Що означає принцип усності цивільного процесу, як він нормативно виражений? Як принцип усності співвідноситься з вимогою обов'язкової письмової форми закріплення процесуальних дій?

Принципи цивільного процесуального права (процесу) це фундаментальні його положення, основоположні правові ідеї, які пронизують всі цивільні процесуальні інститути і визначають таку побудову цивільного процесу, яка забезпечує ухвалення законних, обґрунтованих і справедливих судових рішень та їх виконання.

До таких принципів належить принцип усності цивільного процесу, який, зокрема, відноситься до міжгалузевих принципів, так як діє і в інших галузях права та впливає на процедуру розгляду справ іншими судовими юрисдикціями. Проявляється він, в основному, на стадії підготовки справи до судового розгляду при проведенні попереднього судового засідання і на стадії судового розгляду.

Стаття 6 ЦПК, яка розміщена в загальних положеннях, має назву "Гласність та відкритість судового розгляду", а в її частині 1 зазначено наступне: Розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито.

Про таку процедуру розгляду справи законодавець неодноразово нагадує і на подальших стадіях процесу: ч. 2 ст. 225 ЦПК (порядок заочного розгляду справи), ч. З ст. 235 ЦПК (порядок розгляду справ окремого провадження), ч. 1 ст. 304 ЦПК (порядок розгляду справи апеляційним судом), ст. 365 (розгляд заяви у зв'язку з нововиявленими обставинами) тощо.

Усна форма процесу (тобто усне спілкування суб'єктів процесу між собою в межах цивільної процесуальної форми) не лише полегшує, але й прискорює безпосереднє сприйняття доказів як складом суду, так і особами, які беруть участь у справі.

Наприклад, саме таким чином особи, які беруть участь у справі, дають суду пояснення чи показання, заявляють клопотання та роблять відповідні заяви (заперечення щодо дій головуючого та інші), задають питання іншим учасникам процесу, а суд в усній формі відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядається і усно роз'яснює учасникам процесу їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, усно досліджує наявні у справі докази і т.п.

Така ж процедура стосується і проведення закритих судових засідань у випадках, передбачених законом.

Таким чином, усне мовлення в судовому засіданні є ніщо іншим як передбаченою законом процесуальною дією і свідчить про те, що саме усна публічність, а не письмова таємність є однією із складових судочинства.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що формою звернення заінтересованих суб'єктів права до суду в обов'язковому порядку є лише письмова (ч. 1 ст. 119 ЦПК).

Незважаючи на усну форму спілкування всіх учасників процесу, він не може обійтись без письмового протоколювання судового процесу або його фіксації технічними засобами (статті 197 -200 ЦПК)

Основною його метою є закріплення всіх процесуальних дій, що були здійснені в усній формі. Документування дій суду здійснюється шляхом постановлення відповідних ухвал або ухваленням відповідних рішень. Це допоможе, по-перше, тривалий час їх зберігати, по-друге, з їх допомогою вищестоящі судові інстанції мають можливість здійснювати процесуальний контроль за дотриманням процесуального законодавства нижчестоящими судами при розгляді та вирішенні справ, за дотриманням ними вимог принципу усності.

Разом з тим, слід відмітити, що документування, яке покладається в основному на службових осіб суду, є по суті похідною від усної форми спілкування і само по собі існувати не може.