25.6. Прийоми одержання інформації щодо водія і потерпілого за слідами транспортних засобів, залишених на місці ДТП

Злочинець здійснив наїзд на пішохода і втік з місця ДТП. Потім він замінив розбиту фару, пофарбував її, помив автомобіль. Усі ці дії здалися підозрілими співробітнику ДАІ, який здійснював розшук автомобіля по "гарячих слідах". При огладі днища на одному з болтів, що виступають, виявили шматок тканини з кількома сивими волосками. Подальшим дослідженням було встановлено, що шматок тканини був відділений з голови потерпілого, якого напередодні було збито на трасі і залишено невідомим злочинцем. За результатами судовобіологічної експертизи та трасологічних досліджень (осколків фарного скла, знайдених на місці ДТП при повторному огляді) було викрито злочинця.

У ситуації зіткнення і перекинення в салонах транспортних засобів залишається багато слідів водія, пасажирів — це сліди пальців рук, шкірних покривів обличчя, запаху, крові, супутніх предметів і сліди знарядь, використаних злочинцями. Сліди рук належить шукати в таких місцях, де вони менше піддаються стороннім змінам — на внутрішніх поверхнях, уступах і нішах, на приладовій панелі, колонці рульового керування. Для подальшого встановлення осіб, які перебували в салоні, рекомендується вилучати сліди запаху з сидінь, предметів, до яких торкалися пасажири і водій.

Таким чином, слідова обстановка включає всі види трасологічних слідів, механізм утворення яких може бути механічним, фізичним, хімічним, біологічним. Усе це ускладнює одержання

391

Розділ 5. Сліди засобів вчинення злочину

інформації щодо суб'єктів злочину. Успіх полягає в підключенні логічних прийомів мислення дтя встановлення причинних зв'язків між слідами і механізмом їх утворення. Тому перед оцінкою виявлених слідів перш за все їх належить класифікувати так:

1) сліди транспорту; 2) сліди обстановки місця ДТП; 3) сліди суб'єктів злочину; 4) сліди вантажу, що перевозився; 5) сліди об'єктів, котрі випадково опинилися на місці ДТП.