Стаття 76. Право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи

1. Державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дис­циплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплі­нарного стягнення.

2. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити за­уваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додат­кові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

1. Предмет регулювання

Статтею встановлено право державного службовця на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи, а також на долучення до неї будь- яких матеріалів, які мають значення для повного, всебічного та неупередже- ного розгляду дисциплінарної справи.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є надання державному службовцю, щодо якого здійсню­ється дисциплінарне провадження, можливості:

1) бути поінформованим про всі матеріали, що є предметом оцінки дис­циплінарної комісії, а згодом і суб’єкта призначення;

2) впливати на зміст дисциплінарної справи, змінювати сукупність фак­тів, що є об’єктом оцінки, а також інформацію про них, і, у такий спосіб, реалізовувати своє право на захист від незаконного (необгрунтованого) при­тягнення до дисциплінарної відповідальності.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Правовою основою положень статті є принципи державної служби, які вимагають дотримання службової дисципліни кожним державним службов­цем, одним з основних механізмів забезпечення якої є інститут дисциплінар­ної відповідальності. При цьому здійснення дисциплінарного провадження має відбуватися на засадах рівності та змагальності, а отже, й за умов забезпе­чення низку гарантій державних службовців, щодо яких здійснюється таке провадження.

Норми коментованої статті необхідно розглядати у нерозривному зв’язку з нормами статті 75 Закону, які в сукупності становлять невід’ємне право державного службовця бути «вислуханим», а також покликані забезпечити імплементацію принципу змагальності дисциплінарного провадження, що передбачено пунктом 14 Рекомендації № R (2006) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службовців у Європі. Після надання державним службовцем пояснень у межах дисциплі­нарного провадження (або ж відмови від їх надання) така посадова особа повинна надалі отримати можливість ознайомлюватися з матеріалами дисцип­лінарної справи, оскільки вони можуть вплинути на прийняття негативного рішення щодо неї.

Слід зазначити, що службова особа, щодо якої ініційоване дисциплі­нарне провадження, повинна мати можливість бути ознайомленою із змістом усіх матеріалів дисциплінарної справи не в меншому обсязі, ніж суб’єкт при­значення. Виключно таким чином можна досягти по-справжньому змагаль­ного провадження та винесення справедливого й неупередженого рішення у дисциплінарній справі.

4. Коментар основних положень статті (в тому числі визначення термінів, які потребують тлумачення)

4.1. У частині першій коментованої статті зазначено, що державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи «перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінар­ного стягнення».

У контексті такого, не дуже вдалого, формулювання варто звернути увагу на такі важливі аспекти:

1) на момент здійснення дисциплінарного провадження не може бути достовірно відомо про що саме буде рішення суб’єкта призначення (про накладення дисциплінарного стягнення чи про закриття дисциплінарного провадження);

2) право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи державний службовець має протягом усього часу здійснення дисциплінарного провадження, а не тільки безпосередньо перед прийняттям відповідного рішення суб’єкта призначення. Це обумовлено тим, що завдяки ознайом­ленню з відповідними матеріалами в ході дисциплінарного провадження державний службовець може впливати на зміст дисциплінарної справи, змі­нювати сукупність фактів, що будуть об’єктом оцінки, а також інформацію про них, і у такий спосіб реалізовувати своє право на захист від незаконного (необґрунтованого) притягнення до дисциплінарної відповідальності;

3) право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи має бути забезпечено державному службовцю також після прийняття рішення суб’єкта призначення (зокрема, для того, щоб надати йому мож­ливість оскаржити рішення суб’єкта призначення в установленому законом порядку).

Отже, положення частини першої коментованої статті слід розуміти так, що кожен державний службовець, щодо якого здійснюється чи здійснюва­лося дисциплінарне провадження, має право на ознайомлення з усіма мате­ріалами дисциплінарної справи.

Слід зазначити, що у Порядку обліку та роботи з дисциплінарними спра­вами, затвердженому наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 р. № 49, це право державного службовця виписано набагато коректніше. Так, згідно з пунктом 6 зазначеного Порядку, державний службовець, щодо якого здійс­нюється дисциплінарне провадження, має право доступу до інформації про нього, яка збирається та зберігається, в тому числі має право в будь-який час знайомитись із дисциплінарною справою, робити з неї виписки, давати письмові пояснення, надавати відповідні документи та матеріали щодо обста­вин, які досліджуються, а також порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів.

Варто зауважити, що в частині першій коментованої статті не зазна­чається чи може державний службовець під час ознайомлення з матеріа­лами дисциплінарної справи робити з неї виписки, а також робити копії (фотокопії) документів, які містяться у ній. У Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженому наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 р. № 49, говориться про те, що державний службовець має право робити виписки з дисциплінарної справи, але не закріплене право державного службовця робити з неї копії.

Попри зазначене вище дисциплінарна комісія (яка зберігає дисциплі­нарну справу під час здійснення дисциплінарного провадження), а також служба управління персоналом державного органу (яка зберігає дисциплі­нарну справу після завершення дисциплінарного провадження) повинні виходити з того, що право особи на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи включає в себе й право державного службовця робити з неї виписки, а також робити копії (фотокопії) будь-яких доку­ментів, які містяться у ній.

4.2. Для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи державний службовець має звернутися письмово до секретаря дисциплінарної комісії, який зобов’язаний повідомити про таке ознайомлення голову дисциплінарної комісії (абзац другий пункту 6 Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого наказом Нацдержаслужби від 3 березня 2016 р.

У разі, коли дисциплінарне провадження вже завершене, з такою зая­вою слід звертатися до керівника служби управління персоналом державного органу.

4.3. Положеннями частини другої коментованої статті визначено, що «за результатами ознайомлення» державний службовець має право:

1) вносити зауваження до висновку;

2) вносити клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи;

3) надавати додаткові пояснення, що стосуються обставин, які мають значення для справи;

4) надавати додаткові документи і матеріали, що стосуються обставин, які мають значення для справи.

Насамперед варто зазначити, що всі ці права мають забезпечуватися державному службовцю незалежно від факту ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Тому відмова у прийнятті відповідних документів і матеріалів через те, що державний службовець не ознайомився з матеріа­лами справи, є незаконною.

Згідно з приписами частини другої статті 73 Закону, у матеріалах дис­циплінарної справи обов’язково має міститися висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також може бути висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення).

Ураховуючи те, що зазначені висновки є індивідуальними документами дисциплінарної комісії (та/або НАДС, яке проводило службове розсліду­вання), то реалізація права на внесення зауважень до них можлива лише шляхом надання державним службовцем окремого письмового документа, в якому він висловлює свої зауваження до тих чи інших положень таких документів.

Отже, право на внесення зауважень до висновку слід розуміти як право державного службовця надавати зауваження (у вигляді окремого письмового документу) до:

1) висновку дисциплінарної комісії про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його при­тягнення до дисциплінарної відповідальності;

2) висновку, складеного за результатами службового розслідування (у разі його проведення).

Закон (зокрема, в межах статей 71 та 73) визначає мінімальний перелік заходів, які мають бути вжиті під час дисциплінарного провадження, але не забороняє дисциплінарній комісії (суб’єкту, який здійснює службове роз­слідування) здійснювати будь-які інші правомірні заходи, які сприятимуть реалізації цілей дисциплінарного провадження. Більше того, за наявності такої потреби зазначені суб’єкти зобов’язані вжити відповідних заходів.

Тому під правом державного службовця вносити клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають зна­чення для справи, слід розуміти клопотання державного службовця (бажано, щоб воно було надане в письмовій формі) про вжиття будь-яких заходів (залучення нових документів, отримання пояснень від інших осіб тощо), які:

а) на час подання клопотання ще не були вжиті (саме тому вони «додаткові»);

б) мають значення для повного, всебічного та неупередженого розгляду справи (на думку державного службовця);

в) дисциплінарна комісія (суб’єкт, який здійснює службове розсліду­вання) має право вжити.

Положеннями статті 75 Закону державному службовцю, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, гарантується право на надання письмових пояснень. Коментована норма дозволяє державному службовцю надавати «додаткові» (стосовно первинних) пояснення щодо обставин, які мають значення для справи.

Таким чином, право надавати додаткові пояснення, що стосуються обставин, які мають значення для справи, включає в себе право держав­ного службовця надавати будь-які додаткові (стосовно письмових пояснень, наданих згідно із статтею 75 Закону) пояснення, які мають значення для повного, всебічного та неупередженого розгляду справи. В межах додатко­вих пояснень державний службовець може як відображати інформацію щодо обставин вчиненого правопорушення, так і підтверджувати, спростовувати або уточнювати будь-яку іншу інформацію, яка міститься в матеріалах дис­циплінарної справи.

Під правом державного службовця надавати додаткові документи і матеріали, що стосуються обставин, які мають значення для справи, слід розуміти право держаного службовця надати будь-які документи, яких ще немає у матеріалах дисциплінарної справи (саме тому вони «додаткові»), але вони (на думку державного службовця) мають значення для справи.

Варто звернути увагу на те, що частина друга коментованої статті не надає дисциплінарній комісії (суб’єкту, який здійснює службове розсліду­вання) права відмовити державному службовцю у прийнятті тих чи інших матеріалів через те, що вони «не мають значення для справи». Тому навіть у тих випадках, коли такі матеріали дійсно не мають значення для розгляду дисциплінарної справи, вони все одно мають бути прийняті та долучені до матеріалів справи.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

Положення статті 76 Закону є складовою частиною загальної системи гарантій державного службовця, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження.

Особливо тісно ця стаття пов’язана з приписами статей 73—75 Закону.

Також варто додати, що у редакції Закону «Про державну службу» 1993 року (зокрема у статті 14) були визначені виключно підстави та види дисциплінарної відповідальності. Жодних прав державних службовців в про­цесі притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а отже, і жодних механізмів для забезпечення змагальної та неупередженої дисциплінарної процедури, норми попереднього законодавства у сфері державної служби не передбачали.