§ 2. Типологія держави

Поняття та підходи до типології держави.

Типологія держав - це класифікація груп держав за спільними для них ознаками, які визначають сутнісну характеристику цих груп держав.

Вона виступає, як відбиток процесу історично неминучої зміни одних типів держави і права іншими.

Існує дуже багато критеріїв типології. Так, за теорією модернізації держава може бути традиційною (раніше це була держава аграрного типу, тепер - індустріального), перехідною та модернізованою або сучасною (раніше це була держава індустріального типу, тепер - постіндустріального).

З точки зору соціальних критеріїв виділяють наступні держави:

- соціальні та асоціальні (державна влада не здійснює заходів щодо надання соціальних послуг населенню);

- світські, теократичні і клерикальні;

- правові та поліцейські.

На Заході затвердилася думка про поділ типів держави на демократичні та автократичні. Таку точку зору, зокрема, має видатний австрійський юрист Г. Кельзен, який в основу цієї типології покладає ідею політичної свободи. Його підтримують американський професор Р. Макайвер та німецький дослідник Р. Д аренд орф^[59]. Але такий підхід, по суті дозволяє ототожнити тип держави з політичним режимом.

Саме тому на сьогодні затвердилося лише три підходи до типології держави: цивілізаційний, формаційний і юридичний.

Таблиця 14.1.

Загальна характеристика циеілізаційного підходу до типології держави.

Цивілізаційний підхід ґрунтується на віднесенні держави до певного типу цивілізації.

Приклад 14.1.

Е. Тоффлер про структуру цивілізації.

Будь-яка цивілізація існує у біосфері і впливає на неї, а також відображає і змінює взаємовідносини природних ресурсів і населення. Кожна

цивілізація має характерну для неї техносферу - енергетичну базу, пов’язану з системою виробництва, яка у свою чергу зв’язана з системою розподілу. У будь-якої цивілізації є соціосфера, що складається із взаємопов’язаних соціальних інститутів; інфосфера - канали комунікації, через які здійснюється обмін інформацією. І будь-яка цивілізація має владну сферу. До того ж кожна цивілізація певними чином пов’язана з зовнішнім світом. Ці зв’язки носять характер експлуатації або симбіозу, агресії або пацифізму. І у кожної цивілізації є власна надідеологія - культурно обумовлена система поглядів, що визначає ставлення до реальності та робить законним певний спосіб існування цивілізації.

Джерело: Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ACT, 1999. - С. 557.

Більшість вчених вважають, що цивілізація є синонімом культури. Остання означає рівень і ступінь розвитку матеріальної і духовної культури, а також епоху деградації і занепаду культури в противагу її цілісності й обмеженості. В результаті ж того, що культура має безліч визначень, виникає можливість говорити про самі різні варіанти цивілізаційної типології. Зокрема:

- східний, західний і змішаний (проміжний) тип держави;

- європейський, азіатський і північноамериканський тип держави;

- стародавній, середньовічний і сучасний тип держави;

- аграрний, індустріальний і інформаційний тип держави;

- селянський, промисловий і науково-технічний тип держави:

- доіндустріальний, індустріальний і постіндустріальний тип держави;

- локальний, особливий і сучасний тип держави.

Проте, всі вищевказані типології можна звести до двох груп.

Перша група опирається на аналіз цивілізації як певної соціокультурної категорії.

Цивілізація - це соціокультуриа система, що включає в себе соціально- економічні умови життєдіяльності суспільства, його етнічні і релігійні основи,

ступінь гармонізації людини і природи, а також рівень економічної, політичної, соціальної і духовної свободи особи.

Прихильниками такого підходу до цивілізацій є А. Тойнбі, С. Хантінгтон та деякі інші вчені.

Поєднання їхніх поглядів дозволяють виявити наступні типи держави за „цивілізаційним підходом: соціокультурний контекст”:

1. Державу західної цивілізації.

2. Державу православно-слов’янської цивілізації.

3. Державу конфуціано-китайської цивілізації.

4. Державу буддийсько-японської цивілізації.

5. Державу індуської цивілізації.

6. Державу ісламської цивілізації.

7. Державу латиноамериканської цивілізації.

8. Державу африканської цивілізації.

Друга група оперує категорією цивілізації як категорією прогресу.

Цивілізація як синонім прогресу - це рівень, ступінь суспільного розвитку, матеріальної і духовної культури.

Прихильниками цієї теорії є У. Ростоу, Д. Белл та інші дослідники. Найпоширенішим варіантом цієї типології, яка розглядає цивілізаційний підхід у контексті прогресу, є поділ усіх держав на держави аграрного типу, держави індустріального типу та держави постіндустріального типу. При цьому держава аграрного типу відповідає аграрному суспільству, держава індустріального типу - індустріальному суспільству, а постіндустріального типу - постіндустріальному суспільству.

Саме з „цивілізаційним підходом: контекст прогресу” перекликається формаційна теорія, яка передбачає закономірності зміни фаз суспільного розвитку, що являє собою певний щабель сходження людства від нижчих ступенів до вищих.

Загальна характеристика формаційного підходу до типології держави.

Сутність формаційного підходу до типології держави визначається суспільно- економічною формацією.

Суспільно-економічна формація являє собою історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва і виступаючий як найважливіший щабель поступального розвитку людства.

Відповідно до формаційного підходу розрізняються наступні історичні типи держав:

1. Рабовласницький;

2. Феодальний;

3. Буржуазний;

4. Соціалістичний.

Намагаючись підтримати формаційний підхід до типології держави, деякі державознавці пропонують додати сучасний^[60] або соціально-демократичний^[61] тип держави.

Проте протиставлення держави соціалістичного і соціально-демократичного типу є передчасним у зв’язку з тим, що соціалістична ідея має велику кількість напрямів. Виділення ж „сучасного типу держави” є не зовсім коректним, адже категорія „сучасності” є занадто розширеною у часі.

Розглядаючи цивілізаційний варіант типології, слід зазначити два моменти:

По-перше, тут не виділяється те головне, що характеризує державу - приналежність політичної влади.

По-друге, недостатня розробка даної типології, про що свідчить множинність основ для виділення самих цивілізацій і, відповідно, типів держави. Не випадково, що в роботах, які базуються на даному підході, розгляд конкретних типів держави, їхньої зміни йде відповідно до формаційного підходу, а про цивілізаційні типи говориться мимохідь.

Зараз сучасна наука використовує типологію, засновану на формаційному підході. Цивілізаційний підхід служить лише свого роду доповненням цієї типології.

В основі формаційного підходу лежить поняття історичного типу держави.

Історичний тип держави - це сукупність основних, найважливіших рис держави певної суспільно-економічної формації, що виражає їхню класову сутність (а також сукупність держав, що відносяться до одній суспільно-економічній формації і мають єдину класову сутність).

Основоположник формаційного підходу К. Маркс виділяв три формації - первинну (архаїчну), вторинну (економічну) і третинну (комуністичну)^[62]. Архаїчній формації відповідає первісний лад. Економічна формація об’єднувала рабовласницьку, феодальну та буржуазну. Комуністична формація передбачає соціалізм як перехід до комунізму.

Первісна СЕФ характеризується відсутністю держави в цей період. Однак саме на цьому етапі відбувається формування первинного типу держави, коли починає зароджуватися розшарування первісного суспільства: виділяються вожді, старійшини, дружина, служителі культу. Однак, це виділення носить разовий, випадковий характер.

Рабовласницька СЕФ знає два типи держав: Східну деспотію та власне рабовласницьку державу (державу класичного рабовласництва або античну державу).

Спроба поєднати формаційний і цивілізаційний підходи була проведена доктором юридичних наук А. Венгеровим^[63]. Так залежно від історичного процесу він виділив наступні типи держав: місто-держава; азіатський, античний і феодальний тип держави; буржуазний тип держави; тоталітарний тип держави.

Місто-держава було історично першим типом держави. Саме з цього згодом утворилися азіатський тип держави (в країнах Азії, Африки і Латинської Америки), античний тип держави (в державах Середземномор’я) та феодальний тип держави у

германський та слов’янських племен. Після буржуазних революцій феодальний тип держави було знищено, а натомість з’явився капіталістичний (буржуазний) тип держави. В XX столітті в СРСР, Німеччині та Італії з’явився тоталітарний тип держави.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке типологія держав?

2. На чому ґрунтується цивілізаційний підхід до

7. Які існують історичні типи держав?