Стаття 60. Відкликання державних службовців із щорічних відпусток

1. Для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають по­сади категорії «А», можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової від­пустки, передбаченої частиною першою статті 58 цього Закону, за рішенням суб'єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій «Б» і «В», - за на­казом (розпорядженням) керівника державної служби.

2. Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв'язку з його відкликанням з відпустки.

3. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв'язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджу­ється Кабінетом Міністрів України.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є визначення правил відкликання держав­них службовців із щорічних відпусток.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є:

1) установлення додаткового механізму забезпечення публічних інтере­сів — відкликання державних службовців із відпусток;

2) визначення суб'єктів відкликання державних службовців із щорічних відпусток і способи фіксації прийняття відповідних рішень;

3) встановлення порядку відшкодування непередбачуваних витрат дер­жавного службовця у зв'язку з його відкликанням із відпустки;

4) надання повноважень з визначення порядку відкликання державних службовців із щорічних відпусток КМУ.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

3.1. Конституційною основою положень коментованої статті є частина друга статті 45 Конституції України, яка встановлює, що право кожного на відпочинок забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.

3.2. Положення коментовані статті базуються на пункті «d» статті 7 Між­народного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Україною, в якому держава визнає право кожного на оплачувану періодичну відпустку.

3.3. Нормами законодавства про працю, які безпосередньо пов’язані із спеціальними нормами коментованої статті, є норми, визначені:

- статтею 79 КЗпПУ, яка, зокрема, регулює відкликання працівника із щорічної відпустки (частина восьма);

- статтею 10 Закону «Про відпустки», яка регулює відкликання праців­ника із щорічної відпустки;

- статтею 79 КЗпПУ, яка, зокрема, визначає, що безперервна трива­лість основної частини відпустки повинна становити 14 календарних днів (частина шоста);

- статтею 12 Закону «Про відпустки», яка, зокрема, визначає, що без­перервна тривалість основної частини відпустки повинна становити 14 кален­дарних днів (частина перша).

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Терміни, які потребували тлумачення, визначені в коментарях до ста­тей 57 і 58 цього Закону.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. За трудовим законодавством відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством (перше речення частини восьмої статті 79 КЗпПУ).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону для виконання невідклад­них завдань державні службовці, які займають посади категорії «А», можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки, передбаченої частиною першою статті 58 Закону, за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій «Б» і «В», — за наказом (розпорядженням) керівника державної служби.

Особливості відкликання державних службовців із щорічних відпусток за змістом частини першої коментованої статті передбачають, що:

1) відкликання державних службовців із щорічних відпусток пов’язу­ється з виконанням невідкладних завдань;

2) суб’єктами, яким надано право відкликання державних службовців із щорічних відпусток для виконання невідкладних завдань, є щодо державних службовців, які займають посади категорії «А», суб’єкт їх призначення, а щодо категорій «Б» і «В» — керівник державної служби;

3) визначення інших особливостей порядку відкликання державних службовців із щорічних відпусток для виконання невідкладних завдань зако­нодавець делегує КМУ.

5.1.1. За змістом частини першої коментованої статті і частини четвер­тої статті 56 Закону маємо відрізняти відкликання державних службовців із щорічних відпусток для виконання невідкладних завдань від явки на службу і праці понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, свят­кові і неробочі дні для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань.

За загальним правилом, відкликання державних службовців із щорічних відпусток для виконання невідкладних завдань потребує врахування таких моментів:

1) необхідність згоди державного службовця (перше речення частини восьмої статті 79 КЗпПУ; частина третя статті 12 Закону «Про від­пустки»), хоча у контексті Закону питання згоди може розглядатися як необов’язкове, адже нормою Закону «згода» не передбачена;

2) безперервна тривалість основної частини відпустки (до відкликання і після нього) повинна становити 14 календарних днів (частина шоста статті 79 КЗпПУ; частина перша статті 12 Закону «Про відпустки»);

3) у разі перенесення щорічної відпустки новий строк її надання вста­новлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щоріч­ної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (частина четверта статті 11 Закону «Про відпустки»).

5.1.2. Порядком відкликання державного службовця із щорічної від­пустки, затвердженим постановою КМУ від 26 березня 2016 р. № 230, визна­чено процедуру відкликання державного службовця із щорічної відпустки.

До щорічних відпусток, з яких може бути відкликано державного службовця, належать основна оплачувана відпустка і додаткова оплачувана відпустка.

Підставою для відкликання державного службовця із щорічної відпустки є необхідність виконання невідкладного завдання, про яке не було і не могло бути відомо під час надання щорічної відпустки, за умови неможли­вості виконання такого завдання іншою уповноваженою на це особою.

Відкликання із щорічної відпустки державного службовця, який займає посаду категорії «А», здійснюється за рішенням суб’єкта призначення, яке реалізується шляхом видання наказу (розпорядження).

Відкликання із щорічної відпустки керівника державного органу або його заступника, який займає посаду державної служби категорії «Б», здійснюється за рішенням керівника державної служби органу вищого рівня, який є суб’єктом призначення, шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).

Відкликання із щорічної відпустки інших державних службовців, які займають посади категорії «Б» чи «В», здійснюється за рішенням керівника державної служби державного органу, яке приймається у формі відповід­ного наказу (розпорядження).

Рішення про відкликання із щорічної відпустки (далі — рішення про відкликання) приймається суб’єктом призначення або керівником державної служби стосовно:

1) державного службовця, який займає посаду категорії «А», за наяв­ності: ініціативи суб’єкта призначення; обґрунтованого подання керівника державної служби відповідного державного органу;

2) державного службовця, який займає посаду категорії «Б» чи «В», за наявності: ініціативи керівника державної служби органу вищого рівня, який є суб’єктом призначення щодо керівника державного органу або його заступ­ника; ініціативи керівника державної служби щодо керівників самостійних структурних підрозділів та інших державних службовців, які безпосеред­ньо йому підпорядковані; обґрунтованого подання керівника самостійного структурного підрозділу на підставі повідомлення безпосереднього керівника про необхідність відкликання державного службовця, який працює в такому структурному підрозділі.

Проект наказу (розпорядження) про відкликання державного службовця готується службою управління персоналом державного органу. Зазначення в наказі (розпорядженні) невідкладного завдання, яке стало підставою для відкликання державного службовця, є обов’язковим.

Стосовно прийнятого рішення про відкликання та необхідності виконання невідкладного завдання служба управління персоналом державного органу повідомляє державному службовцю з використанням засобів телефонного та електронного (за наявності) зв’язку, а також поштового зв’язку не пізніше ніж за п’ять календарних днів до такого відкликання.

У разі необхідності виконання особливо важливих завдань для відвер­нення стихійного лиха, захисту та/або збереження життя і здоров’я грома­дян, забезпечення захисту та/або відновлення прав чи інтересів людини або громадянина стосовно прийнятого рішення про відкликання служба управ­ління персоналом державного органу повідомляє державному службовцю з використанням засобів телефонного та електронного (за наявності) зв’язку не пізніше ніж за два календарні дні до такого відкликання.

У день прибуття на роботу служба управління персоналом державного органу ознайомлює в установленому порядку державного службовця з нака­зом (розпорядженням) про його відкликання та надає завірену копію такого наказу (розпорядження).

У разі неможливості прибути на роботу у зв’язку із погіршенням стану здоров’я, складною транспортною обстановкою чи за наявності інших обста­вин, що ускладнюють прибуття на роботу, державний службовець повідом­ляє про виникнення таких обставин з використанням засобів телефонного або електронного (за наявності) зв’язку особу, яка прийняла рішення про відкликання, або службу управління персоналом державного органу чи без­посереднього керівника.

Після закінчення відпустки державний службовець повинен подати до служби управління персоналом інформацію, документи, необхідні для підтвердження обставин, що ускладнили прибуття на роботу у зв’язку з відкликанням.

5.2.

5.3. Відповідно до частини третьої коментованої статті постановою КМУ від 26 березня 2016 р. № 231 затверджено Порядок відшкодування неперед­бачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки.

Підставою для відшкодування непередбачуваних витрат є рішення про відкликання державного службовця із щорічної основної або додаткової відпустки:

1) для державного службовця, який займає посаду категорії «А», — наказ (розпорядження) суб’єкта призначення;

2) для державного службовця, який займає посаду категорії «Б» чи «В», — наказ керівника державної служби або особи, яка виконує його обов’язки.

Відшкодування непередбачуваних витрат здійснюється в разі відкликання державного службовця із щорічної основної або додаткової відпустки під час його перебування в санаторно-курортному закладі, іншому місці відпочинку (лікування) як у межах України, так і за кордоном, у зв’язку з чим держав­ний службовець змушений здійснити непередбачувані витрати, пов’язані з прибуттям на роботу.

До непередбачуваних витрат, які підлягають відшкодуванню, належать:

1) у разі відкликання державного службовця до від’їзду на відпочинок (лікування): витрати на придбання невикористаних проїзних документів; витрати у зв’язку з розірванням цивільно-правових договорів щодо орга­нізації відпочинку (лікування); витрати, пов’язані з бронюванням проїзних документів, місць проживання та надання інших послуг; документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування в місці від­починку (оформлення візи, страхування, дозволів, сплати зборів тощо);

2) у разі відкликання державного службовця, який перебуває на від­починку (лікуванні): витрати на придбання невикористаних проїзних доку­ментів; витрати, пов’язані із заміною проїзних документів чи придбанням нових (у разі неможливості повернути попередні проїзні документи), та інші витрати, пов’язані з поверненням до місця проживання залізничним, повіт­ряним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі); витрати, пов’язані з невикористаними днями відпочинку (лікування) в разі неповернення (часткового повернення) коштів надавачем послуг, зокрема за цивільно-правовими договорами.

Непередбачувані витрати відшкодовуються державному службовцю про­тягом одного місяця з дня видання наказу (розпорядження) про відкликання державного службовця із щорічної основної або додаткової відпустки на під­ставі його письмової заяви за умови наявності документів, що засвідчують обсяг таких витрат, зокрема проїзних документів або транспортних рахунків (багажних квитанцій), цивільно-правових договорів та рахунків (квитанцій), електронних квитків за наявності посадкового талона та документів про сплату рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від осіб, що надають послуги з розміщення та проживання, зокрема за бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Відшкодування непередбачуваних витрат здійснюється в межах видатків, передбачених на утримання відповідної бюджетної установи.