ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Адміністративна квазіюстиція - спеціалізовані органи та підроз­діли в межах системи органів виконавчої влади, організа­ційно відокремлені від активної адміністрації та покликані забезпечити неупереджене вирішення адміністративно-пра­вових спорів за процедурою, наближеною до судової.

Адміністративна юстиція - 1) система відокремлених юрисдик- ційних органів, які діють у межах судової процедури, для вирішення адміністративно-правових спорів, що покликана забезпечити ефективний захист суб’єктивних прав і закон­них інтересів особи; 2) особливий процесуальний порядок вирішення адміністративно-правових спорів.

Адміністративний суд в Україні - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого Кодексом адміністративного судочинства України віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Адміністративно-територіальний устрій - установлена законо­давством політико-територіальна організація держави з ме­тою забезпечення найбільш оптимального вирішення завдань та здійснення функцій держави, здійснювана шляхом поділу території держави на частини - територіальні одиниці.

Акти делегованого законодавства - нормативно-правові акти, які приймаються органами державного управління, але ма­ють ознаки закону в матеріальному або й формальному зна­ченні. У державах, правові системи яких належать до пра­вової сім’ї загального права, актом делегованого законодав­ства вважається будь-який нормативно-правовий акт, що виходить від органів державного управління і стосується прав, свобод і обов’язків громадян (є законом в матеріаль­ному розумінні). У державах, правові системи яких нале­жать до правової сім’ї романо-германського права, до актів делегованого законодавства, належать винятково норматив­но-правові акти, які прийняті урядом за дорученням або зго­дою парламенту з питань, віднесених до регулювання ви­нятково законами; мають особливу правову форму та за юридичною силою дорівнюють звичайному закону - можуть його змінювати, замінювати, скасовувати (є законами у фор­мальному розумінні).

Акти Кабінету Міністрів України - обов’язкові до виконання постанови і розпорядження, які видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно- розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Акти місцевої державної адміністрації - розпорядження голови МДА та накази керівників структурних підрозділів МДА, які видаються на виконання Конституції України, законів Ук­раїни, актів Президента і Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади вищого рівня, у межах як власних, так і делегованих повноважень і які є обов’язкови­ми для виконання на відповідній території усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Акти Президента України - видані на основі та на виконання Конституції і законів України укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.

Акти регламентарної влади - у зарубіжних країнах норматив­но-правові акти органів державного управління, якими здійснюється первинне (а не підзаконне) правовстановлен- ня. Формальною підставою для видання актів регламентар- ної влади вважається передусім конституційно встановлена обмеженість сфери законодавчого регулювання. Можливим є також визначення безпосередньо в конституції переліку питань, з яких уряд здійснює первинне правовстановлення. В Україні це поняття не використовується, але формальні ознаки актів регламентарної влади мають укази Президента України, які видавалися відповідно до п. 7-4 ст. 114-5 Кон­ституції України від 20 квітня 1978 р. (в редакції Закону України № 2113-ХІІ від 14 лютого 1992 р.) та п. 4 розд. ХУ Конституції України від 28 червня 1996 р.

Апарат держави - юридично оформлена система всіх державних органів, що здійснюють безпосередню практичну роботу з уп­равління суспільством, виконання завдань і функцій держави.

Вето (лат. veto - забороняю) - легальне право заблокувати прий­няття того чи іншого рішення, яке встановлене в окремих міжнародних організаціях і державах.

Вибори як конституційно-правововий інститут - система норм права, які визначають спосіб формування органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування або наділен­ня повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосу­вання уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів.

Виборча система (у вузькому розумінні) - юридично закріпле­ний метод переведення голосів виборців у мандати, який ви­значається певними особливостями порядку організації го­лосування, подачі голосів та визначення переможців.

Відправлення правосуддя - особливий вид діяльності держави, що полягає в розгляді та вирішенні різноманітних суспіль­них конфліктів, пов’язаних з дійсним або уявним порушен­ням норм права, здійснюється спеціальними державними органами - судами - від імені держави шляхом розгляду в судових засіданнях відповідних справ в установленій зако­ном процесуальній формі з прийняттям загальнообов’язко­вих рішень.

Влада виконавча - вид державної влади, яка здійснюється си­стемою спеціалізованих державних органів, покликаних за­безпечити практичну реалізацію відображеної в законах за­гальнодержавної волі в процесі розпорядчо-виконавчої діяльності.

Влада законодавча - вид державної влади, яка реалізується шля­хом видання за спеціальною процедурою нормативно-пра­вових актів, які безпосередньо відображають загальнодер­жавну волю і мають найвищу (після конституції) юридичну силу.

Влада судова - вид державної влади, яка реалізується судовою системою шляхом здійснення правосуддя у формі цивіль­ного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Глава держави - державний орган або особа, які виступають від імені держави в цілому, представляють її всередині держа­ви і зовні.

Деконцентрація державної влади - процес розвитку державно­го апарату, який характеризується створенням організацій­но відокремлених структурних елементів уповноваженими на прийняття остаточних, обов’язкових до виконання рішень.

Державна служба - 1) професійне здійснення на постійній осно­ві від імені держави її завдань та функцій; 2) центральний орган виконавчої влади, більшість функцій якого складає надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам.

Державна інспекція - центральний орган виконавчої влади, більшість функцій якого складає контроль та нагляд за до­триманням державними органами, органами місцевого са­моврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства.

Державне агентство - центральний орган виконавчої влади, більшість функцій якого складає управління об’єктами дер­жавної власності.

Державний орган - одна особа або колектив осіб, через які дер­жава виконує свої завдання і функції, набуває певних прав і обов’язків. Атрибутивними ознаками органів держави є: утворення і ліквідація в установленому державою порядку; належність до державного апарату як цілісної системи орга­нів; організаційна відокремленість - наділення ст атусом юридичної особи; уповноваження державою здійснювати її завдання і функції; наявність компетенції як юридично за­кріплених сукупності повноважень та меж їх здійснення; здійснення діяльності в установленому державою порядку відповідно до визначених форм, методів і процедур.

Державний устрій - спосіб політико-територіальної організації дер­жави, що характеризується внутрішнім поділом її території на окремі територіальні одиниці та статусом цих одиниць.

Децентралізація - переміщення частини публічної влади від дер­жави до локальних спільнот громадян та обраних ними органів.

Дискреційні повноваження - здійснювані на власний розсуд по­вноваження органів державної влади, які мають право діяти або не діяти, обираючи в першому випадку один або кілька з можливих варіантів поведінки.

Закон - прийнятий в особливому порядку нормативно-правовий акт з основних питань життя держави, що безпосередньо відображає загальнодержавну волю і має найвищу (після кон­ституції) юридичну силу.

Інститут держави - фактично існуюча, відносно відокремлена організаційно-функціональна структура в цілісній системі держави.

Інституційний розвиток держави - стійкий системний розви­ток організаційних структур державної влади, форм та ме­тодів діяльності, механізмів та засобів взаємодії.

Компетенційні спори - спори між суб’єктами владних повнова­жень з приводу обсягу і характеру наданих їм повноважень та (або) розмежування предметів відання. В основі компе- тенційних спорів перебуває виявлена в процесі практично­го функціонування суб’єкта владних повноважень розбіж­ність між окремими фактичними рішеннями, діями чи без­діяльністю і тими, що мали реалізовуватися відповідно до нормативно встановленої моделі поведінки даного суб’єкта.

Конституційне звернення - письмове клопотання до Конститу­ційного Суду України про необхідність офіційного тлума­чення Конституції України та законів України з метою за­безпечення реалізації чи захисту конституційних прав та сво­бод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційне подання - письмове клопотання до Конституцій­ного Суду України про здійснення попереднього або наступ­ного конституційного контролю шляхом визнання правово- го акта (його окремих положень) неконституційним, визна­чення відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам ст. 157 і 158 Конституції Ук­раїни, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України; звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури роз­слідування і розгляду справи про усунення Президента Ук­раїни з поста в порядку імпічменту.

Конституційне судочинство - порядок розгляду та вирішення справ у конституційних судах.

Конституційний контроль - особливий вид правоохоронної діяльності в державі, який полягає у перевірці законів та інших нормативно-правових актів на відповідність консти­туції.

Конфедерація - форма державного устрою, за якого органам вла­ди союзу держав передане здійснення обмежених функцій (переважно забезпечення зовнішньої безпеки та грошового обігу), тоді як у здійсненні інших функцій кожна з держав є цілком самостійною.

Мажоритарна виборча система - найбільш поширена з давніми історичними традиціями виборча система, за якої голосу­вання організується і здійснюється за конкретних осіб, а ре­зультати виборів визначаються відповідно до отримання особисто кандидатом (або кандидатами) більшості.

Механізм держави - цілісна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, організацій, закладів, за допомогою яких реалізуються зав­дання і функції держави.

Міністерство - очолюваний членом уряду - міністром головний центральний орган виконавчої влади, який забезпечує фор­мування та реалізацію державної політики в певній галузі (галузях) управління.

Місцеві державні адміністрації - в Україні місцеві органи вико­навчої влади загальної компетенції в областях, районах, містах Києві та Севастополі, районах у містах Києві та Се­вастополі.

Орган держави - створений в установленому державою порядку для здійснення певних державних завдань і функцій колек­тив уповноважених осіб або одна особа, якому притаманні належність до державного апарату як цілісної системи органів; організаційна відокремленість, тобто наділення ста­тусом юридичної особи; наявність компетенції, як юридич­но закріплених сукупності повноважень та меж їх здійснен­ня; здійснення діяльності в установленому державою поряд­ку, відповідно до визначених форм, методів і процедур.

Орган державної влади - державний орган, наділений держав­но-владними повноваженнями, які включають в себе: а) пра­во приймати остаточні, обов’язкові до виконання акти; б) ресурсне забезпечення їх виконання; в) контроль за цим виконанням з можливістю застосування легального (закріп­леного актами законодавства) і легітимного (визнаного в суспільстві) примусу.

Організаційна структура - внутрішня впорядкованість та узго­дженість взаємодії більш чи менш відокремлених частин цілого, зумовлена його будовою.

Парламент - загальнонаціональний представницький та законо­давчий орган державної влади.

Подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини - акт, який вноситься Уповноваженим до органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжит­тя відповідних заходів у місячний строк щодо усунення вияв­лених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Пропорційна виборча система - система, за якої вибори прово­дяться в багатомандатних округах, де балотуються канди­дати, об’єднані в списки. Пропорційно до результатів голо­сування здійснюється розподіл мандатів між списками. Про­порційні системи розрізняються між собою правилами роз­поділу голосів між списками (застосування різних видів ви­борчих квот, загороджувального пункту та “зрівнювальних мандатів”) і принципами визначення переможців у списках (“гнучкі” і “жорсткі” списки, можливість кумулювання го­лосів та панашування).

Публічна адміністрація - сукупність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та служ­бових осіб, які відповідно до чинних Конституції і законів України здійснюють розпорядчо-виконавчу діяльність, спря­мовану на ефективне та раціональне впорядкування су­спільної життєдіяльності в інтересах суспільства, держави, фізичних та юридичних осіб.

Референдум (лат. ad referendum - для доповіді) - всенародне го­лосування щодо конкретного законопроекту. Термін запо­зичено із швейцарської політичної практики, коли народні уповноважені обмежувались у вирішенні певних питань, остаточний розгляд яких вони повинні були представити на народні зібрання.

Судова система - сукупність відповідним чином структурованих судових органів з юридично визначеним змістом взаємозв’яз­ків між ними.

Унітарна держава (фр. umta⅛e від лат. urntas - єдність) - форма державного устрою, за якого державі належить необмеже­ний суверенітет на її території, а адміністративно-терито- ральні одиниці (у тому числі автономні) позбавлені суве­ренних прав.

Федерація (лат. foederatio - об’єднання, союз) - форма державно­го устрою, за якої складові федеративної держави є держав­ними (державоподібними) утвореннями, що юридично во­лодіють певною політичною самостійністю.

Функції держави - основні напрями діяльності держави, у яких відображаються її сутність, цілі та завдання, форми і мето­ди їх досягнення.