§ 2. Загальна характеристика суб’єктів правовідносин

Поняття, основна характеристика і види суб'єктів права.

Складовою ознакою правовідносин є стійкий правовий зв’язок між двома сторонами, учасниками через їх суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Суб’єкти правовідносин або суб’єкти права - це учасники правовідносин, що мають суб'єктивні права та юридичні обов’язки.

Основною характеристикою суб’єктів права є їх правосуб'єктність, тобто передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Вона складається з двох елементів: правоздатності та дієздатності.

Правоздатність - здатність мати права й обов'язки (з'являється в момент народження і припиняється в момент смерті).

Дієздатність - здатність своїми діями здійснювати права й обов'язки. Виділяється два види дієздатності: угодоздатність та деліктоздатність.

Угодоздатність - здатність укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - здатність відповідати за свої вчинки.

Залежно від віку розрізняють наступні види дієздатності (угодоздатності): часткова, відносна та повна.

Часткова дієздатність - суб’єкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (малолітні до 15 років).

Відносна дієздатність - суб’єкти права можуть мати свої кошти, але розпоряджаються ними за згодою батьків або піклувальників (неповнолітні від 15 до 18 років).

Повна дієздатність - суб’єкти права самостійно здійснюють всі угоди (з 18 років).

Крім того, у певних випадках дієздатність може бути обмежена в судовому порядку повністю (для психічних хворих осіб) або частково (для осіб, що страждають від алкогольної чи наркотичної залежності).

У першому випадку особа вважається недієздатною, а у другому - обмежено дієздатною.

Приклад 23.1.

В. Бернхем про цивільну дієздатність неповнолітніх осіб в США

Неповнолітня особа може укласти контракт, але може й анулювати його у будь-яку мить, поки залишається неповнолітньою (навіть якщо інша сторона повністю виконала свої зобов’язання).

неповнолітній особі достатньо заявити, що вона не бажає бути зв’язаною даним контрактом. Наприклад, неповнолітній може купити автомобіль, поїздити на ньому протягом кількох місяців, а потім прийняти рішення про скасування контракту. Він може повернути автомобіль і одержати назад свої гроші, навіть коли зіпсував його. Неповнолітні особа може навіть укласти угоду про те, що братиме уроки пілотування, а потім розірвати її, оскільки уроки пілотування не є матеріальними засобами.

Можливість неповнолітніх осіб щодо скасування контрактів має певні обмеження. Одне з них стосується контрактів, пов’язаних з матеріальними засобами. У більшості юрисдикцій, якщо неповнолітня особа розірве контракт після того, як одержить, наприклад, гроші, продавець може повернути їх розумну частину, яка, вірогідно, буде меншою, ніж договірна ціна. Іншими сферами, де звичайно обмежується право неповнолітніх на розрив контракту, є угоди щодо грошової підтримки дітей, добровільного призову на військову службу та позики на освіту. Крім того, навіть коли контракт може бути анульований, деякі суди визнають неповнолітню особу відповідальною за прибуток, отриманий з предмета, або за зниження його цінності.

Після досягнення повноліття неповнолітня особа може ратифікувати контракт, що був раніше заперечним, і зробити його законним. Невдача щодо анулювання контракту розглядається як його ратифікація. Колишній неповнолітній після досягнення повноліття може також ратифікувати раніше заперечний контракт навіть на словах, усно. І, нарешті, колишній неповнолітній, після досягнення повноліття, може ратифікувати контракт своєю поведінкою, наприклад, наполягаючи, щоб інша сторона діяла, або розпочавши виконання угоди.

Джерело: Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. - К.:

Україна, 1999. - С. 366-367.

Розрізняються наступні категорії суб'єктів правовідносин: індивіди, організації та соціальні спільноти.

До індивідів належать громадяни держави, іноземні громадяни, особи без громадянства та особи з подвійним громадянством.

Громадяни держави. Наприклад, громадяни України доводять факт свого громадянства за допомогою паспорта громадянина України.

Іноземні громадяни. Наприклад, громадяни Венесуели доводять факт свого громадянства за допомогою паспорта. Крім того, вони повинні знаходитися за межами своєї країни, наприклад, в Україні.

Особи без громадянства {апатриди}. Існує, принаймні, дві категорії осіб без громадянства. Перша категорія: особи, що не здатні довести факт свого громадянства (наприклад, загубили паспорт, знаходячись закордоном). Після доведення факту свого громадянства (паспорт знайшли) особа визнається іноземним громадянином або громадянином держави. Більш поширеною є інша категорія апатридів: особа, що здобула право на постійне проживання в іншій країні, однак не має права громадянства (не може голосувати тощо). Наприклад, уряд Аргентини дуже зацікавлений в освоєнні цілинних земель Патагонії. Для цього він проводить політику заохочення еміграції в Аргентину. Емігранти, що приїздять у цю країну, легко здобувають право на постійне проживання в країні. Однак їм не зразу надається громадянство Аргентини: повинен пройти певний термін. В період, коли емігрант проживає в країні і ще не здобув її громадянства, його вважають особою без громадянства.

Особи з подвійним громадянством {біпатриди}. Можна сказати, що існує також дві категорії біпатридів. Найпоширенішою є категорія біпатридів в симетричних федераціях: громадянин федерації і, одночасно, громадянин суб’єкта федерації. Однак буває так, що між окремими державами укладається угода про подвійне громадянство. Дуже часто це стосується осіб, що народилися від іноземних громадян в країнах, де визнається право крові. Якщо між державами є угода про подвійне громадянство, то така дитина, при досягненні певного віку має право, крім

громадянства своєї країни, ще й на громадянство країни свого народження. До речі, в свій час, деякі діячі пропонували ввести інститут подвійного громадянства в межах СНД: наприклад, особа, що мала родичів в двох республіках СНД, могла бути одночасно громадянином РФ та України або Казахстану та Білорусі.

Таблиця 23.2.

Види суб 'єктів права.

Організації

Суб’єкти

права

Індивіди

Соціальні

спільноти

Народ

Нація

Населення регіону

Організації можуть бути державними та недержавними. До державних організацій, крім державних органів, установи і підприємств, належить і держава в цілому. До недержавних організацій належать громадські, господарські, релігійні організації тощо.

Так, суб’єктами адміністративного права можуть бути державні органи і установи, громадські і релігійні організації. Суб’єктами цивільного права - державні підприємства і господарські організації. Держава ж в цілому може бути суб’єктом міжнародного права.

До соціальних спільнот належать народ, нація, населення регіону.

Так, народ може бути суб’єктом конституційного права. Це можна проілюструвати на прикладі частин II і III статті 5 Конституції України, де зазначається: „Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами”^[113].

Правовий статус особи.

Іноді індивід називається фізичною особою. У даному випадку, категорія фізичної особи виявляється потрійно: як людина, як громадянин і як особистість.

Людина - продукт природи, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.

Громадянин - людина, що відноситься до населення конкретної держави і наділена нею юридичним статусом.

Особистість - індивід як продукт суспільства, що має стійку систему соціально значимих рис.

Протилежністю фізичної особи є особа юридична.

Стаття 80 Цивільного кодексу України визначає юридичну особу як організацію, що „...створена і зареєстрована у встановленому законом порядку”^[114].

Фізична і юридична особа є складовими поняттями категорії „особа”.

Говорячи про правовий статус особи, слід мати на увазі, що в його структуру входять такі елементи, як основні права, свободи, обов’язки, відповідальність тощо.

На нашу думку, основними елементами правового статусу особи є основні права і свободи, основні обов’язки та юридична відповідальність.

Основне право - користування конкретними соціальними благами (право на освіту).

Свобода - абстрактна ступінь володіння і вибору поведінки (свобода пересування).

Основний обов’язок - установлена Конституцією для задоволення життєвих інтересів усіх членів суспільства необхідність, що наказує кожній особі певний вид і міру належної поведінки, і відповідальність у випадку її невиконання.

Основні права і свободи можуть бути особистими, політичними та громадянськими. У свою чергу громадянські права і свободи можуть бути соціально-економічними та культурними.

Прикладами особистих прав і свобод є право на особисту безпеку, право на життя, свобода совісті тощо. Прикладами політичних прав і свобод - свобода думок і переконань, право на об'єднання в політичні організації, свобода слова тощо. Прикладами соціально-економічних прав і свобод є право власності, право на страйк, право на сприятливе навколишнє середовище, право на житло, право на гуманні умови праці тощо.

ТЦодо основних обов’язків, то серед них найвідомішими є обов’язок захищати Батьківщину, піклуватися про дітей і батьків, платити податки, берегти природу тощо.

Але, незважаючи на вищезазначені структурні елементи правового статусу особи, основними є, усе ж таки, права і обов’язки. Саме тому можна дати наступне визначення правового статусу особи.

Правовий статус особи - це сукупність прав і обов’язків фізичних та юридичних осіб.

Виходячи з цього, розрізняється правовий статус фізичних осіб і правовий статус юридичних осіб.

Правовий статус фізичних осіб в України виражається у правовому статусі:

• Громадян України.

• Іноземних громадян.

• Осіб без громадянства.

• Осіб, яким надано притулок.

За характером правового регулювання виділяється загальний, галузевий і спеціальний правовий статус фізичної особи.

Загальний правовий статус визначається нормами всіх галузей права.

Галузевий правовий статус - нормами конкретної галузі права.

Спеціальний правовий статус визначається нормами спеціального законодавства (наприклад, правовий статус осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи).

Правовий статус юридичних осіб визначається їх компетенцією, тобто правами та обов’язками.

Свій правовий (внутрішній і міжнародний) статус має й держава. Внутрішній правовий статус держави визначається нормами конституційного права. Міжнародно-правовий статус - нормами і принципами міжнародного права.

Питання для самоконтролю.

Хто такі суб'єкти правовідносин? Що таке правоздатність?

Що таке дієздатність?

4 .

5.

6.

7 .

8 .

9.

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

Що таке угодоздатність?

Що таке деліктоздатність?

До якого віку триває часткова дієздатність?

До такого віку триває відносна дієздатність?

Хто вважається недієздатною особою?

Хто може бути обмеженим у дієздатності?

Які існують категорії суб'єктів правовідносин?

Що таке людина?

Що таке громадянин?

Що таке особистість?

Що таке юридична особа?

Що таке основне право?

Що таке свобода?

Що таке основний обов'язок?

Що таке правовий статус особи?

Чим визначається загальний правовий статус особи? Чим визначається галузевий правовий статус особи? Чим визначається спеціальний правовий статус особи? Чим визначається правовий статус юридичної особи? Який правовий статус притаманний державі?