Висновки до розділу 1

1. Аналіз наукових і публіцистичних джерел дав змогу визначити передумови виникнення законодавчого регулювання та становлення державної системи охорони прав на об’єкти промислової власності.

власності за часів незалежності України:

дорадянський період (з моменту прийняття «Новоторгового Уставу» - 1667-1917 рр.); радянський (з моменту прийняття Декрету Ради Народних Комісарів «Про мито на товарні знаки» - 1918-1991 рр.); сучасний (з 1992 р. до теперішнього часу) відображає процес становлення правовідносин у сфері державної системи охорони прав на об’єкти промислової власності в період незалежності й дає змогу поділити його на три етапи:

- перший етап (липень 1992 р. - січень 1999 р.) характеризується утворенням 18 вересня 1992 р. Державного патентного відомства України, затвердженням Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні;

- другий етап (січень 1999 р. - червень 2000 р.) характеризується ліквідацією Державного патентного відомства України й утворенням Державного агентства з охорони промислової власності та державного підприємства «Український інститут промислової власності»;

- третій етап (серпень 2000 р. до теперішнього часу) характеризується діяльністю державного підприємства «Український інститут промислової власності», входить до структури Державної служби інтелектуальної власності України і відповідає за проведення формальної та кваліфікаційної експертизи заявок на об’єкти промислової власності: приймає заявки (сукупність документів, необхідних для видачі патенту, свідоцтва), здійснює державну реєстрацію та публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність» визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту та свідоцтва.

2. Враховуючи неоднозначні підходи в частині віднесення об’єктів права інтелектуальної власності до інституту об’єктів промислової власності, у питанні класифікації об’єктів промислової власності та пошуків шляхів її удосконалення, вбачаємо доцільним віднести до об’єктів промислової власності: винаходи, корисні моделі; промислові зразки; торговельні марки; географічні зазначення; компонування інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції.

3. Аналіз особливостей законодавчого регулювання та адміністративно- правової охорони прав на об’єкти промислової власності свідчить, що законодавець до незаконного використання об’єкта права інтелектуальної власності не включив такий об’єкта права інтелектуальної власності, як географічне зазначення. Для правильної кваліфікації вчиненого

правопорушення обов’язковим є встановлення та правильне визначення об’єкта адміністративного правопорушення. Точне встановлення об’єкта

адміністративного правопорушення повинне бути обумовлено існуючою системою охорони зазначеного інституту права інтелектуальної власності, що підтверджується нормами цивільного (ст. ст. 501-504), господарського (ст. ст. 160-161) та кримінального (ст. 229) кодексів України. Наявність такої системи правової охорони визначає необхідність адміністративно-правової охорони прав на географічного зазначення, шляхом включення цього об’єкта до ст. 51-2 КУпАП.

З метою удосконалення адміністративного законодавства пропонується ст. 51-2 КУпАП викласти у такій редакції:

Ст. 51-2. «Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності».

Незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, географічного зазначення, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.