Ранні кодифікації та законодавство Юстиніана

Як відомо, знаходячись на одному місці, обростає мохом навіть камінь. Правничотворча робота, яка виконувалася впродовж століть, почала потребувати своєї кодифікації, інакше в законодавстві можна було навіть чортові зламати ногу: воно невпинно розросталося і в ньому важко стало орієнтуватися.

Третій кодекс — Теодізіанський вважався офіційним. Його було складено комісією, призначеною Теодізієм II та Ва- лентіаном III. 1 січня 439 р. кодекс набрав чинності. Розпочинаючи від Констянтина Великого, конституції не вважалися чинними, якщо їх не було в кодексі. Правда, були невеличкі винятки з цього правила. Стосовно ранішого законодавства вважалися чинними попередні кодекси. До наших часів третій кодекс дійшов майже повністю. Від двох попередніх залишилися лише фрагменти.

Теодізій також планував створити колекцію, яка охоплювала б юридичну літературу та імператорське законодавство. Ця ідея була втілена в життя Юстиніаном.

Щойно зійшовши на трон, Юстиніан приступив до своєрідної чистки правничих “Авгієвих стаєнь”, які недостатньо впорядковувалися впродовж століть. Юстиніан був не лише кодифікатором, а й творцем нового законодавства.

У лютому 528 р. була створена комісія у складі 10 осіб. Трібоніан формальним головою комісії не був. Комісія приступила до попередніх кодексів (вони охоплювали період до Теодозія). Ій дозволялося усунути всі повторення та суперечності. Дозволялося з цією метою “коригувати” законодавство. Оскільки тоді не було багатопартійної системи і законодавці не займалися підприємницькою діяльністю, то робота, як кажуть, не лише закипіла, а негайно принесла результати. У квітні 529 р. заново сформульоване законодавство було опубліковане і набрало чинності 16 квітня того ж року.

У римському праві відоме таке поняття як “50 рішень” Юстиніана. Маються на увазі його рішення стосовно деяких застарілих положень (що втратили практичне значення) чи таких положень, стосовно яких думки юристів-класиків розбігалися. Юристам нашого часу відомо приблизно 90 таких рішень Юстиніана (їх ще називають конституціями). 50 з них було опубліковано. Точна дата публікації невідома.

15 грудня 530 р. Юстиніан дав указівку Трібоніану про створення комісії, яка розглянула б праці юристів-класиків. Витяги з таких робіт мали бути опублікованими в 50 книгах. Комісія уповноважувалася вилучити застарілий матеріал, осучаснити положення, усунути суперечності. Успішно була проведена і ця робота. “Дайджест” (Digest) було опубліковано 16 грудня 533 р., а з 30 грудня того ж року він набув чинності. Було проаналізовано 2 тисячі книг, які містили 2 млн рядків. До “Дайджесту” ввійшло лише 150 тис. рядків. “Дайджест” охоплює праці чотирьох десятків юристів. Приблизно його третину становлять праці Ульпіана. Приблизно половину — праці Ульпіана і Пауля. Приблизно дві третини — праці п’ятірки юристів-класиків, імена яких були згадані вище. Домінуючу частину “Дайджеста” становлять праці юристів класичного періоду. Ввійшли до “Дайджесту” і положення з праць деяких юристів, які не мали права на надання відповідей стосовно тлумачення законів.

Згадаємо і про “Інститути” Юстиніана. Ревізія права вимагала і реформи у сфері правничої освіти. Юристів готували тоді в університетах Константинополя і Бейрута. Чи вступ до університетів відбувався на основі усного іспиту і чи брали при цьому вступі хабарі — про це історія не згадує. До “Інститутів” Юстиніана підручником для правничої освіти були “Інститути” Гая. Останній підручник, говорячи нинішньою мовою, був стабільним. Він слугував століттями. Юстиніан дав вказівку Трибоніану та двом професорам скласти новий підручник. Як не дивно, але й ця робота була успішно виконана і 21 листопада 533 р. вона набула чинності закону. За основу взято “Інститути” Гая. Підручник має вигляд лекцій, які імператор ніби читає студентам. У цілому це непоганий підхід. Чи в багатьох керівників нинішніх держав вистачило б хисту для створення підручника для студентів?

“Інститути” Юстиніана складаються з 5 книг:

1. Право осіб (the law of persons).

2. Речове право (the law of property).

3. Спадкове право (the law of succession).

4. Зобов’язальне право (the law of obligations).

5. Процесуальне право (the law of actions).

Як бачить читач, структури Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. і “Інститути” Юстиніана дуже схожі. Щоправда, в “Інститутах” відсутня книга про право інтелектуальної власності.

Тепер про так званий “Новий кодекс” (Codex Repetitae Praelectiones). Невдовзі після публікації “Дайджесту” Юс- тиніан доручив Трібоніану та чотирьом його колегам скласти нову редакцію кодексу. Ця робота була успішно виконана. Кодекс було опубліковано 16 листопада 534 р. і він набрав чинності 29 грудня 534 р. Якби Трібоніан жив у наші часи, то в нього було б медалей і орденів за звитяжну працю більше, ніж у сільського собаки реп’яхів. Безумовно, академії, кількість яких в Україні тепер важко перелічити навіть на персональному комп’ютері, бігли б спотикаючись до Трібоніана, запрошуючи себе до себе в члени.

Нарешті, про Юстиніанські “Новели”. Після 534 р. було опубліковано ще 175 нових законів. Іх зібрання має назву “Novellae Constitutiones”. Майже всі вони складені грецькою мовою. Вона все ширше набувала статусу офіційної і була основною розмовною мовою у Візантійській імперії.

Ці “Новели” Юстиніан офіційно у збірки не зводив, хоч нинішнім юристам відомі три неофіційні зібрання цього законодавства Юстиніана.

Ще раз вкажемо, що “Новели” з “Інститутами”, “Дайджестами” та “Новим кодексом” разом становлять те, що відоме як “Corpus Juris Civilis” (Звід цивільного права). Закінчивши розгляд історичних джерел римського права, коротко ознайомимося з його суттю. У нас уже була розмова про форму, тепер піде розмова про зміст.

2.5.