це означає, що буде розроблено певний перелік заборон. Все, що не ввійде до цього переліку, стане дозволеним, а отже законним.

Крім того, буде відбуватися зміна в суб'єктному боці законності - абсолютна (тобто для усіх) реальність права вимагати дотримання законності від інших і обов'язок строго дотримувати правові розпорядження. Мається на увазі, що кожен матиме право вимагати дотримання правових розпоряджень від будь-якого суб’єкта права.

І, нарешті, удосконалювання нормативного боку законності буде здійснюватися в трьох напрямках:

• Зміст законодавства все більшою мірою буде відповідати реальним умовам і прогресивним тенденціям розвитку суспільства. Зараз Україна формує

демократичну, соціально-правову державу, здійснює адміністративну реформу, йде шляхом формування постіндустріального громадянського суспільства. В минуле йде адміністративно-командна система. Тому зміст законодавства повинен відповідати тим тенденціям, що відбуваються сьогодні в Україні.

• Буде поліпшуватися сам правотворчій процес, що пов'язано, насамперед, з його демократизацією, участю в ньому широких верств громадськості, з розширенням наукової бази. Принципи науковості, використання правового досвіду та демократизму виявляють, що підготовка і прийняття проекту нормативно- правового акта здійснюється за участю представників різних наук, а будь-який знову розроблений нормативний акт повинен спиратися на уже відомий позитивний досвід держави і цивілізації в цілому. При цьому все більшою мірою виявляється прагнення і воля народу.

• Докорінно зміниться структура законодавства: основним джерелом справді стане закон. Правда, це не означає, що зникнуть підзаконні нормативно- правові акти. Мова йде про те, що закон, який регулює найважливіші сторони життя суспільства стане основним джерелом права, якому повністю відповідатимуть підзаконні акти. Останні ж будуть конкретизувати закони.

Питання для самоконтролю.

1) Що таке законність?

2) Що таке принципи законності?

3) Що таке верховенство законності?

4) Що таке єдність законності?

5) Що таке доцільність законності?

6) Що таке реальність законності?

7) На що вказує регулятивна функція законності?

8) Що означає функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина?

9) Що означає функція забезпечення принципу

верховенства права і правового закону?

10) Що вимагає правова соціалізація людини?

11) Що означає гуманізація суспільних відносин?

12) Що таке правопорядок?

13)

масштабністю?

Які виділяються види правопорядку за
14)

значущістю?

Які виділяються види правопорядку за обсягом та
15)

відносин?

Які виділяються види правопорядку за характером
16)

складністю?

Які виділяються види правопорядку за
17)

оформленості ?

Які виділяються види правопорядку за ступенем

18) Що таке принципи правопорядку?

19) Що означає принцип конституційності?

20) В чому полягає принцип державної гарантованості ?

21) Що означає принцип стійкості?

22) Що передбачає принцип організованості?

23) На що вказує принцип формальної визначеності?

24) Що означає принцип системності?

25) Що таке дисципліна?

26) Що таке державна дисципліна?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Навчальний посібник. Суми - 2005. 2005

Еще по теме § 1. Законність, правопорядок і дисципліна:

  1. Законність і правопорядок (загальна характеристика)
  2. § 3. Правопорядок і державна дисципліна
  3. § 4. Предмет і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» та її співвідношення з іншими юридичними дисциплінами
  4. § 4. Предмет дисципліни "Суд, правоохоронні та правозахисні органи України" та її місце серед інших юридичних дисциплін
  5. if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ 24 ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК 24.1. Поняття законності Про законність написано багато робіт, але це питання все ще залишається дискусійним. Є багато різних визначень цього явища. Але практично в кожному з них виділяється лише певна сторона законності. При комплексному аналізі цього явища й існуючих у науці поглядів можна виділити те головне, що й становить суть, основу законності — суворе, неухильне дотримання, виконання норм пра
  6. Законність (правозаконність): поняття, вимоги, принципи
  7. Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду
  8. Законність: поняття, принципи, гаранти її забезпечення. Взаємозв'язок правопорядку і законності
  9. § 3. Поняття правопорядку і його зв'язок із законністю
  10. Стаття 9. Законність
  11. ГЛАВА 20. Законність і правова культура
  12. Стаття 159. Законність і обґрунтованість судового рішення
  13. Актуальність дисципліни
  14. 3. Господарське право як навчальна дисципліна
  15. 1.5. Теорія держави і права як навчальна дисципліна
  16. 8. Конституційне право України як навчальна дисципліна
  17. Поняття трудової дисципліни. Правила внутрішнього трудового розпорядку
  18. Предмет і система навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»
  19. § 7. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни
  20. Мета та предмет дисципліни
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -