§ 1. Види перевезень та їх правове регулювання

Головна особливість договорів по наданню послуг, на відміну від договорів про виконання робіт, полягає в тому, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги.

194

В статті 6 Закону України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт»' визначено загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорсжними підприємствами, якщо це передбачено їх статутами.

Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів і договорів на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності перевізних та переробних можливостей транспорту. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні договори опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій і клієнтури (договори перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і прибирання вагонів тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, залежно від видів транспорту, яким воно здійснюється, поділяються на:

а) залізничні; б) по внутрішніх водних шляхах (річкові); в) морські; г) повітряні; д) автомобільні.

На морському транспорті перевезення та буксирування бувають: а) каботажні — між портами України; б) міжнародні перевезення — між іноземними портами.

Кожен із видів транспорту є окремою господарською системою, що взаємодіє з іншими транспортними системами. Крім перелічених, існує ще один вид транспорту — трубопровідний, який здійснює перекачування нафти, газу, води тощо. Проте

і*

Ст.10. 195

'Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №12.

відносини, що складаються при транспортуванні цих продуктів по трубопроводах, регулюються або законодавством про поставки (нафти), чи законодавством про постачання (газом). Організація, що експлуатує трубопровід, одночасно є й володільцем продукції, яка перебуває у трубопроводі.

У Цивільному кодексі України (ст. 358—368) визначені загальні норми про договори перевезення пасажирів та вантажів. Детальніше регулювання умов перевезення пасажирів, вантажів та багажу, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями здійснюються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що прийняті у встановленому порядку. До прийняття відповідних актів законодавства України на території держави застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України (Постанова Верховної Ради України №621 від 12 вересня 1991 р.). Зокрема, на залізничному транспорті діє Статут залізниць СРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 6 квітня 1964 р., на річковому — Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р., на морському — Кодекс торговельного мореплавства України, затверджений Верховною Радою України 9 грудня 1994 р., на повітряному — Повітряний кодекс України, затверджений Верховною Радою України 4 травня 1993 р. Умови перевезення пасажирів, вантажів та багажу автомобільним транспортом і відповідальність сторін за ці перевезення визначаються нормативними актами України, зокрема Статутом автомобільного транспорту України, затвердженим Радою Міністрів УРСР 27 червня 1969 р.

Згідно з статутами (кодексами) розробляються та затверджуються правила перевезення на окремих видах транспорту, а також у змішаному сполученні.