Обмеження щодо одержання подарунків. Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними

7.2.1 Визначення подарунка та його відмінність від неправомірної вигоди. Обмеження на отримання подарунків стосуються всіх осіб, які виконують державні або місцеві управлінські функції, а також осіб, дорівняних до них.

Згідно із Законом подарунками вважаються грошові кошти, інше майно, пере­ваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, які надаються або одержуються:

а) безоплатно;

б) за ціною, нижчою від мінімальної ринкової.

Відмінність між поняттями «подарунок» і «неправомірна вигода» ґрунтується на законності підстав їх надання чи отримання. Основні відмінності такі:

- неправомірна вигода завжди передається в обмін на виконання або неви­конання публічним службовцем певних дій, використовуючи своє служ­бове становище чи повноваження;

- подарунок передається без такої мети, тобто без зв’язку з конкретними діями службовця.

Доречно наголосити, що Закон усе ж дозволяє публічним службовцям прий­мати подарунки, проте встановлює низку обмежень. Зокрема, вони стосуються кола осіб, від яких такі подарунки можуть бути отримані, а також характеру відносин, у зв’язку з якими подарунок дарується. Крім того, є вимоги до типу подарунка та його максимально допустимої вартості. У випадках, коли у публіч­ного службовця виникають сумніви щодо законності отримання подарунка, він може звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) для отримання відповідних роз’яснень.

7.2.2 Подарунки, які заборонено приймати. До таких подарунків належать:

- подарунки, що одержуються у зв'язку зі здійсненням публічними служ­бовцями діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування^[411];

- подарунки, що одержуються від особи, яка перебуває в підпорядкуванні обдаровуваного^[412];

- подарунки, які є активами, включеними до одноразової (спеціальної) добровільної декларації, та одержуються особами, які за будь-який рік, починаючи від 2010 року, належали або належать до переліку національ­них публічних діячів, забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати від членів сім'ї такої фізичної особи першого та другого ступенів споріднення, упродовж п'яти років від дати закінчення строку подання декларацій з одноразового (спеціального) добровільного декла­рування відповідно до Податкового кодексу України^[413].

7.2.3 Подарунки, які не заборонено приймати. Без обмеження вартості можна приймати подарунки, які:

- дарують близькі особи, визначені у статті 1 Закону;

- є загальнодоступними знижками на товари, послуги, виграшами, призами, преміями або бонусами.

Від інших осіб можна приймати подарунки (крім заборонених) за таких умов:

- вони відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність;

- їхня вартість не перевищує 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб на день отримання подарунка;

- сукупна вартість таких подарунків від однієї особи (або групи осіб) за рік не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 1 січня року отримання подарунків).

7.2.3.1 Дії публічного службовця в разі виявлення подарунка, забороненого до приймання, або неправомірної вигоди.

Законом установлено такий алгоритм невідкладних дій:

а) у разі надходження пропозиції подарунка / неправомірної вигоди:

- відмовитися від пропозиції;

- за можливості - ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

- за можливості - залучити свідків;

- письмово повідомити безпосереднього керівника або керівника органу; органи прокуратури; Національну поліцію; Національне анти- корупційне бюро України (далі - НАБУ); НАЗК;

б) у разі виявлення у службовому приміщенні чи отримання майна, що може бути подарунком / неправомірною вигодою:

- письмово повідомити безпосереднього керівника або керівника органу (не пізніше 1 робочого дня);

- скласти (за участю керівника) акт про виявлення майна¹.

Варто наголосити, що за порушення будь-яких законодавчих обмежень щодо отримання подарунків передбачено адміністративну відповідальність відпо­відно до статті 172-5 КУпАП. При цьому факт повернення подарунка не впли­ває на кваліфікацію дій особи згідно зі статтею 172-5 КУпАП (постанова Київ­ського апеляційного суду від 15.06.2021 у справі № 367/3264/20).

Також не звільняє від відповідальності посилання особи на вдаваність дого­вору дарування, укладеного для приховування угоди купівлі-продажу (поста­нова Черкаського апеляційного суду від 25.06.2021 у справі № 711/373/21).

Строк накладення адміністративного стягнення за всі правопорушення, пов'язані з корупцією, складає 6 місяців від моменту їх виявлення, але не може перевищувати 2 років від дня вчинення правопорушення.

Протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, складаються уповноваженими посадовими особами органів Національної полі­ції (для службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, це НАЗК), а також прокурорами. Згідно з рішенням керівника

Глава 1. Службове право України Розділ 7. Запобігання корупційним проявам у публічній службі органу, службовець, щодо якого складено протокол, може бути відсторонений від виконання своїх обов’язків до завершення розгляду справи в суді.

Зазначимо, що справи, пов’язані з такими правопорушеннями, розглядаються виключно судами. Обов’язковою є присутність особи, що притягається до адмі­ністративної відповідальності (у разі ухилення від явки можливе застосування приводу), а також участь прокурора.

При накладенні адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права займати певні посади, постанова суду є підставою для звільнення особи з держав­ної служби (п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу»^[414]). Упродовж трьох років від моменту набрання постановою законної сили особа, притягнута за корупційні правопорушення, не може вступити на державну службу.

Якщо ж різниця між вартістю активів службовця та його законними доходами перевищує 500 разів розмір прожиткового мінімуму, Спеціалізована антикоруп- ційна прокуратура може подати позов до Вищого антикорупційного суду про визнання таких активів необгрунтованими та їх стягнення у прибуток держави. Такі справи розглядаються за цивільним судочинством, а рішення суду про задо­волення позову є підставою для звільнення з державної служби (п. 4-1 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу»). Своєю чергою, якщо ж вартість акти­вів службовця перевищує його законні прибутки понад як на 6500 неоподаткову­ваних мінімумів, це може призвести до кримінальної відповідальності за неза­конне збагачення (ст. 368-5 КК України^[415]).

7.3