§ 1. Русь (Руська держава) та її право
Виникнення державності у східних слов'ян. Початком розвитку давньоруської державності були племінні об’єднання східного слов’янства. У VI — VII ст. за «Повістю временних літ», яку склав монах Нестор на початку XII ст.
їх налічувалося близько п’ятнадцяти. Характер цих утворень співвідноситься із двома історичними періодами: військової демократії та вождізму - проміжного етапу від первісного суспільства до класового. Отож, головною формою суспільної організації східних слов’ян напередодні утворення відносно централізованої Київської держави були спочатку союзи племен, які поступово перетворювалися у племінні князівства. Територіально-політичні утворення східного слов’янства характеризуються як об’єднання зі сталою територією і зародками державності. У межах племінних об’єднань склався інститут спадкоємної влади князя, який виконував важливі функції воєнно-політичного керівництва і створював більш стійкі політичні утворення.Чинником (ядром) державного об’єднання східнослов’янських племен стали поляни. Його політичним центром - Київ. Саме тут схрещувалися важливі торговельні артерії, що з’єднували держави Середньої Європи зі Сходом, північні країни з Чорним морем. Поряд із Києвом виникають інші міста, які згодом ставали центрами племінних об’єднань, земель. Так, Чернігів став центром сіверської землі, ккоростень - древлянської, Новгород - землі приільме- нських слов’ян тощо.
Важливим етапом у соціально-економічному і політичному розвитку східнослов’янських племен був період VIII — IX ст. Він характеризувався формуванням нових ранньоде-
ржавних об’єднань: Славії (північної частини східнослов’янських земель із центром у Ладозі), Куявії (полянського об’єднання) і Артанії (Арсанії), яку більшість дослідників ототожнюють із Тмутараканською Руссю (район Тамані).
Процес політичної консолідації східних слов’ян завершився наприкінці ІХ ст. об’єднанням північного (з центром у Новгороді) та південного (з центром у Києві) ранньодержа- вних утворень і виникненням давньоруської держави. Як повідомляють літописи, 882 р. на князівському престолі у Києві утвердився новгородський князь Олег із династії Рю- риковичів. Олег підступно вбив місцевих правителів - князів Аскольда і Діра та проголосив Київ «матір’ю городів руських», тобто стольним градом усієї давньоруської держави.
Отже, формування відносно єдиної Київської держави було складним і тривалим процесом, закономірним наслідком внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов’ян. Об’єднанню сприяли такі фактори як: спільність території, схожість мови, традицій, суспільного, військового устрою, спорідненість матеріальної, духовної культури та релігії, активний розвиток економічних зв’язків між племенами та їхнє прагнення згуртувати сили в боротьбі зі спільними зовнішніми ворогами.