§ 7. Договір перевезення пасажира та багажу

Перевезення пасажирів здійснюються залізничним, річковим, морським, повітряним та автомобільним транспортом, а в містах

218

1

— метрополітеном, трамваями і тролейбусами.

Договори перевезення пасажирів укладаються усно. Доказом укладення договору є пасажирський квиток (ст.187 Кодексу торговельного мореплавства). Проте квиток не можна вважати письмовою формою договору, оскільки на ньому немає підписів протилежних сторін. Він видається, в основному, без позначення імені пасажира, крім авіаквитків та іменних абонементних квитків на приміські поїзди. Іноді договір перевезення укладається шляхом вчинення конклюдентних дій без видачі квитка (наприклад, опускання жетона в касу метро, відкритого для проїзду пасажирів).

Перевізник повинен подати для перевезення пасажирів той транспортний засіб і надати в ньому певне місце, що зазначені у проїзному квитку. При морських перевезеннях пароплавство до початку рейсу повинно привести судно в стан, придатний для плавання та безпечний для пасажирів, завчасно укомплектувати його екіпажем, спорядити й забезпечити усім необхідним і підтримувати його в такому стані під час перевезення (ст.192 Кодексу торговельного мореплавства).

Пасажир вправі провозити з собою безкоштовно одну дитину віком до п'яти років (на міському транспорті — до семи років), якщо вона не займає окремого місця (ст.128 Статуту залізниць, ст.82 Статуту автомобільного транспорту). На дітей старшого віку (до 10 років, на повітряному транспорті до 12 років) можна придбати пільговий дитячий квиток. Пасажирові дозволено зробити зупинку в дорозі з продовженням строку придатності квитка до десяти діб, а в разі хвороби — на весь час хвороби з поданням довідки лікувального закладу. Він може змінити один раз протягом поїздки залізницею маршрут, зазначений у квитку, не змінюючи станції призначення. У разі відмови від поїздки пасажирові повертається вартість проїзду за вирахуванням збору за попередній продаж квитка і певного відсотка від вартості проїзду.

Пасажирам надається і ряд інших прав, пов'язаних з перевезеннями. Водночас вони повинні дотримуватись діючих на відповідному транспорті правил, тобто бережливо користуватись майном перевізника. Під час повітряних перевезень з метою забезпечення безпеки польотів, охорони життя і здоров'я пасажирів

219

та членів екіпажу встановлено огляд пасажирів, їхньої ручної поклажі й багажу. Огляд здійснюється в аеропорту чи міському аеровокзалі. При відмові пасажира в аеропорту від огляду багажу перевізник має право розірвати договір з поверненням плати за перевезення, з вирахуванням встановленого збору.

Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну смертю або пошкодженням здоров'я пасажира, визначається за правилами, що регулюють зобов'язання із заподіяння шкоди (глава 40 ЦК України).

Пасажир, який придбав квиток для поїздки, вправі провозити з собою безкоштовно ручну поклажу певної ваги, наприклад, залізницею не більше 36 кг і додатково у приміських поїздах не більше 50 кг за плату по багажному тарифу (ст.128 Статуту залізниць). Турботу про цілість і схоронність своєї ручної поклажі повинен проявляти особисто пасажир.

На відміну від ручної поклажі, що перевозиться разом з пасажиром, багаж — це речі пасажира, які здаються перевізникові у його відання для доставки до пункту призначення за окрему плату. Багаж перевозиться у багажному вагоні чи багажному відділенні судна, літака, автомобіля. У посвідчення прийому багажу до перевезення пасажирові видається багажна квитанція (ст.131 Статуту залізниць, ст.60 Повітряного кодексу України, ст.187 Кодексу торговельного мореплавства).

Перевізник повинен забезпечити схоронність багажу та доставити його у строк, який визначається часом руху поїзда, теплохода, автомобіля до пункту призначення. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження багажу, а також за прострочення його доставки будується на тих самих засадах, що й при порушенні перевізником відповідних обов'язків за договором перевезення вантажу (ст.362 ЦК України).