<<
>>

17.4. Одержання хабара

Хабаром називається незаконна винагорода посадовій особі за вчинення або не вчинення нею в інтересах того, хто дає хабара, певних дій, які посадова особа може чи повинна вчинити з використанням своїх посадових повноважень.

За ст.

368 КК України кваліфікується одержання

П. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від О жовтня 1982 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов'язаних з порушенням правил охорони праці»,- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 305-306.

П. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від О жовтня 1982 p.- Там само-С. 306-307.

. П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпо-Идальність за порушення законодавства про охорону природи».-Іа*І само- С. 325.

571

незаконної винагороди лише посадовою особою. Одержання незаконної винагороди робітниками підприємств, установ чи організацій, які не є посадовими особами (п. 1 примітки до ст. 364 КК України), за виконання ними роботи чи надання послуг, що входять у коло їх службових обов'язків, кваліфікується за ст. 354 КК України.

Незаконне одержання працівником державної установи чи організації, який не є посадовою особою, у будь-якому вигляді матеріальних благ чи вигід майнового характеру у значному розмірі (на суму, яка у два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням службового становища, кваліфікується за ст. 354 КК України.

У тих випадках, коли працівники, що не є посадовими особами, отримують ту чи іншу оплату із застосуванням обману чи зловживаючи довір'ям і цим заподіюють державі або громадській організації істотної шкоди, їх дії кваліфікуються за ст. 190 КК України.

Не можуть кваліфікуватися за ст. 368 КК України дії приватних осіб, які видавали себе за посадових осіб або самовільно присвоїли собі звання представника влади або посадової особи (ст. 353 КК України). Якщо вчинені при цьому суспільне небезпечні діяння мають ознаки самостійних злочинів, то дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів - за ст. 353 КК і відповідною статтею КК України (наприклад, ст. 190 КК України).1

За ст. 368 КК України кваліфікуються також дії працівників, які тимчасово виконують обов'язки посадової особи, хоча б і за усним розпорядженням керівника, який правомочний давати такі розпорядження, якщо ці працівники одержали хабара у зв'язку з виконанням і використанням цих тимчасових обов'язків.

Хабар - це незаконна винагорода, якою може бути лише майнова цінність, гроші або послуги майнового характеру. Вигоди або послуги немайнового характеру (характеристики, рекомендації, рецензії і т. ін.) не можуть визнаватися хабаром. У постанові в конкретній справі Пленум Верховного Суду України роз'яснив, ш° хабар завжди має матеріальний, майновий характер, але

1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу -раїни.-К., 1994-С. 591.

572

предметом хабара можуть бути не тільки гроші чи речі, що передаються посадовій особі у власність, але й інші матеріальні права і послуги, до яких належить, зокрема, право користування житлом.

У справі було встановлено, що Шавло одержав однокімнатну квартиру за відпуск поза чергою директорові заводу «Ковкий чугун» двох меблевих гарнітурів, а також одного меблевого гарнітуру голові завкому профспілки цього ж заводу.

Отже, як зазначив Пленум Верховного Суду України, хабарем може бути і право користування житлом, визнавши правильною кваліфікацію дій Шавло за ч. 1 ст. 368 КК України. '

Оскільки злочин, передбачений ст. 368 КК України, є корисливим, предмет хабара має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання такого характеру послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовими повноваженнями і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК України.

Склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України, є не лише тоді, коли посадова особа одержала хабар для себе особисто, але й тоді, коли вона одержала його для близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо). При цьому не Має значення, як фактично було використано предмет хабара.

Давання хабара полягає в передачі посадовій особі Матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на

Практика прокурорского надзора при рассмотрении судами Головиных дел,- М, 1987- С. 383-385.

573

її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням посадових повноважень. Склад цього злочину буде не тільки тоді, коли хабар передається за вчинення певних дій в інтересах того, хто дав хабар, але й тоді, коли його передано в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб.

Давання і одержання в якості хабара майна, збут і придбання якого утворює самостійний склад злочину (вогнепальної зброї, крім гладкоствольної мисливської, бойових припасів або вибухових речовин, холодної зброї, наркотичних засобів, отруйних або сильнодіючих речовин тощо), утворює сукупність злочинів і кваліфікується за відповідною частиною ст. 369 КК чи ст. 368 КК і відповідною статтею Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за збут чи придбання цих предметів.1

Законом не визначено мінімального розміру хабара, оскільки непідкупність посадових осіб, авторитет державного або громадського апарату управління руйнуються і при малозначній цінності хабара. Тому одержання хабара на незначну суму або речі незначної цінності не може бути визнане малозначним у розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.2

Одержання хабара припускає, що посадова особа отримує винагороду за вчинення або не вчинення будь-яких дій по службі з використанням своїх прав і повноважень, тобто за зловживання владою чи посадовими повноваженнями в інтересах того, хто дає хабара.

Головне в хабарництві, у даванні/одержанні хабара,

П. 5-8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. «Про судову практику в справах про хабарництво».- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 255-256.

2 Взагалі слід зазначити, що при посяганнях на власність (викрадення державного, колективного або приватного майна) ступінь суспільної небезпечності діяння прямо пропорційний цінності, вартості викраденого. При одержанні хабара такої залежності немає, оскільки хабар - не предмет злочину, а знаряддя. Тому > розмір, цінність хабара не є наслідком злочину, не є заподіяною шкодою, а знаряддям заподіяння суспільне небезпечної шкоди-(Н. И. Коржанский. Квалификация следователем должностных преступлений.- Волгоград, 1986.- С. 39).

574

є підкуп посадової особи для вчинення нею дій з використанням своїх владно-посадових повноважень. Підкуп посадової особи полягає в тому, що посадова особа за винагороду вчинює: а) посадову дію - вчинює дії з використанням посадових повноважень (незаконно видає ордер на квартиру, видає пільговий кредит, звільняє від відповідальності тощо); б) посадову бездію - не вчинює дій, які вона була зобов'язана згідно зі своїм посадовим статусом виконати (не проводить контролю, не викриває незаконні дії хабародавця чи інших осіб, не притягує до відповідальності тощо).

Об'єктом чи предметом торгу при хабарництві с посадові дія чи бездія і дія/бездія саме посадової особи. Хабародавець купує у посадової особи його посадові дію/бездію, або посадова особа продає хабародавцю свої дію/бездію. Тому для визнання певного діяння хабарництвом необхідно встановити, що винагорода дається/одержується особою, яка діє з використанням своїх владних чи посадових повноважень. Не може визнаватися хабарництвом давання/одержання винагороди за дії, які були вчинені без використання посадових повноважень, або за дії, які вчинюються не посадовою особою, а фахівцем-професіоналом, наприклад, лікарем, юристом, педагогом. Зокрема, якщо до слідчого прийшов громадянин і дав йому винагороду за юридичну консультацію (за відповіді на запитання: хто підлягає відповідальності за ст. 191 КК України? яка санкція ст. 115 КК України?), то в діях слідчого немає складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Але якщо слідчий за винагороду замінив у справі крапку на кому чи навпаки, то він учинив злочин, передбачений ст. 368 КК України.

Рівним чином і лікар, що одержав винагороду за ефективне лікування і добре ставлення до хворого, злочину не вчинив, але якщо він одержав винагороду за незаконно виданий листок тимчасової непрацездатності, то в Його діях є склад злочину, передбачений ст. 368 КК України.

Отже, для кваліфікації хабарництва важливо у кожному випадку встановити і довести - діяла певна особа як посадова, чи як спеціаліст, чи як приватна особа.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за Умови, що посадова особа одержала його за виконання (невиконання) таких дій, які вона могла або повинна

575

була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або хоч не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму посадовому стану могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.

Одержання посадовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за покровительство чи потурання, вирішення на їх користь питань, які входять до її компетенції, також кваліфікується як одержання хабара.

Дії винних слід визнавати даванням і одержанням хабара і в тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоч і спеціально не обумовлювалися, але учасники злочину усвідомлювали, що хабар передається і одержується з метою задоволення тих чи інших інтересів особи, яка його дає. Діяння, що передбачене ст. 368 КК України, полягає в одержанні хабара у будь-якому вигляді. Оскільки виконання чи невиконання посадовою особою відповідних дій перебуває за межами об'єктивної сторони цього злочину, відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був до вчинення цих дій він обумовлений, виконала чи не виконала посадова особа обумовлене, збиралася чи ні вона його виконувати.

Якщо вчинені посадовою особою у зв'язку з одержанням хабара дії самі є злочинними (посадове фальшування, зловживання владою чи посадовими повноваженнями тощо), то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

Для кваліфікації діяння за ст. 368 КК України не має значення, за що було одержано хабар:

- за вчинення дій, які посадова особа могла вчинити з використанням наданих їй посадою повноважень;

- за не вчинення дій, які посадова особа була зо бов'язана вчинити на вимоги служби;

- за вчинення правомірних (легальних) чи неправомір них (нелегальних) дій;

1 П. З і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України ВІД 7 жовтня 1994 р. «Про судову практику в справах про хабарництво».- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 254-255.

576

за вчинення дій, які посадова особа мала намір вчи нити або які вона не мала наміру вчинювати чи, може, й взагалі не могла їх вчинити;

за вчинення дій до чи після одержання хабара.

Але за ст. 368 КК України діяння кваліфікується лише у тому випадку, коли винагорода передається посадовій особі за вчинення або не вчинення конкретних дій. Незаконне одержання посадовою особою винагороди не за конкретні дії (бездію), а «на всякий випадок», за загальне доброзичливе ставлення, не визнається одержанням хабара. Не може кваліфікуватися за ст. 368 КК України і корисливе зловживання посадовою особою своїми посадовими повноваженнями, що було поєднане з незаконним одержанням від громадян певних сум за виконання різного роду побутових послуг робітниками підприємства чи організації, при якому посадова особа отримує не винагороду за вчинення чи не вчинення нею певних дій, а свою частку із загальної виручки.

Не визнаються хабарництвом і не кваліфікуються за ст. 368 КК або ст. 369 КК України дії посадових осіб, які викрали за попередньою змовою з групою осіб чуже майно або гроші й одержали з цього свої частки викраденого.

Одержання хабара завідомо за рахунок коштів державної, громадської чи приватної організації (підприємства) кваліфікується за сукупністю злочинів як викрадення чужого майна (ст. 191 КК України) та одержання хабара (ст. 368 КК України).

Для кваліфікації злочину за ст. 368 КК України не має значення обумовленість хабара, тобто - чи було одержання хабара обумовлено попередньою змовою між посадовою особою і особою, яка дала хабара, про вчинення чи не вчинення посадовою особою певних дій.

Відповідальність за ст. 368 КК України настає як за хабар-підкуп,- коли хабар було отримано посадовою особою до вчинення обумовлених дій, так і за хабар-винагороду,- коли хабар передається посадовій особі після вчинення нею обумовлених дій.

Такий висновок ґрунтується на тому, що і хабар-винагорода, і хабар-підкуп підривають авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізують нормальну роботу органів влади і управління, негативно впливають на моральний стан суспільства і взагалі руйнують полі-

19 2-75 577

тику держави, оскільки про вчинення посадовою особою обумовлених хабаром дій, по-перше, стає відомо певному колу осіб, а по-друге, за таким станом речей посадова особа очікує і сподівається на винагороду за вчинення чи не вчинення певних дій.

Злочин, передбачений ст. 368 КК України, вважається закінченим з моменту, коли посадова особа прийняла хоча б частину хабара. .Якщо ж посадова особа вчинила певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі, вчинене кваліфікується як замах на одержання хабара за ст. 15 і ст. 368 KK.J

Як замах на одержання хабара кваліфікуються дії посадової особи, яка одержала хабара від особи, щодо якої справу закрито у зв'язку з її заявою про давання хабара за відсутністю в її діях складу злочину (вона заявила у правоохоронні органи про пропозицію давання хабара і діяла під їх контролем з метою викриття хабарника). У такому разі в діях особи немає складу злочину,2 тому не можна вважати її особою, яка дала хабара. За таких обставин дії посадової особи, спрямовані на одержання хабара, не можна вважати закінченими, оскільки немає хабародавця.3

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, має суттєві особливості.

1 П. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду У країни.-С. 256-257.

2 П. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p.- Там само.- С. 262.

3 Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 22 листопада 1994 р. у справі T.— Практика су дів України в кримінальних справах. 1993-1995.- К., 1996- С. 147- 149; ухвала від 31 жовтня 1995 р. у справі Н.- Там само.- С. 185-187.

4 Незважаючи на ґрунтовну вимогу Пленуму Верховного Суду України визначати вид і форму вини з урахуванням психічного ставлення винного до наслідків злочину (П. 28 постанови від 1 квітня 1994 p.- Постанови Пленуму Верховного Суду України- С. 93), що це ставлення при цьому є вирішальним, інколи обмежу ються лише аналізом вчинених винною особою дій, що не відповідає законодавчому визначенню прямого умислу. Наприклад, В. А. КлІ менко, М. 1. Мельник, М. І. Хавронюк пишуть, що одержання х бара вчинюється лише з прямим умислом, оскільки винний усв домлює, що одержує незаконну винагороду і бажає отримати таку

' З

Давання і одержання хабара тісно пов'язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Якщо особа, надаючи посадовій особі незаконну винагороду з тих чи інших причин не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання хабара, а посадова особа - за одержання хабара. Дії останньої' за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи посадовими повноваженнями, обман покупців чи замовників, шахрайство тощо.

Дії посадової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі іншій посадовій особі у вигляді хабара, мала намір не передавати їх, а привласнити, кваліфікуються не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами ст. 190 і 364 КК України як шахрайство і зловживання владою чи посадовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 і 369 КК України (підмовництво до замаху на давання хабара). Особа, яка в такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, несе відповідальність за замах на давання хабара.

Одержання хабара у великому розмірі або посадовою особою, яка займає відповідальне посадове становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара вважається вчиненим за обтяжуючих обставин і кваліфікується за ч. 2 ст. 368 КК України.

Згідно з пунктом 1 примітки до ст. 368 КК України, діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 368 КК України за ознакою одержання хабара у великому розмірі, якщо цей розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Для правильної кваліфікації злочину предмет хабара повинен отримати грошову оцінку в національній валюті України. Грошову оцінку предмета хабара необхідно визначити і у випадках, коли як хабар було передано майно, яке той, хто дав хабара, з тих чи інших причин його не купував (викрадене майно, подарунок, знахідка тощо).

винагороду (вказ. твір.- С. 75). Але ж хіба винагорода - це злочин-si наслідки діяння? Детальніше про це Н. И. Коржанский. Очерки jeopjni уголовного права.- Волгоград, 1992- С. 56-74, ™- Й. Коржанський, Нариси уголовного права.-Київ, 1999.

19* 579

При визначенні вартості предмета хабара слід виходити з мінімальних цін, за якими у даній місцевості на час вчинення злочину вільно можна було придбати річ чи отримати послуги такого ж роду і якості.

За змістом закону не об'єднане єдиним умислом одержання декількох хабарів, кожен із яких не перевищує встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, не може кваліфікуватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна їх сума перевищує ці розміри. У зв'язку з цим послідовне одержання одного хабара у великому, а другого - в особливо великому розмірах кваліфікується за сукупністю злочинів, тобто за ч. 2 і ч. З ст. 368 КК України.

Якщо ж умисел винного при одержанні декількох хабарів був спрямований на отримання хабара у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих «такс» або у формі «поборів», «данини» тощо), то дії винного кваліфікуються як одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.

Якщо при умислі посадової особи на отримання хабара у великому або особливо великому розмірі з причин, що не залежали від її волі, нею було отримано лише частину обумовленого хабара, то її дії кваліфікуються як замах на одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.2

Згідно п. 2 примітки до ст. 368 КК України посадовими особами, які займають відповідальне посадове становище, вважаються особи, визнані законом посадовими і посади яких згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п'ятої і шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі. Безпідставно були віднесені до посадових осіб, які займають відповідальне посадове становище, наприклад, начальник відділу оподаткування малих під-

' Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 31 жовтня 1995 p. y справі П.- Практика судів України у кримінальних справах.- К., 1996.-С. 177-179.

2 Пункти 14 і 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 258-259.

580

приємств І кооперативів державної податкової Інспекції району,1 начальник відділення міліції,2 керуюча відділенням державного спеціалізованого комерційного Ощадбанку , завідуючий відділом із земельних ресурсів і земельної реформи міської Ради народних депутатів.4

При кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 368 КК України за ознакою вчинення його за попередньою змовою групою осіб слід мати на увазі, що хабарництво завжди вчинюється кількома особами і воно не може бути вчиненим одноосіб-но, однією особою. У вчиненні хабарництва беруть участь принаймні двоє: той, хто бере, і той, хто дає хабара. У деяких випадках у хабарництві беруть участь і посередники.

Хабар кваліфікується як одержаний групою осіб за попередньою змовою, якщо у вчиненні злочину як спів-виконавці брали участь дві і більше посадові особи, які домовилися про спільне одержання хабара як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання.

Співвиконавцями слід вважати посадових осіб, які одержують хабара за виконання чи невиконання дій, які кожен із них міг чи повинен був виконати з використанням посадових повноважень. Для кваліфікації одержання хабара, як вчиненого групою осіб за попередньою змовою, не має значення, як були розподілені ролі між спів-виконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати обумовлені з тим, хто дав хабара, дії, чи усвідомлював той, хто дав хабара, що в одержанні хабара бере участь декілька посадових осіб. Злочин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співучасників.

1 Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 11 січня 1994 p. y справі Б.- Практика судів України в кримінальних справах. 1993-1995.- К.- 1996-С. 153-155.

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 1 серпня 1995 р. у справі С.- Практика судів України в кримінальних справах. 1993-1995.- К.- 1996,-С. 168-169.

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 25 квітня 1995 p.- Там само-С. 180-182.

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 15 вересня 1994р. у справі Т.- Гам само-

581

Розмір одержаного групою осіб хабара визначається загальною вартістю одержаних цінностей чи послуг. Якщо хабара одержано у великому або особливо великому розмірі, кожен із учасників злочину, якщо він був про це обізнаний, несе відповідальність за одержання хабара за цих кваліфікуючих ознак, навіть якщо розмір одержаного ним особисто не є великим або особливо великим.

Посадова особа, яка одержала хабара без попередньої домовленості з іншою посадовою особою, а після цього передала їй частину одержаного хабара, несе відповідальність за сукупністю злочинів - за одержання і давання хабара.

Повторне одержання хабара як кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 368 КК України є тоді в діях посадової особи, коли вона одержала хабара два рази, двічі, від двох чи більше осіб. Одержання хабара кваліфікується за ч. 2 ст. 368 КК України за ознакою повторності як одержання хабара від різних осіб за вчинення (чи не вчинення) в інтересах кожної з них окремої дії, так і різночасове одержання двох хабарів від однієї особи за вчинення (чи не вчинення) в її інтересах різних, окремих (двох чи більше) дій. Хабар кваліфікується як одержаний повторно і в тому випадку, коли один із двох епізодів був замахом на одержання хабара.

Згідно з пунктом 3 примітки до ст. 368 КК України повторним у ст. 368-370 КК України визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.

Одержання хабара кваліфікується як вчинене повторно тоді, коли особа вчинила два і більше разів будь-які з цих злочинів і притягується за них до відповідальності.

Якщо ж особа хоч і вчинила раніше відповідний злочин, але була у встановленому законом порядку (в тому числі і з підстав, передбачених ч. З ст. 369 КК України) звільнена від кримінальної відповідальності, то кваліфікувати її дії за ознакою повторності не можна.

Оскільки цією ознакою охоплюються як перший, так І наступні злочини, то кваліфікувати перший злочин додатково ще і за ч. 1 ст, 368 чи ст. 369 КК України непотрібно. Це не стосується тих випадків, коли одні злочини були закінченими, а інші - ні, і випадків, коли особа одні злочини вчинила як виконавець, а інші - як організатор, ПІД' мовник чи пособник. У таких випадках незакінчені зло-

582

чини і злочини, які особа вчинила не як виконавець, кваліфікуються з посиланням на ст. 15 чи ст. 27 КК України.

Одночасне одержання посадовою особою хабара від декількох осіб кваліфікується як вчинене повторно тоді, коли хабар передається за вчинення кількох різних дій в інтересах кожної особи, яка дає хабара, а посадова особа усвідомлює, що вона одержує хабара від декількох осіб.

Одержання посадовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання обумовлених з тим, хто дає хабара, дій, кваліфікується як продовжуваний злочин. Кваліфікувати у таких випадках дії за ознакою повторності не можна.1

Вимаганням хабара називається вимога посадовою особою хабара під погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади або посадових повноважень таких дій, які можуть завдати шкоди законним інтересам того, у кого вимагають хабара (пункт 4 примітки до ст. 368 КК). Вимаганням хабара визнається також поставлення того, у кого хабар вимагається, в такі умови, за яких він змушений дати хабара, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків для його прав і законних інтересів.

Як вимагання кваліфікується також вимога посадової особи дати їй винагороду за задоволення законного прохання, яке вона була зобов'язана і мала можливість задовольнити.

Вимаганням хабара може бути визнана будь-яка вимога під загрозою заподіяння шкоди будь-яким право-охоронюваним інтересам. Це може бути, зокрема, погроза звільнити з роботи, виселити з квартири, відмовити у прийомі на роботу, до навчання тощо.

Не утворює кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 368 КК України вимагання хабара вимога посадової особи дати їй винагороду за вчинення правомірних дій, наприклад, притягнути до кримінальної відповідальності за вчинений особою злочин, виселити з квартири, що була зайнята са-моправно, звільнити з роботи на законних підставах і т. ін.

Якщо одержання хабара не було поєднане з погрозою вчинення дій по службі, які можуть завдати шкоди законним інтересам хабародавця, то діяння не може квалі-

П. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 p.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 259-260.

583

фікуватися за ч. 2 ст. 368 КК України за ознакою вимагання хабара. Безпідставно були кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України дії В. Він працював дільничним інспектором РВВС, пізно ввечері на вулиці міста затримав 3., який стріляв з ракетниці. За не притягнення 3. до адміністративної відповідальності В. одержав від 3. хабара в сумі 2000 крб.

Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала кваліфікацію дій В. за ч. 2 ст. 368 КК України необгрунтованою, оскільки 3. передав хабара В. з метою запобігти застосування^до нього засобів впливу за допущені правопорушення. Його законні права й інтереси порушені не були, у зв'язку з чим президія перекваліфікувала дії В. з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України.1

Не можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 368 КК України як вимагання хабара дії посадової особи, яка одержала від громадян гроші або майно внаслідок зловживання цією посадовою особою своїми посадовими повноваженнями або обманом. Наприклад, необгрунтовано були кваліфіковані за ч. 2 ст. 368 КК України дії Л., який, працюючи інспектором відділу дізнання, пропонував громадянам, щодо яких проводилась перевірка стосовно вчинення ними правопорушень, заплатити штраф. Для цього Л. складав фальшиві постанови про стягнення штрафу і пропонував громадянам розписуватися в них. Таким чином, Л. не вимагав хабарів, а, зловживаючи посадовими повноваженнями, засобом обману одержував з громадян гроші під виглядом штрафів. Тому його дії необхідно кваліфікувати як шахрайство і зловживання владою за ч. 2 ст. 190 КК і ст. 364 КК України.

У випадках, коли особа, у якої вимагали хабара, незважаючи на вчинення щодо неї дій, спрямованих на те, щоб примусити її дати хабара, з тих чи інших причин хабара не дала, то дії посадової особи, яка вимагала хабара, залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як готування до одержання хабара способом вимагання чи замах на вчинення цього злочину.

Одержання хабара в особливо великому розмірі або посадовою особою, яка займає особливо відповідальне

' Постанова президії Одеського обласного суду від 22 грудня 1993 р. у справі В.- Практика судів України в кримінальних справах. 1993-1995-К., 1996.-С. 155-157.

584

посадове становище, кваліфікується за ч. З ст. 368 КК України.

Особливо великим розміром хабара згідно з пунктом 1 примітки до ст. 368 КК визнається такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Посадовими особами, які займають особливо відповідальне посадове становище, вважаються особи, зазначені у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та особи, посади яких згідно зі ст. 25 цього ж закону віднесені до першої і другої категорій (пункт 2 примітки до ст. 368 КК України).

Кваліфікуючі ознаки, які характеризують підвищену суспільну небезпечність одержання хабара (вимагання, великий чи особливо великий хабар), інкримінуються у вину і співучасникам, якщо ці обставини охоплювалися їх умислом.

Водночас співучасникам не інкримінуються обставини, які стосуються особи іншого співучасника (повторність).

Дії особи, яка одержала один хабар за ознак, передбачених у ч. 2 і ч. З ст. 368 КК України, кваліфікуються лише за ч. З цієї статті. При цьому у мотивувальній частині вироку вказуються всі кваліфікуючі ознаки злочину.

Одержання хабара у багатьох випадках вчинюється у сукупності з викраденням чужого майна, фальшуванням документів, та деякими іншими злочинами. Одержання посадовою особою у вигляді хабара завідомо викрадених державних, громадських чи приватних коштів кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. 191 і ст. 368 КК України.

Видача посадовою особою за хабар фальшивих документів, необхідних для призначення пенсії, кваліфікується за сукупністю статей 27, 368 КК і ст. 366 КК України.

<< | >>
Источник: Коржанський М. И.. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге-К.: Атіка, 2002,-640с.. 2002

Еще по теме 17.4. Одержання хабара:

  1. 2. КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНИХ ЗЛОЧИНІВ
  2. 3. КВАЛІФІКАЦІЯ СУКУПНОСТІ ЗЛОЧИНІВ
  3. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
  4. 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ГРУПОВИХ ЗЛОЧИНІВ
  5. 17.4. Одержання хабара
  6. 17.5. Давання хабара
  7. 17.6. Провокація хабара
  8. 18.5. Постановления суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
  9. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
  10. 4.4. Види складів злочину
  11. 6.1. Поняття об'єктивної сторони складу злочину
  12. 6.3. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -