Соціально-сутнісна типологія держав

Типологія - це, загалом кажучи, теорія типологізації (тоб­то розподілу на типи) тих чи інших явищ. Типологізація держав

покликана класифікувати, «розподілити» всі держави, що існу­вали в історії людства або існують і зараз, на такі різновиди (групи, класи), які дають змогу виявити насамперед їхню соці­альну сутність.

Соціальна сутність держави полягає в її здатності задовольняти певні потреби та інтереси домінуючої у сус­пільстві спільноти, а також усього суспільства. Отже, роз­крити соціальну сутність держави означає виявити і вказати, інтереси і волю якої саме частини соціально неоднорідного суспільства (політичної, економічної, національної чи іншої) чи всього суспільства певна держава виражає і задовольняє пер­шочергово. А досягнути цього можна тільки за посередництвом наукового дослідження, здійснюваного на основі соціально змістовного потребового підходу.

Як свідчить уся історія людства, офіційна назва, словесна «самореклама», самооцінка держави, зазвичай, не стільки роз­кривала, скільки приховувала, маскувала її справжню соціальну роль. І якби декларативна «зовнішність» держави завжди від­повідала сутності цього явища, то й, можливо, взагалі не було би потреби в науці про державу.

Розподіляти держави на певні різновиди (типи, класи) можна, зрозуміло, і за іншими критеріями, зокрема:

- за їхньою належністю до відповідної цивілізації людства (наприклад, держави західної цивілізації та східної);

- за методами здійснення державної влади (демократичні і тоталітарні);

- за характером та рівнем технологічного розвитку відпо­відного суспільства (аграрні, індустріальні, постіндустріальні, чи, як іноді сьогодні висловлюються, «інформаційні»);

- за ставленням держави до релігії (теократичні та світські);

- за географічним розташуванням (європейські, азіатські та ін.).

Наведені класифікації держав, відображаючи, безперечно, вельми важливі риси, характеристики держав, не дають відпо­віді на питання: волю якої групи населення, якої його частини виражають і реалізують держави відповідної групи.

відповіді соціальна сутність того явища, яке відображається поняттям держави, залишається прихованою, нерозкритою. Тому згадані класифікації не можуть замінити такої типології держав, яка фіксувала би відмінності між ними саме з огляду на їхню соціальну сутність.

Історія існування держав - це, зазвичай, насамперед істо­рія зміни їхньої соціальної сутності. Тому й типи держав є їхні­ми історичними типами.

Історичний тип держави - це система суттєвих ознак, властивих усім державам, економічною основою яких є певний тип виробничих відносин, що відображають соціально змістовну сутність і соціальне призначення держави.

Основні причини зміни історичних типів держави:

1) розвиток продуктивних сил суспільства і відповідна зміна у ньому виробничих відносин;

2) як наслідок, зміна соціальної (зокрема, класової) струк­тури суспільства; формування нового домінуючого в економіці класу або іншої найбільш впливової групи населення, тобто зміна співвідношення у суспільстві класових та інших соціаль­них сил;

3) відтак, перехід державної влади до представників іншо­го класу (частини класу, союзу класів) або іншої соціальної гру­пи, а отже, - зміна її соціальної сутності.

Хоча держава вирішальною мірою залежить насамперед від домінуючої у суспільстві соціальної групи, вона, однак, не є, так би мовити, складовою, структурною частиною цієї групи, а має відносну самостійність стосовно останньої, а тим більше щодо інших соціальних формувань та й, зрештою, щодо суспіль­ства в цілому.

Така відносна самостійність держави дістає прояв у наступ­ному:

- організаційна відокремленість державної влади від сус­пільства в цілому, від будь-яких груп і класів (у тому числі й від домінуючої частини суспільства);

- наявність власної внутрішньої будови (структури) та особливих, специфічних інтересів;

- залежність державної влади не тільки від домінуючої групи населення, але, так чи інакше, також і від інших груп сус­пільства;

- залежність державної влади не тільки від конкретно- історичного реального співвідношення сил різних соціальних груп всередині країни, а й від впливу зовнішньополітичних умов і подій;

- необхідність виконувати не тільки групові (класові та інші), а й загальносоціальні завдання.

Відносна самостійність держави є однією з основних при­чин того, що існували, існують і, мабуть, завжди існуватимуть держави так званих перехідних типів. Вони, зазвичай, виража­ють волю кількох спільнот (класів, націй, верств, груп) або ж волю лише частини певної спільноти.

У різні епохи існували такі історичні типи держави:

- племінно-бюрократичний,

- рабовласницький,

- феодальний,

- буржуазний,

- соціалістичний,

- соціально-демократичний.

Наведена класифікація типів держав зумовлюється тим, що саме такі соціально-економічні спільноти, як племінна бюрократія, рабовласники, феодали, буржуазія, трудящі, представники так званого третього класу, зокрема трудівни- ків-власників, були чи є домінуючою частиною населення у тому чи іншому суспільстві на певному етапі його історичного розвитку.

Між періодами існування названих «чистих» типів держа­ви зазвичай існували (та й подекуди сьогодні існують) держави перехідних або, умовно кажучи, «змішаних» типів. До останніх належать, зокрема, й ті сучасні держави, які обрали орієнтиром свого розвитку правову державу соціальної демократії.

Типологічна приналежність держави відображає її соціаль­но-змістовну сутність, так би мовити, у статиці. А в динаміці, у «роботі» держави така сутність розкривається через ті основні функції, які та чи інша держава виконує у суспільстві.

5.