Загальна характеристика юридичної правотворчості (нормотворчості)

Юридичні норми, система яких утворює об'єктивне юриди­чне право як особливе соціальне явище, виникають внаслідок свідомої цілеспрямованої діяльності певних державних органів (а іноді й деяких інших суб'єктів).

Правотворчість (нормотворчість) - це діяльність ком­петентних державних органів, органів місцевого самовря­дування, уповноважених державою громадських об'єднань, або (у передбачених законом випадках) усього народу чи його територіальних громад із встановлення, зміни чи скасування юридичних норм.

Такій діяльності передує більш широкий соціальний про­цес, спрямований на виявлення потреб суспільства, його окре­мих частин, осередків (передовсім тих, які домінують у соціа­льно-неоднорідному суспільстві) - у державно-юридичній рег­ламентації тих чи інших суспільних відносин. Цей процес відо­бражають іншим термінопоняттям - правоутворення. Суб'єк­тами правоутворення звичайно стають індивідуальні та колек­тивні учасники суспільного життя, які усвідомлюють зазначені

потреби і висловлюють пропозиції стосовно формування юри­дичних засобів їхнього задоволення. Офіційна ж юридична правотворчість є завершальною, так би мовити, резолютивною стадією зазначеного - нерідко досить тривалого, і, до речі, не завжди безконфліктного - правоутворення.

Соціальне призначення правотворчості - встановлювати стандарти, еталони, взірці поведінки учасників суспільних від­носин, тобто моделювати такі суспільні відносини, які, з позицій держави, є припустимими, бажаними або необхідними (обов'язковими), чи забороненими.

Йдеться, ще раз підкреслю, не про «дарування» людям (чи іншим суб'єктам) певних можливостей, благ і, отже, не про тво­рення тих їхніх буттєвих прав і свобод, які є «природними» і невідчужуваними. Мається на увазі формування саме об'єктив­ного юридичного права («юридична правотворчість») в охарак­теризованому вище сенсі.

Види юридичної правотворчості:

1) за суб'єктами -

- правотворчість державних органів;

- правотворчість громадських об'єднань (які уповнова­жені державою на встановлення юридичних норм);

- правотворчість органів місцевого самоврядування;

- правотворчість народу (загальний референдум);

- правотворчість територіальних громад (місцевий ре­ферендум);

2) за способом формування юридичних норм -

- встановлення;

- санкціонування (схвалення і забезпечення державою неюридичних правил поведінки, що існували раніше).

2.