Методологічна основа

Досліджувати копні суди і копне судочинство в Укра­їні потрібно на основі методологічних можливостей історико-правової науки. Це передбачає оптимальних баланс традиційних і модерних принципів, підходів, методів, при­йомів та засобів дослідження.

Досліджуючи історію копних судів, слід дотримуватись осно­вних принципів науки історії держави та права. На думку сучасно­го правознавця І. Заріцької, вони поділяються на загальнонаукові (історизм, плюралізм, об'єктивність, системність, комплексність і детермінізм) та спеціально-наукові (історико-правова періоди­зація, оптимальне поєднання історичних і юридичних методів, а також юридичне прогнозування) принципи^[58].

Більшість із названих принципів прямо пов'язані з конкрет­ними методами і прийомами дослідження (принцип історизму - з історичним методом, принцип системності - із системним мето­дом тощо). Чи не найважливішим принципом кожного наукового дослідження є принцип об'єктивності. Тож слушною вважаємо пораду видатного французького вченого Е. Дюркгейма: «Не зі своїх забобонів, пристрастей і звичок ми повинні черпати елемен­ти визначення, а з тієї дійсності, яку нам належить визначити»^[59]. Для того, щоб історик права був максимально об'єктивним, йому не варто беззастережно сприймати на віру положення та гіпоте­зи попередників, а піддавати їх науковому сумніву, шукаючи тим самим нові аргументи та відкриваючи невідомі аспекти історико- правової реальності. Інакше кажучи, це той самий методологіч­ний сумнів, якому навчав Р. Декарт^[60].

Історико-правове дослідження копних судів і копного судо­чинства має базуватись на трьох традиційних методологічних рівнях: емпіричному, теоретичному і практичному.

Емпіричний рівень передбачає безпосередній контакт дослідника з історичною реальністю шляхом аналізу першодже­рел - опублікованих і неопублікованих. Звісно, для такого кон­такту дослідник повинен володіти базовими історико-правовими знаннями, ретельно ознайомившись з наявною літературою про історію копних судів і копного судочинства. Це визначає готов­ність автора осмислено аналізувати емпіричний матеріал - звіти возних про засідання копних судів, «копні декрети» (рішення коп­них судів), скарги на них тощо.

Зібравши відповідні дані через аналіз документального мате­ріалу, переходимо до нового рівня - теоретичного. Тут постають нові завдання: систематизувати матеріал за напрямами дослі­дження, подати інтерпретацію фактів, зіставити власні думки з уже висловленими іншими авторами, сформувати гіпотези й обґрунтувати їх, наскільки це можливо. Безсумнівно, не може бути більш істинного знання, ніж те, що одержане емпірично. Проте, обмежившись лише такими знаннями, розвиток історико- правової науки ризикує істотно сповільнитись. Тож теоретичний рівень дає змогу кожному дослідникові не тільки констатувати й оцінювати факти, а й висувати власні припущення, які часто не мають і не можуть мати емпіричного підтвердження. Напри­клад, донині не збереглося жодного документа, у якому було б зафіксовано засідання вервного суду Київської Русі чи Галицько- Волинської держави. Тим паче, до нас не могли дійти джерела додержавного періоду, коли фунціонували общинні суди. Проте це аж ніяк не позбавляє дослідника права говорити про те, що вони функціонували, а з XIV ст. перейшли на новий щабель роз­витку громадського судочинства - копні суди.

Теоретичний рівень дослідження передбачає не лише описо­ві й аналітичні елементи дослідження, але й дискусійні. Дискусія про копні суди триває зі середини XIX ст.: спочатку між М.

Практичний рівень наукового дослідження у сфері юриспру­денції, а особливо в її історико-правовій галузі, традиційно є най­важчим. Між фахівцями тривають дискусії про його доцільність в історико-правових дослідженнях. Як видається, він є необхідним з огляду на заявлену актуальність теми і пошук оптимальної моде­лі правової системи, елементи якої можна знайти в правовому досвіді українського народу. Отож на практичному рівні, узагаль­нивши положення правового досвіду, потрібно запропонувати способи вирішення сучасних державно-правових завдань. Так, досвід функціонування копних судів на українських землях довів, що ефективність судової влади в Україні залежить від демокра­тичності засад її здійснення, реалізувати які можна забезпечивши прозорість судового процесу, залучивши до нього представників громадськості, розширивши колегії присяжних, а також надавши територіальним громадам функції відновного правосуддя.

Велике значення в історико-правовому дослідженні має вибір підходу до періодизації історії держави і права України. Вибраний у цій роботі цивілізаційний підхід дав змогу розкри­ти період діяльності копних судів на українських землях, тобто в XIV-XVIIi ст., через сукупність домінантних на той час уявлень про зміст громадського життя, про цінності та мету діяльності кожного члена громади.

Загалом, у дослідженні використано систему філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, а також комп­лекс логічних методів як прийомів дослідження.

Серед філософських методів (концептуальних підходів) перевагу надано діалектичному. Скажімо, І. Черкаський у ґрун­товному дослідженні копних судів «Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI-XVIII в.в.»¹ взяв за основу інший філософ­ський метод - метафізичний, оскільки копні суди розглядав у ста­тичному стані без зв'язку з тогочасними суспільними умовами й ідеалізовував їх.

'Черкаський І. Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI- XVIII вв. /1. Черкаський // Праці комісії для виучування історії західно- руського та вкраїнського права. - K., 1928. - Вип. 4/5. - 714 с.

Натомість діалектичний підхід дає змогу простежити дина­міку змін у громадському судочинстві на різних етапах історії, виявити їх суспільно-правові детермінанти, розкрити єдність і конкуренцію норм українського звичаєвого права. Тобто діалек­тичний метод сприяє одержанню якісно нових знань про копні суди та копне судочинство в XIV-XVIII ст.

З-поміж загальнонаукових методів в дослідженні застосова­но історичний, системно-структурний, функціональний, герме- невтичний і соціологічний. Історичний метод використано для визначення закономірностей і тенденцій розвитку копного суду й судочинства відповідно до загального розвитку права на укра­їнських землях у XIV-XVIII ст. Системно-структурний метод дав змогу відобразити судову систему на українських землях у XIV- XVIII ст. та визначити місце в цій системі копних судів. Заува­жимо, що копні суди мали різний правовий статус у Польському королівстві, Великому князівстві Литовському, Речі Посполитій та Українській козацькій державі, тому потрібно відтворити судо­ві системи кожної із цих держав зокрема. Функціональний метод допоміг розкрити сутність копного суду через виявлення його функцій та їх реалізацію. Герменевтичний метод використано для тлумачення опублікованих документів і неопублікованих джерел архівних фондів.

Спеціально-науковими методами дослідження є порівняль­но-правовий, історико-правовий, формально-юридичний, гер- меневтико-правовий і соціологічно-правовий. Значної уваги заслуговує порівняльно-правовий метод, адже за його викорис­тання було порівняно копні суди із самосудами, додержавними (общинними), вервними та волосними судами. У роботі застосо­вані і синхронні, і діахронні порівняння. Зокрема, синхронним було порівняння копних судів і самосудів, а діахронним - вервних і копних судів. Герменевтико-правовий метод дав змогу тлумачи­ти тексти нормативно-правових актів, які регулювали діяльність копних судів.

Особливої уваги заслуговує історико-правовий метод дослі­дження. Він різниться з історичним методом не тільки предмет­ною спеціалізацією, але й способами дії на предмет дослідження. Історико-правовий метод дає змогу виокремити із сукупності історичних фактів саме елементи правової дійсності, відстежити взаємозв'язок між ними і спроектувати отриману модель на того­часне суспільне життя. За допомогою історико-правового методу відбуваються збір, обробка й узагальнення інформації. Вико­ристання історико-правового методу в наукових дослідженнях передбачає здійснення певних процедур: встановлення достовір­ності джерела; критика повноти і точності даних, що містяться в джерелі; виявлення стадій, які пройшло державно-правове явище в процесі історичного розвитку, та генетичного зв'язку між ними; роз'яснення виявлених фактів історико-правової реальності; оформлення результатів дослідження¹.

Історико-правовий метод плідно застосовується разом з іншими спеціально-науковими методами. Завдяки комплекснос­ті застосування історико-правового та порівняльно-правового методів в історико-правовій науці існує своєрідний напрям дослі­джень - історико-правове порівняння. Безперечно, тлумачення історичного (герменевтичний метод) чи правового (герменевти- ко-правовий метод) джерела не може надати великого результату без його зіставлення із загальними тенденціями тогочасного пра­ва, тому історико-правовий метод необхідний загальній і право­вій герменевтиці для дослідження історії права.

Формально-юридичний метод, за допомогою якого історик права формує, підтверджує й оспорює формулювання понять і категорій, їхнього змісту, також потребує історико-правового методу, який «вибудовує фундамент» того чи іншого формулюван­ня за допомогою обробки інформації про його зміст.

'Сырых В. М. История и методология юридической науки / В. М. Сырых. -M.: Норма. Инфра-М, 2013. - С. 375. для юриста чікої форми. Наприклад, копне право - це історичний тип (вид) українського звичаєвого права, що виражався в підсис­темі матеріальних і процесуальних норм, які застосовували копні суди у своїй діяльності, а також інститутів, котрі ці норми в собі об'єднували.

Історико-правовий метод структурно наповнений комплек­сом дослідницьких прийомів, основними з яких є хронологічний, генетичний і моделювання. Заслугою хронологічного прийому є визначення темпоральних рамок у протіканні правових процесів та існуванні суспільних явищ. Застосувавши хронологічний при­йом, виділено й обґрунтовано час функціонування копних судів на українських землях - XIV-XVIII ст.

У вивченні історії права генетичний прийом потребує тех­нічного вміння проникнути в сутність самого права¹. Оскіль­ки об'єктом дослідження є копні суди, то важливо зрозуміти насамперед сутність українського звичаєвого права. Генетичний прийом застосовано і для з'ясування переддержавних витоків громадського судочинства, генетичних й еволюційних зв'язків між додержавними судами родових общин, давньоруськими вервними судами й українськими копними судами. Тож генезис громадського судочинства на українських землях представлено у роботі поетапно: додержавні суди - вервні суди - копні суди.

Прийом моделювання дав змогу відтворити історико-правову дійсність у деталях. Наявний емпіричний матеріал, процесуальні норми копного права, знання про статус учасників процесу й осо­бливості тогочасної судової риторики дають можливість моде­лювати окремі стадії, процесуальні дії та інші елементи копного судочинства.

Для історико-правового й інших методів дослідження велике значення мають логічні прийоми (або, як вважають деякі авто­ри, логічні методи). Це, насамперед, аналіз, синтез, аналогія, дедукція, індукція тощо. Узгодженість застосування цих прийо­мів є вихідним завданням дослідника, оскільки всі інші методи

Ксльман М. С. Юридична наука: проблеми методології: моногра­фія / М. С. Кельман. - Тернопіль: Терно-граф. 2011. - С. 332.

не можуть бути дієвими без правильного використання логічних прийомів. Наприклад, дослідження слідчої функції ко иного суду вимагало дедуктивного прийому (руху від загального до конкрет­ного), на основі якого відбувалось проникнення крізь початкову стадію копного судочинства «гарячу копу» до конкретних розшу­ковик заходів і слідчих дій.

Поняття й категорії виступають засобами дослідження історії українських копних судів. Ix можна поділити на загальні (харак­терні для широкого кола історико-правових праць) та спеціальні (властиві, насамперед, цьому дослідженню). Загальними елемен­тами понятійно-категоріального апарату є поняття права, суду, етнічних українських земель, правового звичаю, Речі Посполитої та ін. Спеціальними поняттями виступають «завита копа», гонін­ня сліду, випробування водою, коповище, копний округ тощо.

Отже, на основі комплексу методологічних інструментів дослідження, розроблених сучасною юридичною наукою, можна по-новому розглянути основні проблеми формування і функціо­нування копних судів на українських землях.