Наділення адміністративними повноваженнями, делегування повноважень

Повноваження є найбільш об'ємною та водночас мінливою, нестабільною складовою компетенції. Із метою забезпечення ефективності публічного адміні­стрування їх перелік постійно оновлюється.

Повноваження можна набути (отримати) різними способами До таких спосо­бів слід віднести:

1) наділення повноваженнями;

2) перерозподіл (передання) повноважень;

3) делегування повноважень.

Наділення повноваженнями суб'єкти публічного адміністрування здій­снюється органом законодавчої влади, іншим уповноваженим на те зако­ном органом. Воно відбувається: (а) у зв'язку зі створенням нового владного суб'єкта; (б) у зв'язку з розширенням предмета відання уже існуючого органу; (в) в результаті запровадження нових засобів та механізмів вирішення уже існую­чих завдань; (г) тощо. Зазвичай рішення про наділення повноваженнями ухвалю­ється тим самим органом, який ухвалив рішення про створення суб'єкта публіч­ного адміністрування. Наділення повноваженнями здійснюється через видання компетенційного акта чи внесення до нього змін.

Приклад: наділення повноваженнями Державної служби України з безпеки на транспорті було здійснено Урядом України, який згідно із Законом «Про Кабінет Міністрів України» затвердив Положення Про Державну служби України з безпеки на транспорті. Спершу службі було надано 62 повнова­ження, однак за десять років її існування 21 повноваження вона була позбав­лена, 8 наділена, а 20 повноважень зазнали змін.

Перерозподіл повноважень має похідний, вторинний характер. У разі наді­лення суб'єкт публічного адміністрування отримує нові, раніше неіснуючі повно­важення. У разі перерозподілу вже чинні повноваження переходять від одного органу до іншого.

Перерозподіл повноважень є наслідком зміни структури публічної адміністра­ції (реорганізації чи ліквідації окремих її складових).

На рівні центральних органів виконавчої влади це питання врегульовано таким чином, що повноваження передаються:

1) у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

2) у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєд­нано один чи кілька органів виконавчої влади;

3) у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених унаслідок такого поділу;

4) у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

5) у разі ліквідації органу виконавчої влади й передання його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України^[156].

Зміст делегування повноважень полягає в передачі суб'єкту публічного адмі­ністрування своїх повноважень іншим суб'єктам. Делегування, як і перерозпо­діл, є вторинним способом набуття повноважень, адже делегувати можна лише ті повноваження, які вже належать конкретному суб'єкту і знайшли закріплення у нормативному акті.

Делегування повноважень може здійснюватися з метою підвищення ефек­тивності публічного адміністрування, зменшення організаційного навантаження на орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування або залучення громад­ськості до процесу публічного адміністрування. Є випадки, коли причиною деле­гування слугує неможливість виконання суб'єкта публічного адміністрування певних повноважень самостійно.

Прийнято виділяти такі способи делегування повноважень:

1) через видання нормативного акта;

2) через видання індивідуального акта;

3) через укладення адміністративної угоди.

Суб'єкт, якому було делеговано повноваження, реалізує їх так само, як і повноваження, отримані іншими способами.

Отже, делегування адміністративних повноважень передбачає, що суб’єкт публічного адміністрування ситуаційно, тимчасово або безстроково передає іншому суб’єкту належні йому повноваження на підставі нормативного чи інди­відуального акта або адміністративної угоди з метою ефективного, якісного забезпечення публічного інтересу.

Делегування повноважень у сфері публічного адміністрування застосовується досить широко. Найбільш відомими його випадками є такі:

По-перше, це делегування керівником органу, структурного підрозділу своїх повноважень чи їх частини іншій посадовій особі.

Приклад: делегування повноважень здійснюється при розподілі міні­стром власних повноважень між його заступниками в разі його відсутності (ст. 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»).

По-друге, це делегування повноважень у процесі взаємодії місцевих держав­них адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Приклад: Закон України «Про місцеве самоврядування» визначає, що деле­говані повноваження - це повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішен­нями районних, обласних рад.

По-третє, це делегування, що відбувається в межах системи органів виконав­чої влади між окремими суб’єктами публічного адміністрування. Повноваження можуть передаватися між органами - як пов’язаними, так і не пов’язаними влад­ною вертикаллю.

Приклад: наказ Міністерства економіки України «Про порядок ліцен­зування експорту товарів» містить положення про делегування структур­ним підрозділам обласних державних адміністрацій права видання ліцензій на експорт товарів суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які зареє­стровані у відповідних регіонах та облікова вартість товарів за договорами (контрактами) яких не перевищує 300 тис. доларів США^[157].

По-четверте, це делегування повноважень суб’єктам, які не входять до публічної адміністрації.

Приклад: ст. 15 Закону «Про захист від інфекційних хвороб» передба­чає, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. Цей припис реалі­зовується шляхом застосування заходу адміністративного запобігання - рішення про заборону відвідування школи чи дитячого садка, яке приймає директор відповідного закладу. Прийняття такого рішення є по суті єдиним повноваженням, яке йому делеговане державою^[158].

Запитання і завдання

1. Наведіть визначення компетенції адміністративного органу.

2. Розкрийте зовнішній та внутрішній аспекти компетенції.

3. Що розуміється під унікальністю компетенції?

4. Розкрийте складові компетенції.

5. Проаналізуйте мету й завдання як складові компетенції.

6. Розкрийте предмет відання як провідну складову компетенції.

7. Що таке маркери компетенції?

8. Схарактеризуйте зміст територіального маркера компетенції.

9. Проаналізуйте сутність об’єктного маркера компетенції.

10. На що вказує суб’єктний маркер компетенції?

11. Наведіть визначення повноваження адміністративного органу.

12. У якому аспекті виписана категорія «повноваження» в Конституції України?

13. За якими критеріями здійснюють класифікацію адміністративних повноважень?

14. Розкрийте способи наділення адміністративних органів повноваженнями.

15. З'ясуйте підстави наділення повноваженнями.

16. Розкрийте сутність перерозподілу повноважень.

17. За якими правилами здійснюється перерозподіл повноважень на рівні центральних органів виконавчої влади?

18. Схарактеризуйте зміст і мету делегування повноважень.