Чи діє в цивільному процесі принцип безперервності? Якщо так, то як він нормативно закріплений, як виражається і які його вимоги?

Принципи будь-якої галузі права виражають суть, характер і основні риси цієї галузі. їх специфіка в тому, що вони закріплюють вихідні, нормативні положення, що визначають зміст правосуддя і виступають критерієм правомірності поведінки учасників правовідносин, що виникають у сфері правосуддя та методи діяльності суду.

Зміст принципу треба розуміти у вузькому і широкому значеннях. У вузькому значенні - це формулювання принципів у вигляді окремої норми або в змісті норми права. У широкому значенні під змістом принципу треба розуміти всю сукупність норм права, які склались під впливом цього принципу. В юридичній літературі поділяють принципи на писані (закріплені в Конституції України та інших законах) і неписані (ті, що реалізуються у судовій практиці).

Принцип безперервності судового розгляду був закріплений в ч. З ст. 35 Основ цивільного судочинства Союзу PCP і союзних республік, прийнятих 8.12.1961 р. Верховною Радою СРСР і на базі цих Основ знайшов своє відображення в ч. З ст. 160 ЦПК УРСР 1963 р. Він передбачав, що судове засідання по кожній справі повинно проходити безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. До закінчення розгляду розпочатої справи чи до відкладення її слухання суд не може розглядати інші справи. Про неухильне дотримання вимог цього принципу звертав увагу судів і Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 21.12.1990 р. "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" (п. 8).

Проте у зв'язку з переходом України на ринковий спосіб ведення господарства виникли нові спірні правовідносини, розгляд яких віднесено до компетенції судів і тому значно збільшилось надходження справ в суди, вони нерідко затягувались розглядом і, як вважалось, однією з цих причин було існування принципу безперервності судового розгляду. У зв'язку з цим Законом України від 22.04.1993 р.

Незважаючи на це, принцип безперервності судового розгляду продовжує діяти, незважаючи на те, що він нормативно не закріплений, однак у дещо зміненому значенні.

Наприклад, ч. 6 ст. 191 ЦПК передбачено, якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку. У ч. 1 ст. 195 ЦПК чітко передбачено, що після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення (тобто перерва оголошена не може бути, відкласти розгляд справи на такому етапі неможливо). Статтею 209 ЦПК визначено, що суди ухвалюють рішення негайно після закінчення судового розгляду.

Таким чином, принцип безперервності передбачає безперервний розгляд справи від початку і до ухвалення судового рішення тим же судом, який розглядав справу. Тобто, незалежно від розгляду чи не розгляду судом інших справ у період відкладення конкретної справи розгляд останньої після її відкладення завжди повинен починатись заново. У цьому суть принципу безперервності цивільного процесу.

Значення принципу безперервності полягає в тому, що його вимоги забезпечують не лише концентрацію уваги суду на обставинах тільки тієї справи, що розглядається, але й прискорюють її розгляд, пов'язуючи в одне ціле весь судовий процес на всіх рівнях усієї судової системи. У зв'язку з цим полегшується досягнення правильності та повноти дослідження і оцінки зібраних у справі доказів та встановлення всіх обставин справи, що в кінцевому значенні є виконанням завдання цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК).