ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ ПРАВА ЄС У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

ІНСТИТУТИ БАНКІВСЬКОГО ПРАВА ЄС

Вторинне законодавство ЄС в сфері банківської справи складається з 14 нормативних актів: 1 регламент, 9 директив та 4 рекомендації. Особливе місце посідає Директива Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення, яка є консолідованим варіантом низки директив.

Проаналізувавши нормативну базу вторинного законодавства Європейсько­го союзу, можна виокремити три підгалузі:

• вимоги до кредитних установ;

• вимоги до надання послуг;

• нагляд за діяльністю кредитних інститутів.

В свою чергу вони складаються з дванадцяти основних інститутів: ліцензу­вання; заходи щодо відновлення платоспроможності (санація); ліквідація; стру­ктурні підрозділи; власні кошти; коефіцієнт платоспроможності; великі ризи­ки; банківські операції; вклади; перекази; належний нагляд та звітність.

Урегульованість інститутів банківського права ЄС наведена в таблиці.

Також окремим інститутом банківського права ЄС можна назвати відноси­ни з третіми країнами.

38

ІНСТИТУТИ СТРАХОВОГО ПРАВА ЄС

Вторинне законодавство Європейського Союзу, що регулює відносини у сфері надання страхових послуг налічує ЗО нормативних актів, серед яких: Директив — 26, Регламентів — 2, Рекомендацій — 2.

Серед них найбільш суттєвими можна виокремити так звані Треті страхові Директиви (Директива 92/49/ЕС та 92/96/ЕС), оскільки з їх прийняттям завер­шено формування спільного ринку в сфері надання страхових послуг та закла­дено мінімальні достатні основи для його нормального функціонування.

Всі нормативні акти щодо ведення страхової діяльності умовно можна поді­лити наступним чином. Ті, що стосуються:

1) започаткування, ведення та припинення ведення страхової діяльності;

2) видів страхування;

3) звітності та додаткового нагляду.

Ці підгалузі у свою чергу можна поділити на такі інститути: створення та ліцензування; діяльність страхових посередників (страхові брокери і агенти); маржа платоспроможності; відновлення платоспроможності та ліквідація/банк­рутство страхових компаній та їх структурних підрозділів; пряме страхування життя; пряме страхування (крім страхування життя); перестрахування, ретро-цесія; співстрахування; страхування судових витрат; страхування цивільної від­повідальності; бухгалтерський облік та звітність; додатковий нагляд за діяльні­стю страхових компаній; статистика у сфері страхування.

Поділ сфери страхових послуг на нідгалузі та інститути наведено у таблиці.

39

ІНСТИТУТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОЇ БІРЖІ ТА ІНШИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В ЄС

Вторинне законодавство ЄС в сфері правового регулювання фондової біржі та інших форм організації ринку цінних паперів складається з 6 нормативних актів: 5 директив та 1 рекомендації.

Найважливішими з них є: Директива Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг у сфері цінних паперів, та Директива Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністрати­вних актів, стосовно підприємництва з спільного (колективного) інвестування в цінні папери (иСІТ8).

Директива Ради та Європейського Парламенту 2001/34/ЕС від 28 травня 2001 року щодо допуску цінних паперів до офіційного лістингу на фондових'бір­жах та щодо інформації, яка має бути оприлюднена щодо цих цінних паперів.

Директива Ради 89/298/ЕЕС від 17 квітня 1989 року щодо координації ви­мог до складання, перевірки та розповсюдження серед невизначеного кола осіб проспектів емісії цінних паперів, які піддягають вільному обігу.

Ці директиви регулюють основні інститути, які складають предмет цього дослідження. Інші нормативні акти мають на меті врегулювання одного певно­го інституту банківського права Співтовариства.

Проаналізувавши нормативну базу вторинного законодавства Європейсько­го союзу, можна виокремити три підгалузі:

— вимоги до суб'єктів фондового ринку;

— вимоги до первинного розміщення цінних паперів;

— вимоги до трансакцій з цінними паперами.

40

В свою чергу вони складаються з 8 основних інститутів: вимоги до засну­вання осіб, що здійснюють діяльність на фондовому ринку на професійній ос­нові, та початку здійснення їх діяльності; вимоги до ліцензування органами держави; вимоги до ліцензування фондовими біржами; допуск до лістингу; про­ведення рекламних кампаній; принципи здійснення операцій з цінними папе­рами; умови здійснення операцій з цінними паперами; боротьба з інсайдерсь-кою торгівлею

Урегульованість інститутів правового регулювання фондової біржі та інших форм організації ринку цінних паперів в ЄС наведена в таблиці.