<<
>>

§ 1. Загальні засади організації та діяльності адвокатури

У сучасному світі сьогодні вироблені і ефективно функціонують фундаментальні засади щодо правового захисту людини, її прав і основних свобод. Так, Статут Організації Об'єднаних Націй підтверджує право людей усього світу на створення умов, за яких законність буде додержуватися, і проголошує як одну з цілей досягнення співробітництва у створенні й підтриманні поваги до прав людини і основних свобод без поділу за ознаками раси, статі, мови та релігії'.

Загальна декларація про права людини утверджує принципи рівності перед Законом, презумпцію невинності, право на неупереджений відкритий розгляд справи незалежним і справедливим судом, а також усі гарантії, що є необхідними для захисту будьякої особи, обвинуваченої у вчиненні караного діяння2.

Міжнародний пакт про громадянські й політичні права додатково проголошує право бути вислуханим без тяганини й право на безупереджене і відкрите слухання справи компетен

1 Сборник международньїх договоров.

— Издание 00Н, НьюЙорк, 1989. — St/HR:1:Rev. 3.

2 Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. — К., 1992. —С. 18—24.

28

тним, незалежним і справедливим судом, передбаченим Законом'

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права нагадує про обов'язок держав відповідно до Статуту 00Н сприяти загальній повазі і додержанню прав людини і свобод2.

Звід принципів для захисту усіх осіб, затриманих або тих, що перебувають в умовах тюремного ув'язнення, передбачає, що кожній затриманій особі має бути надано право на допомогу, консультацію з адвокатом і можливість спілкуватися з ним3.

Стандартні мінімальні правила тримання в ув'язненні рекомендують зокрема, щоб юридична допомога й конфіденційність у процесі їх здійснення були гарантовані для осіб, що перебувають в ув'язненні4.

Гарантії, що забезпечують захист осіб, яким загрожує смертна кара, підтверджують право кожного, кому пред'явлено або може бути пред'явлено обвинувачення, котре тягне як міру покарання смертну кару, одержувати необхідну юридичну допомогу на усіх стадіях розслідування і розгляду справи відповідно до ст.

14 Міжнародної конвенції про громадянські і політичні права5

Декларація про Основні принципи юстиції для жертв злочину й перевищення влади рекомендує вжиття заходів на міжнародному й національному рівнях для поліпшення доступу до юстиції й справедливого ставлення, відшкодування шкоди, компенсації і допомоги для жертв злочину6.

Адекватне забезпечення прав людини і основних свобод, на які усі люди мають право, надається їм в економічному, соціальному, культурному, суспільному й політичному житті і вима

Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. С. 36—58.

2 Т а м ж е. — С. 24—36.

Сборник международньїх договоров. — Издание 00Н, НьюЙорк, 1989. St/HR:1:Rev. 3.

''Там же. Там же.

Т а м же.

29

гає, щоб усі люди мали ефективну можливість користування юридичною допомогою, здійснюваною незалежною юридичною професією.

Як зазначалося вище, у сучасних цивілізованих демократичних державах неодмінним чинником системи правового (юридичного) захисту особи, її прав і свобод є адвокатура. Саме вона становить спеціалізовану інституцію для здійснення цієї гуманної місії.

Відображенням широкого міжнародного визнання цієї ролі стало, зокрема, те, що основні засади, що стосуються її соціального призначення, організації та діяльності вперше дістали нормативне визнання й закріплення на світовому рівні. Йдеться про "Основні положення про роль адвокатів", прийняті Восьмим Конгресом 00Н по запобіганню злочинам, що відбувся у серпні 1990 p. у НьюЙорку' (далі — Основні положення).

Основні положення, безперечно, справляють помітний моральнополітичний й ідеологічний вплив на національну правову політику багатьох держав щодо адвокатури — насамперед тому, що їх прийнято під егідою Організації Об'єднаних Націй.

Але якою мірою, викладені у цьому документі найзагальніші принципи — "світові стандарти" формування і функціонування адвокатури, легалізації та діяльності адвокатів, є формально обов'язковими для різних держав?

Відповідь на це запитання залежить, мабуть, від оцінки соціальноправової (юридичної) природи даного нормативного документа.

Очевидно, що Основні положення є своєрідним міжнародноправовим актом світового співтовариства.

Юридичнообов'язковий характер багатьох його приписів зумовлюється не тільки тим, що акт прийнято інституцією, яка була утворена і санкціонована Організацією Об'єднаних Націй. Ця "кваліфікація" підсилюється ще й такими аргументами. Поперше, адресатами акта є уряди та інші державні органи (законодавчі, судові, адміністративні) країнчленів 00Н. Подруге, його нормативну

1 Сборник международньїх договоров. — Издание 00Н, НьюЙорк, 1989 — St/HR 1 Rev. 3

ЗО

основу, базу складають чинні нормативні акти 00Н, на які посилається преамбула Основних положень (зокрема, Статут 00Н, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід принципів для захисту усіх осіб, які затримані або перебувають в умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основні принципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади). Потретє, він — поряд із загальнополітичними й етичними деклараціями, постулатами, констатаціями — містить досить конкретні приписи, сформульовані у вигляді прав і обов'язків. І, нарешті, у ряді приписів цього акта прямо зазначено, що він може використовуватися як самостійний критерій (поряд із національним законодавством) для оцінки правомірності дій адвокатів.

Зважаючи на викладені аргументи, уявляється цілком слушною, вміщена у преамбулі Основних положень вимога про те, що вони повинні братися до уваги як адвокатами (і особами, які здійснюють адвокатські функції, не маючи формального статусу адвоката), так і суддями, прокурорами, представниками законодавчої й виконавчої влади, а також і суспільством в цілому.

Ось чому встановлені принципи є еталоном для усіх національних систем адвокатури, який забезпечує їх відповідність світовим стандартам, світовому рівню організації і діяльності цього важливого інституту захисту основних прав і свобод людини.

Слід також зазначити, що з Основними положеннями узгоджується й інший документ, прийнятий, щоправда, неурядовою організацією — Міжнародною асоціацією юристів на її конференції у вересні 1990 p.: "Стандарти незалежності юридичної професії" (далі — "Стандарти")'.

Отже, відправляючись, головним чином, від зазначених Основних положень, охарактеризуємо визнані світовим співтовариством загальні вихідні засади, принципи організації і здійснення адвокатської діяльності, утворення і функціонування адвокатури.

К.: Право України,

Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д.Святоцького. 1993.—С. 12.

31

<< | >>
Источник: Святоцький О.Д., Медведчук В.В.. Адвокатура історія і сучасність. 1997

Еще по теме § 1. Загальні засади організації та діяльності адвокатури:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -