Привід свідка
Такий захід процесуального примусу, як привід застосовується до свідків. Саме так називається ст. 94 ЦПК. Проте серед засобів процесуального примусу, передбачених у ст. 91 ЦПК, йдеться лише про привід.
Крім свідків, такий захід, як привід застосовується також до відповідача. Так, згідно зі ст. 146 ЦПК у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.Належно викликаний свідок зобов’язаний з’явитись на виклик суду (ч.2 ст.50 ЦПК). Частиною 3 ст. 50 ЦПК на свідка покладається обов’язок завчасно повідомити суд про неможливість прибуття за викликом суду. Якщо він без поважних причин не з’явиться в судове засідання або не повідомить суд про причини неявки, а суд дійде висновку про необхідність його допиту, він повинен постановити ухвалу про його привід через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
Зміст ухвали:
- ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу;
- місце проживання, роботи чи навчання;
- підстави застосування приводу;
- коли і куди ця особа повинна бути доставлена;
- кому доручається здійснення приводу.
Копія ухвали про привід свідка направляється для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження у справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
Привід не може бути застосований до осіб, які згідно зі ст. 51 ЦПК не підлягають допиту як свідки. Не можуть доставлятися приводом до суду також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.
Особа, яка виконує ухвалу про привід свідка чи відповідача до суду, повинна оголосити їм ухвалу суду, щоб ті знали, на якій підставі вони підлягають приводу. Оскільки свідок може заперечувати проти приводу, якщо матиме передбачені ст. 51 та ч. 4 ст. 94 ЦПК підстави, то може подати особі, яка виконує цю ухвалу, докази на підтвердження обставин, що не може бути допитаним як свідок чи доставленим приводом до суду.
У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. Такими причинами може бути також смерть свідка, безвісна відсутність чи оголошення останнього померлим, відсутність за місцем проживання, перебування у місцях позбавлення волі, на стаціонарному лікуванні, на військовій службі, у тривалому службовому відрядженні тощо.