Правозастосовчі акти: поняття, види, їхня відмінність від нормативно-правових актів. Вимоги до оформлення правозастосовчих актів
і норм права, який визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб. Діяльність правозастосовчих органів завершується оформленням відповідного акта, який фіксує прийняте рішення і надає йому офіційного значення і вольового характеру. Щодо конкретних осіб акт застосування права є категоричним, обов'язковим до виконання велінням.
Правозастосовчий акт має ряд особливостей: S його можуть приймати компетентні органи держави; S він має індивідуально визначений (персоніфікований)
характер;
S не може мати зворотної дії в часі; S має встановлену законом форму.
Акти застосування права класифікують за різними критеріями:
> за суб'єктами прийняття: а) акти державних органів (акти глави держави; суду, контрольнонаглядових органів, акти уповноважених органів громадських об'єднань; б) акти недержавних органів (рішення органів місцевого самоуправління);
> за значенням: а) основні (вирок суду); б) допоміжні (готують видання основних, напр., постанова про притягнення особи в якості обвинуваченого);
> за характером правового впливу: а) регулятивні (наказ про підвищення по службі); б) охоронні (постанова про відкриття кримінальної справи);
> за формою: а) окремий документ (укази, вироки, рішення, накази та ін.) це юридична форма; б) резолюція на матеріалах справи; в) усна форма та письмова форма;
> за характером юридичних наслідків:
•S а) правоконстатуючі (правопідтверджуючі);
•/ б) правовстановлюючі;
•S в) правозмінюючі; S г) правоприпиняючі.
Правозастосовчий акт і нормативний акт мають багато спільного, але разом з тим суттєво відрізняються. Акт
165
застосування норм права виступає як один із засобів державного керівництва і засіб вирішення юридичних справ, що виконує функції індивідуального регулювання поведінки суб'єктів в конкретних правових відносинах, видається у певній формі і передбаченому законом порядку, має юридичну силу і забезпечується відповідними засобами.
Нормативні акти містять у собі норми права, тобто веління до невизначеного кола осіб, характеризуються можливістю неодноразової їх реалізації, тобто це правовий акт, який містить норми права і спрямований на регулювання суспільних відносин.
Як видно з вищенаведених визначень, вони мають ряд спільних рис:1) це правові акти;
2) приймаються і забезпечуються компетентними органами;
3) мають владний характер.
Від нормативного правозастосувальний акт відрізняється такими рисами:
4) застосовується на основі нормативного;
5) має конкретний, персоніфікований характер;
6) не є джерелом права;
7) виступає як юридичний факт.