Русько-візантійські взаемини і приняття христіянства.

Київська держава була звісна тоді у Візантії під назвою „Руської" держави, бо імя „Русь", яке первісно прикладалося тільки до Полянської землі, набирало ширшого значіння відповідно до того, як київська держава поширила свої границі.

Там було гакож добре звісне, що київські князі розпоря- джалиповажною військовою силою і особливо варязькими дружинами. Наслідком того Русь представлялася поважним політичним чинником і візантійські політики брали її все в рахубу при своїх політичних комбінаціях. Саме в тім часі, коли київська держава прийшла до великої могутности за Володимира Великого, візантійська держава опинилася в критичній ситуації. Проти цісаря Василя II вибухло в Малій Азії повстання, на чолі якого станув Бардас Фока, свояк попереднього цісаря. Повстання було дуже грізне, бо Фока зближався лоходом до Босфору. B такій критичній ситуації звернувся цІсар до Володимира Великого з просьбою прислати йому військову поміч. Для Володимира була це дуже добра нагода, бо він міг навя- зати тісніщі зносини з Візантією, на тім йому ду- жезалежало. Звязь із Візантією, і особливо звязь із цісарською династією могла дуже богато причинитися до здобуття значіння і поваги у вищих київських кругах. I тому Володимир зажадав в замін за поміч, що її мав дати, сестру цісаря собі за жінку. 3 початком 988 року прийшло між обома дворами до договору. Володимир мав вислати поміч, а цісар мав вислати сестру Анну до Київа, з з тим, що Володимир мав охреститися. Володимир лодержав слова, вислав військову поміч і вона

рішила долю цісаря Василя IF. Повстання здушено цілковито. Але візантійський цісар не вислав таки Анни до Володимира. Це й було причиною, що князь Володимир увійшов з військом на Крим і забрав грецьке місто Херсон. Це була болюча страта для Візантії, бо Херсон був важним торговельним містом і посередником у русько-візантійській торговлі.

Наслідком того сестру цісаря Анну вислано чим скорше на Крим, де вона стала жінкою охрещеного вже тоді Володимира (988). Між Володимиром і Василем прийшло тоді до цілковитого порозуміння, на підставі якого Володимир віддав назад Херсон Візантії.

ПосвоячеНня з цісарською родиною мало для князя Володимира велике значіннє. He тільки його особа, але взагалі княжа власть у Київі дізнала вивищення. Княжа власть стала тим самим міцні- щою і здобула авторітет, яким не могла похвалитися ні одна родина з давних місцевих князів, які могли мати иретенсії стояти на рівні з київським князем. Політичне значіннямавтакожфактуділення помочі київським князем Візантії. Це буларегабілі- тація мілітарноїсили київської держави перед Візантією, якц передтим завдала поражку князю Святославу Хороброму.

Але найбільше й епохальне значіння мав факт приняття христіянства князем Володимиром Великим. Бо хоча христіяне були вже й перед 988 роком у київській державі і можливо навіть, що князь Аскольдбув також христіянином, так само, як княгиня Ольга, одначе щойно тепер зачало розширюватися христіянство скрізь по цілій київській державі. Князь Володимир дуже ревно заходився коло його поширення,зміркувавши,що в христіян- стві, а .саме в церкві, яка являлася дуже добре збудованою організацією, може мати княжа власть

дуже міцну 'й певну підпору. B звязку з тим заходився Володимир коло основування, шкіл. Школи мали давати освіту, але разом з тим виховуйати покоління на христіянськійпідставі вдуху прихильнім для княжої власти, для родини Рўрйковйчів. Тим способом побіч церкви і цей другий чинник, школа, прийшов в підмогу княжій власти. Поки щ'о освічених людей з поміж місцевого населення ще нё було, але вже за панування Володимирового сина Ярослава Мудрого київським митрополитом став Українець Іляріон.

ПринЯття христіянства від Візантії рішило, що східно-славянські народи увійшли у тісну звязь з візантійською цивілізацією. Але разом з тим руська держава стала ізольованою від латинського західного світа.

I коли між Русю і Польщею були граничні суперечки й війни,, то факт, що Русь пішла по візантійськім шляху в цивілізації, а Польща по західнім uie більше причинився до. поглиблення відчуження цих д®ох політичних орґанізмів. Ha par зі Русь більше зискала з того,'що пішла візантійським шляхом, ніж Польща, бо візантійська ци- вілілізація була тоді далеко вища від західної, але пізніщі часи показали що инше. Невідрадним було тільки те, що кочовики, занявши Чорноморські степи, відсували київську державу від Чорного мо* ря і тим самим ослаблювали політичну звязь Руси з Візантією.

Володимир Великий умер ВІ015 році:Послід- ні роки його панування були затемнені повстанням найстаршого сина Святополка проти батька. Яка була причина цього повстання,не знати. Можливо, що Святополк догадувався, що батько не його, & иншого з синів готував на свого наслідника. Такі або подібні мотиви могла мати опозиція й другого Володимирового сина, Ярослава, що був поставл^-

ний в Новгороді. Заносилося навіть на війну й тільки смерть Володимира зробила цю війну безпред- метовою.

Володимир міцно поставив державуі опер її між иншим також на династичнім прінціпі. Під цим оглядом він нагадує цісаря Отона I. Але як у Німеччині, так і на Русі, династичний прінціп не дописав. Замість стати лучником поодиноких частин держави Руриковичі зачинають між собою воювати і наражувати щойно викінчену будову київської держави на розбиття. Справа зі Святопол- ком і Ярославом не мала ще тоді більшого значіння. Власть князя Володимира удержалася в усій своїй повноті, але ці факти були немов вістунами того, що мало статися пізніще.

<< | >>

↑

Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Русько-візантійські взаемини і приняття христіянства.: