Від заснування Запорозької Січи к. 1552 p. до виступлення Богдана Хмельницького в 1648 p.

Українська земля і її границі в часі повстання Запорозької Січи.

Попередна доба зоставила Україну не тільки в політичному упадку,без виглядів на відбудування власної держави, але й під етнографічним оглядом дуже обкроєною.

Нa півночі українська територія від Чернигів- щини сусідувала з московською масою, а надПри

пятю — з білоруською. Про визначення гпдішньої етнографічної границі між цими трьома етнічними групами не може бути мови через недостачуданих. Одинокою орієнтаційною точкою mo до тих часів можуть бути нинішні етнографічні границі Можна припускати, що якихось більших змін на цім північнім фронті не було.

Трохи інакше представлялася справа на західнім фронті. Тут українсько-польська границя поволі відсувалася на схід, хоч все таки справа представлялася тоді ліпше, ніж тепер. Українське населення доходило ще мабуть аж до самої Висли. Місто Люблин лежало на українській території, а край між Сяном і Вислою, був тоді кравм з мішаним польсько-українським населенням.

Подібно представлялася справа від полудневого заходу, від сторони Словаків, Мадярів і Румунів. Тут також український елемент уступав на користь тамтих трьох, хоч все таки границя йшла дальше на полудне, як сьогодня, авСемигороді, де тепер нема вже Українців, тоді було іце їх богато.

Ha полудни українськаетнографічнатериторія представлялася далеко гірше ніж тепер, бо вона доходила тільки до лінії: Бар, Брац.іав, Винниця, Черкаси.

Коли порівна.ти українську етнографічну територію з сучасною що до простору, то видко, що Україна з половини XVI. століття була майже на половину менша ніж теперішня. Вона не обіймала ані Харківщини й Січеславщини, агні Донецької области та полудневих частей Воронізької і Курської губернії, не обіймала також полудневої части Полтавщини і всіх українських земель положених над Чорним і Озівським мооем. Виходить отже, що Київ не був тоді географічним осередком Україця, натомісць Остріг на Волині, лежав менше-більШЯ* в середині тодішньої української території. Тому не дивно, що Остріг був у другій половині XVI. століття заразом і культурним осередком України.

Що до відношення величини української те- риторіїдо території сусідів, товХѴІ. століттюспра- ва представлялася гірше, ніж тепер. Це видко найліпше у відношенню тодішньої української етнографічної території до польської. Польськатерито- рія не багато ріжнилася просторомвідтеперішньої, бо хоч на сході вона не заходила так далеко, як тепер, за те вона дальше сягала тоді на заході. A коли зважимо, що тодішня українська етнографічна територія була майже на половину меншою від теперішньої, то виходить, що Україна не пере- висшала тод‘, так дуже що до простору польську етнографічну т.ериторію, як тепер. I тому коли сучасна етнографічна Україна є більшою що до простору понад три разп від Польщі, то в XVI. століттю вона не була більшою навіть два рази. Це мало своє значіння, коли взяти під увагу, що тут відограє ролю скількість населення одної чи другої території. I коли в 1914 році скількість населення української території, враховуючи тут розуміється і неукраїнців, була два рази більшою, як населення польської території, TO в XVI. століттювідношення було зовсім інакшим і нема причини думати, що населення української територіїбулобільшечислом, як населення польської території. Воно лічило з початком XVI. ст. коло два міліони голов, Ta ще й те муситься зауважати, що східна Україна була заселена ріденько наслідком татарських набігів,да- леко р.ідше, як добре загосподаровані західні краї *Польщі. Ствердження цього факту є кОнечне, бо тоді легше зрозуміти, як могла Польща вХѴІ.сто- діттю опанувати всі українські землі з виїмком Закарпатської України й Буковини.

Що до відношення до московської етнографічної маси, то тут ще менше маємо даних.Беручи на увагу теперішнє числове відношенняукраїнської маси дої московської, та зваживши, що почавши від XVIII століття зріст української маси йшов скоріше ніж московської, можна припустити, що етнографічна Україна в порівнанню з етнографічною Московщиною представлялася що до чисель- ности населення гірше в XVI і XVII століттю, ніж тепер.