§3.2. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

Державний лад грецьких міст Причорномор’я ґрунтувався на тих самих засадах, що й політичний устрій античних полісів Греції. За формою правління це були рабовласницькі демократичні або аристократичні республіки.

Причому, якщо в V-II ст. до н. е. тут переважав демократичний елемент і вирішальну роль у політичному житті відігравав демос, то, починаючи з І ст. до н. е., основні важелі управління фактично опиняються в руках невеликої групи аристократичних сімей, влада зосереджується у нової рабовласницької аристократії, демократична республіка змінюється аристократичною.

Вищим органом державної влади у грецьких містах - колоніях були Народні збори (Екклесія). Практично, це збори міської общини повноправних вільних громадян. Народні збори, найчастіше шляхом хейротонії (псефізести), ухвалювали декрети й постанови. До компетенції Народних зборів входили також вибори посадових осіб і контроль за їхньою діяльністю. Значну роль в управлінні відігравала й Рада міста (Буле),що була постійним виконавчим органом влади. Третьою ланкою управління були виборні колегії - магістратури - або окремі посадові особи - магістрати. Обрані з числа повноправних громадян магістрати очолювали

окремі галузі управління. До їхньої компетенції належали фінансові справи, робота судових установ, військові справи.

Найважливішою серед міських магістратур була колегія архонтів. У державах, що розташовувалися на території сучасної України, чисельність членів колегії коливалася. У Тірі римського періоду, наприклад, вона складалася із трьох осіб та першого архонта, що іменувався протом («той, що стоїть у першому рядку декрету»), який очолював її; в Ольвії - з чотирьох архонтів та голови колегії. Колегія архонтів керувала усіма іншими колегіями, могла скликати у разі необхідності народні збори.

Питаннями оборони в античних державах Північного Причорномор’я опікувалася авторитетна колегія стратегів.

Відома також магістратура номофілаків, які наглядали за дотриманням законів, за державними органами та окремими чиновниками з метою попередження протизаконних дій, продиків, які надавали юридичні консультації, в деяких випадках могли представляти сторони у суді й, можливо, здійснювали нагляд за дотриманням законності у процесі. Агораноми наглядали за впорядкованістю міського ринку та відали всіма справами, пов’язаними з організацією торгівлі. Вони стягували з іноземців мито за право торгівлі на ринку, реєстрували приватні договори, призначали ціни на деякі товари, конфісковували та знищували зіпсовані товари, контролювали діяльність грошових мінял і домагалися дотримання законів, які регулювали грошовий обіг. Астиноми здійснювали нагляд за станом шляхів і громадських будівель та мали інші повноваження. Колегія ситонів мала обов’язком закупівлю хліба за державними цінами.

У важкі для держави періоди громадяни деяких полісів Північного Причорномор’я обирали колегію есимнетів (блюстителів права) на чолі із проесимнетом. Це була виборна колегія епонімних магістратів, наділених широкими законодавчими, виконавчими та судовими повноваженнями і формувалася із членів Ради. Це були екстраординарна магістратура суддів-устроїтелів, соціальних посередників у критичні моменти соціальних заворушень. Із часом есимнети перетворилися на колегією, яка виконувала обов’язки чергової частини складу Ради, подібно до пританів у Афінах.

Есимнети оформлювали норми звичаєвого права у вигляді законів, що затверджувалися Народними зборами та (або) Радою. У херсонеських написах неодноразово згадуються даміурги. На посадовців цієї колегії покладалися функції охорони державного ладу. Громадяни повинні були повідомляти їм будь-яку інформацію щодо змов проти демократичного устрою держави.

Особлива увага приділялася фінансовим справам, зокрема регулюванню грошового обігу. Наприклад, у Херсонесі така впливова посадова особа, як діойкет, була вищим фінансовим магістратом, котрий контролював державні доходи й витрати.

Окрім того, існували нижчі фінансові магістрати - скарбники.

У Боспорському царстві центром державного апарату був двір царя, де вирішувалися всі питання управління, який охоплював найближче оточення правителя - аристопі- літів. Особливу роль серед них відігравали дворецький та особистий царський секретар. вчувала також велика кількість різноманітних управителів: царський скарбничий, краватарії на чолі з архікойтонітом, управляючий конюшнею, начальник євнухів, інші придворні чини. Зв’язки з місцевими племенами та сусідніми державами забезпечували спеціальні чиновники під керівництвом головного перекладача. Управління найважливішими областями і містами країни доручалося царським намісникам.

Античні держави мали власну фінансову систему та бюджети. Бюджетну систему, яка існувала в античних державах Північного Причорномор’я, можна охарактеризувати як дворівневу: загальнодержавний бюджет та бюджети окремих міст та поселень, інших адміністративно-територіальних одиниць що входили до складу держав. Прибутки скарбниці поділялись на ординарні (літургії, податки, мита, штрафи, надходження від державного майна) і надзвичайні (добровільні внески і пожертвування громадян та чужинців, ейсфора, воєнні трофеї та контрибуції).

<< | >>

↑

Источник: Історія держави та права України: підручник для курса нтів та студентів вищих навч. закл. / О. М. Бандурка, М. Ю. Бурдін, О.М. Головко та ін. Харків: Майдан,2018. -616 с.. 2018

Еще по теме §3.2. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД: