Стаття 59. Порядок і умови надання щорічних відпусток

1. Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є визначення правила про порядок і умови надання щорічних відпусток державним службовцям.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є визначення порядку і умов надання щорічних відпусток державним службовцям шляхом відсилки до законодавства про працю.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

3.1. Конституційною основою положень коментованої статті є частина друга статті 45 Конституції України, яка встановлює, що право кожного на відпочинок забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.

3.2. Положення коментованої статті базуються на пункті «d» статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифі­кованому Україною, в якому держава визнає право кожного на оплачувану періодичну відпустку.

3.3. Нормами законодавства про працю, які безпосередньо пов’язані із спеціальними нормами коментованої статті, є норми, визначені:

- статтею 79 КЗпПУ, яка регулює порядок і умови надання щорічних відпусток (частини перша—сьома);

- стаття 10 Закону «Про відпустки», яка визначає порядок надання щорічних відпусток;

- стаття 11 Закону «Про відпустки», яка визначає порядок перенесення щорічної відпустки.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Терміни, які потребували тлумачення, визначені в коментарях до ста­тей 57 і 58 Закону.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Порядок та умови надання щорічних відпусток державним службов­цям є відносинами, які не врегульовані Законом, а тому згідно із частиною третьою статті 5 Закону регулюються нормами законодавства про працю.

5.1.1. Відповідно до частини першої статті 79 КЗпПУ щорічна основна та додаткова відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам (у нашому випадку — державним службовцям) після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, орга­нізації (у нашому випадку — державному органі).

У частині п’ятій статті 10 Закону «Про відпустки» на основі частини пер­шої статті 79 КЗпПУ визначено, що право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві (у нашому випадку — у державному органі).

5.1.2. Закон визначає для деяких категорій працівників надання щорічних відпусток до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві (у сфері державної служби до настання шести­місячного строку безперервної роботи у перший рік роботи в державному органі) (частина четверта статті 10 Закону «Про відпустки»).

Якщо виключити деякі категорії працівників, які не можуть працю­вати на державній службі в силу наявних обмежень (за віковою ознакою, сумісники), то отримаємо перелік категорій державних службовців, яким надаються щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи в державному органі за їх власним бажанням, згідно із Законом «Про відпустки»:

1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда (пункт 1 статті 10);

2) інвалідам (пункт 2 статті 10);

3) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагіт­ністю та пологами (пункт 4 статті 10);

4) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання (пункт 5 статті 10);

5) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчаль­ною програмою (пункт 7 статті 10);

6) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи пов­ністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації (пункт 8 статті 10);

7) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування (пункт 9 статті 10);

8) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу (пункт 10 статті 10);

9) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 11 статті 10).

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їх бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини (частина восьма статті 10 Закону «Про відпустки»).

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу прове­дення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою (частина п’ятнадцята статті 10 Закону «Про відпустки»).

5.1.3. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно відпра­цьованому часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості (частина друга статті 79 КЗпПУ).

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року (частина третя статті 79 КЗпПУ).

5.1.4. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затвер­джуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим пред­ставником), і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання гра­фіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку (частина четверта статті 79 КЗпПУ).

Не в усіх державних органах створені первинні профспілкові організації. Відповідно, в державних органах черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються керівником державної служби за погоджен­ням з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності), і доводиться до відома всіх державних службовців.

Виходячи із загальних правил (частина четверта статті 79 КЗпПУ) у сфері державної служби під час складання графіків відпусток ураховуються інтереси державного органу, особисті інтереси державних службовців та можливості для їх відпочинку.

Графік відпусток має враховувати обсяг роботи, який виконує державний орган протягом календарного року, і не провокувати зайву напругу в роботі державних органів в окремі періоди, черги громадян, фізичних та юридич­них осіб, а також надурочну роботу, погіршення якості їх обслуговування, виникнення невідкладних або непередбачуваних робіт.

5.1.5. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (частина четверта статті 10 Закону «Про відпустки»).

5.1.6. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установ­лених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповнова­женим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку (частина п’ята статті 79 КЗпПУ).

5.1.7. У частині першій статті 12 Закону «Про відпустки» визначено, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина станови­тиме не менше 14 календарних днів.

5.1.8. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана пра­цівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (частина сьома статті 79 КЗпПУ).

5.2.1. Відповідно до частини першої статті 80 КЗпПУ на вимогу пра­цівника (у нашому випадку — державного службовця) щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період у разі:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом^[275] строку пись­мового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина п’ята статті 79 Кодексу; пункт 1 частини першої статті 11 Закону «Про відпустки»);

2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина четверта^[276] статті 115 КЗпПУ; пункт 2 частини першої статті 11 Закону «Про відпустки»).

У частині четвертій статті 115 КЗпПУ визначено, що заробітна плата працівникові за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Якщо граничний строк виплати заробітної плати (у нашому випадку середньої заробітної плати за час відпустки) збігається із святковим, неробочим днем або вихідним днем, заробітна плата має виплачуватися напередодні^[277].

5.2.2. Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчан- ням (частина друга статті 80 КЗпПУ; частина друга статті 11 Закону «Про відпустки»),

5.2.3. Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом пер­винної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році (частина третя статті 80 КЗпПУ; частина третя статті 11 Закону «Про відпустки»),

5.2.4. У разі перенесення щорічної відпустки новий строк її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону «Про відпустки» (частина четверта статті 80 КЗпПУ; частина чет­верта статті 11 Закону «Про відпустки»), Як зазначалось, у частині першій статті 12 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої трива­лості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів,

5.2.5. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано пра­цівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (частина сьома статті 79 КЗпПУ; частина друга статті 12 Закону «Про відпустки»),

5.2.6. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд (частина п’ята статті 80 КЗпПУ; частина п’ята статті 12 Закону «Про відпустки»),