Законність (правозаконність): поняття, вимоги, принципи

Безперечним є факт, що законність - це фундаментальна катего­рія юридичної науки і практики, критерій правового життя держави, суспільства і громадян. Вона є комплексним явищем, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв’язок права і влади, права і держави, права і суспільства, права і людини.

Складний характер і залежність законності від пануючої в дер­жаві ідеології зумовлюють неоднозначність її розуміння.

Зокрема, за часів тотального домінування позитивізму, в радян­ській правовій науці сформувалося розуміння законності як неухиль­ного виконання законів та інших правових актів органами держави, посадовими особами, громадянами і громадськими організаціями. Тоді законність фактично сприймалась у відриві від фундаменталь­них правових ідей - верховенства права і пріоритету прав людини. Забезпечення законності зводилося головним чином до роботи конт­рольно-наглядових і правоохоронних органів, зокрема й суду, який розглядався саме як правоохоронний орган, а не як орган правосуддя, що гарантує права і свободи громадян.

Сьогодні законність повністю пов’язують із побудовою право­вої держави й основною її рисою - верховенством права. Тому в правовій теорії чітко прослідковується тенденція до нового трактування поняття «законність», яке ґрунтується на ідеях реальної свободи і демократії, прав людини, правового закону^[32], які і визнача­ють обов’язковість виконання писаних юридичних законів. Досить часто для посилення невід’ємності, первинності і пріоритетності пра­вових ідей у розумінні законності її позначають як «правозакон- ність» і навіть «правність».

Саме на таких засадах необхідно сприймати традиційні поло­ження теорії законності, викладені в юридичній літературі.

Законність - це зумовлене закономірностями суспільного ро­жу звитку комплексне соціально-правовове явище, що виявляється в трьох взаємопов’язаних компонентах - принципі, методі і режимі існування держави - і полягає в розумінні й суворому та неухильному виконанні всіма суб’єктами правовідносин вимог законодавства, яке повинно відповідати ідеям і принципам пра­ва як у процесі правореалізації, так і в процесі правотворчості.

Вимога законності рівною мірою стосується всіх органів держав­ної влади, які приймають у межах своєї компетенції закони та підза- конні акти (сфера правотворчості), безпосередніх виконавців зако­нів - посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян (сфера правореалізації).

Отже, законність реалізується в багатьох вимірах, зокрема:

як принцип здійснення державної влади - вимога законодавчого закріплення компетенції владних структур, ухвалення рішень у ме­жах їхньої компетенції та на підставі закону, дотримання в діяльності держави пріоритету прав і свобод людини;

як принцип поведінки громадян - реальна можливість здійснення особами наданих їм прав, зокрема звернутися за судовим захистом власного права, вимога неухильного виконання покладених на особу обов’язків, а також наявність ефективних засобів справедливої юри­дичної відповідальності;

як принцип побудови системи нормативних актів - ієрархічність і впорядкованість цієї системи, верховенство в ній конституції, яка втілює фундаментальні правові цінності, відповідність підзаконних актів законам;

як метод державного управління суспільством - свої функції держава здійснює винятково на правових засадах, шляхом прийняття необхідних суспільству нормативно-правових актів, забезпечення їх реалізації та здійснення контролю і нагляду за законністю із суворим додержанням правових процедур і використанням правових засобів і способів;

як режим соціально-політичного життя - забезпечення прийнят­тя винятково правових законів і відповідних їм підзаконних актів, точне й неухильне їх виконання всіма суб’єктами права.

Режимом законності (правозаконності) створюється правова ат­мосфера, де панують ідеї права, гуманізму, справедливості, свободи і відповідальності. Особа в ній захищена від сваволі влади, суспільство - від анархії, хаосу, безладдя і насильства.

Суть законності як режиму суспільно-політичного життя в демок­ратичній правовій державі розкривається через її вимоги та принципи.

Вимоги законності:

1.

• відповідність змісту закону потребам та інтересам суспільства;

• субординація нормативно-правових актів за юридичною силою (верховенства закону в системі нормативно-правових актів);

• своєчасне створення закону і його скасування з додержанням встановлених процедур;

• стабільність законів (змінюваність законів має відбуватися тіль­ки за наявності реальних суспільних потреб, за винятком тих, які видаються на певні строки);

• відповідність правових актів передбаченій законом формі, з усі­ма необхідними реквізитами.

2. У сфері реалізації права:

• наявність юридичних механізмів, що забезпечують реалізацію права - використання, виконання, дотримання і застосування норм права;

• гарантоване якісне застосування норм права з урахуванням усіх необхідних для цього обставин;

• правильне тлумачення правових норм;

• стабільність судової практики та ін.

Принципи законності:

- нерозривна єдність законності і справедливості - справед­ливість - це той фундамент, на якому має будуватися законність у всіх її проявах;

- гарантованість основних прав і свобод громадян - закон­ність має створювати й забезпечувати правові умови для найбільш ефективної реалізації всіма громадянами своїх прав;

- верховенство закону в системі нормативно-правових актів - найвища сила основного закону - конституції - та відповідність пі- дзаконних актів законам;

- загальність і єдність законності - означає, що її вимоги по­ширюються на всіх без винятку суб'єктів (державні органи, громад­ські організації, комерційні об'єднання, посадових осіб, громадян);

- єдність розуміння законності - закони є єдиними для всієї держави і всіх її регіонів та повинні однаково усвідомлюватися і реа­лізовуватися всіма суб'єктами;

- неприпустимість протиставлення законності і доцільнос­ті - визначає неможливість невиконання вимог закону із міркувань політичної, економічної, управлінської та іншої доцільності;

- невідворотність відповідальності за правопорушення - означає, що на будь-яке правопорушення обов'язково повинна бути своєчасна, справедлива, передбачена законом реакція з боку держави;

- зумовленість законності демократією - передбачає рівність усіх перед законом і судом, а також суворе додержання двох типів правового регулювання: спеціально-дозвільного - для суб'єктів дер­жавно-владних повноважень («дозволено лише те, що прямо перед­бачено законом»); загальнодозвільного - для громадян та їхніх об'єднань («дозволено все, крім прямо забороненого законом»).

17.2