І. Привід до кодифікації діючого в Україні права 18 ст.

В наслідок збройної боротьби, що її розпочав український нарід з Польсько*Литовського державою 1648 р. під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, частини української націоналі.* ної території, а саме: Київщина, частини Полісся, Волині й По* ділля — на правому березі Дніпра, та Полтавщина, Чернігівщина й Новгород*Сіверщина — на лівому березі, були звільнені з*під.

влади Польщі та увійшли в склад Української Козацької дер* жави, що звалась «Військом Запорозьким», пізніше «Малою Руссю» чи «Малоросією». За иольсько*литовської влади на цій території була чинна система так званих «статутових», шля* хетсько*станових судів: земських — для цивільних справ, Грод* ських — для карних, підцоморських — для межових та земель* них, на чолі з вищими апеляційними судами «трибуналами» у Вільні та Люблині. В містах та містечках, що мали привілегії на Магдебурзьке право, існували мійські суди Магдебурзького права.

Що торкається законів, якими ці суди керувалися, то за* гальним діючим законом на цій території був Литовський Ста* тут 3*ої редакції 1588 р. на «руській» мові. Друковане видання його вийшло у світ р. 1588 з друкарні братів Мамоничів у Віль* ні р. 1614. Не дивлячись на те, що на підставі закону єдиним автентичним обов’язуючим текстом Литовського Статуту вва* жався його текст в «руській» мові і що таким чином польська редакція Статуту не мала обов’язуючого значіння, польська вла* да старалась поширювати тільки свою редакцію, дуже несправну, та передруковувала її протягом 17—18 ст. кілька разів. В містах та містечках обов’язувало Саксонське провінціяльне та Магде* бурзьке лЙське право. ІІравними книгами німецького права на українських землях, як і в Польщі та Литві, замісць автентич* них збірників Sachsenspiegel та Wei'chbildrecht, правили ла* тинські й польські переклади й переробки цих збірників та компілятивно*понулярні праці польських правників: «Speculum Saxonum et jus Municipale» N.

kiego.^[2]

Ці книги, як з формального погляду, так і з погляду їх змісту, не могли рівнятись з литовським Статутом, що мав сан* кцію офіційного Збірника діючих законів. «Саксон» П. Щер* бича та «Порядок» В. Троїцького були • приватними творами, що не мали офіційної санкції, а до того ще не містили в собі повного й точного тексту норм німецького права. Лише н^ми* нуча потреба будьякої збірки норм цього права сприяла тому, що книги Щербича та Троїцького були всюди в ужитку та цим придбали авторитет офіційних збірників німецького права.

Після утворення Української держави система статутових судів була скасована, натомісць була організована система к о* зацьких судів: сільських, сотенних і полкових з головним апеляційно*ревізійним трибуналом — Генеральним Судом на чолі, які до 1730 р. функціонували спільно з міськими судами Магде* бурзького права.

Щож торкається законів, що. були чинними до повстання

Української держави, то з огляду на постійні війни, які новій державі довелось вести з сусідами майже без перерви протягом другої половини 17 ст., не було спроможности через брак часу, людей та відповідних умов зайнятись виданням власних націо* нальних законів. Тому були залишені в чинности ті сами закони, що діяли раніше. Вони були підтверджені в основному договорі, який 1654 р. заключне гетьман Хмельницький з московським царем, піддаючи Україну під протекторат царя. Цар підтвердив Україні автономію законодавства і суду «по тим правам та при* вилеям», що були дані їй польськими королями та великими князями литовськими. Це підтвердження повторювалось і в на® ступних договорах України з Москвою ^[3].

Скасування шляхецької судової системи та заведення ко* зацьких судів відбилось і на діючих законах в напрямі об’єд* нання й поширення їх чїінности. Литовський Статут 1588 р. на* брав обов’язуючої сили на цілій території держави, як основний закон, «преднейшее право».

Громадське життя в молодій козацькій державі, норівню* ючи з життям за польської влади, на перших порах значно упростилось. Упривілейований шляхецький стан великих земле* власників*панів, що стояв на чолі громадського життя польсько* литовської держави, перестав існувати, шляхецькі привілеї ска* совано «козацькою шаблею», а з ними зникли з судової прак* тики безконечні складні процеси по земельним спорам, ґвалтов* ним наїздам панів*магнатів, що раніше так ускладняли громад* ськ