Юридичний метод

Спеціально-наукові методи - прийоми, способи, засоби, спрямовані на вироблення нових знань про праводержаву. Ознаки спеціально-наукових мето­дів: 1) використовуються тільки юридичною наукою; 2) мають за мету форму­вання нових знань про державно-правові явища; 3) формують предмет юридичної науки.

Юридичний метод - сукупність прийомів пізнання юридичних явищ за визначеним алгоритмом, який супроводжується використанням спеціальних термінів, визначень і конструкцій. Ознаки юридичного методу: 1) прийом сприйняття і мислення з приводу юридичних явищ через систему спеціаль­них термінів та їх конструкцій; 2) основа набуття явищами юридичного значення як системи юридичних доказів; 3) техніка роботи з нормативно- правовими актами. Особливістю формально-юридичного методу є мислен­ня дефініціями (визначеннями) та юридичними конструкціями, володіння юридичною логікою.

Юридичні явища існують як об’єктивні завдяки системі терміно- понять, їх конструкцій, сталість і незмінність яких допомагає правильно орієнтуватися в суспільних відносинах. Основу юридичного явища стано­вить факт. Факт у суспільних відносинах характеризується сталістю, не­змінністю, беззаперечною очевидністю, щодо яких формується, сприйма­ється як правильна поведінка людини. Наприклад, зелений колір світлофо­ра гарантує впевненість дій і намірів поведінки конкретного суб’єкта. Знання про факти - важливий орієнтир у системі суспільних відносин, без- заперечність деяких з них дозволяє визначати їх як догми ^[68]. Догма пра­ва - предмет юридичних знань, особливий сектор соціальної дійсності у вигляді норм, законів, прецедентів, правових звичаїв, узагальнених відповід­но до вимог юридичної практики, основи вирішення юридичних справ, спір­них ситуацій. Догма при цьому не є незмінною, їй властива еволюція сис­теми беззаперечних фактів як основи доказу і вирішення суспільних та ін­дивідуальних суперечок відповідно до часу. Право з погляду догми сприй­мається як сукупність норм, прийнятих і санкціонованих державною вла­дою, тобто ототожнюється норма права і норма закону, що є певною об­меженістю. Згідно з догматичною юриспруденцією, держава і право нероз­дільні. Держава - це порядок належного, а право - втілення належного.