Поняття юридичного терміна та термінології Термінологічна система права виступає своєрідним ядром, що об'єднує

всі структурні елементи та стилістичні зрізи юридичної мови. Із загального юридичного масиву викристалізовуються найбільш вдалі й точні терміни, що позначають найважливіші юридичні поняття, які набувають статусу нормативно-правових, а потім використовуються в усіх сферах юридичної діяльності, у всіх видах нормативно-правових актів.

Системність та внутрішня узгодженість - важливі риси юридичної термінології, яка становить складну органічну систему.

Аналізуючи проблему застосування юридичних термінів у законодав­чих актах, порівняємо слова «поняття» і «визначення». За формулюванням В. Артеменка, поняття - це коротка назва явища. Визначення - сукупність ознак та властивостей, що складають таке явище. Синонімом слова «поняття» є слово «термін», а синонімом «визначення» - «дефініція» (наприклад, «уго­да» - це поняття, а «дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків» - це визначення угоди).

Під час аналізу викладення нормативних понять у законодавстві найчастіше доводиться мати справу з юридичними термінами⁴³.

⁴² Шутак І. Д. Юридична техніка: навч. посіб. для вищих навч. закл. / І. Д. Шутак, І. І. Они- щук. - Івано-Франківськ, 2013. - С. 244.

⁴³ Онищук І. І. Термінологія та законодавчі дефініції у нормативно-правових актах / І. І. Онищук // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького. - Івано-Франківськ, 2012. - № 6. - С. 154.

Лекція 3. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

50

Термін (походить від латин. terminus - «межа, кордон») - це слово або

словосполучення, яке однозначно і точно дає визначення чітко окресле­ному спеціальному поняттю.

Абсолютна більшість термінів, що використовуються в різних юри­дичних документах, «приходять» з нормативно-правових актів або доктри- нальних джерел.

Юридичний термін - слово або словосполучення, що виражає по­няття правової сфери суспільного життя і має визначення в юридичній літературі (нормативно-правових актах, юридичних словниках, довідниках, енциклопедіях, наукових працях тощо).

За наявності визначення юридичний термін вважається кодифікова­ним і стає еталоном для використання в усіх НПА, діловій документації та сфері усної правової комунікації.

Юридичний термін, який створюється і функціонує у правовій науці, може не фіксуватися в нормативно-правових актах, а мати лише наукову де­фініцію чи кілька наукових дефініцій, які представляють різні наукові підходи й школи, різні аспекти вивчення одного й того самого правового поняття.

О. Скакун подає визначення юридичної (нормотворчої) термінології як системи юридичних термінів і словесних позначень понять, які застосо­вуються при викладенні змісту закону, інших нормативних актів чи нор­мативних договорів. Ґрунтується на додержанні нормотворцем сукупності вимог до використовуваних термінів: однозначність (уживання термінів у певному законі в одному й тому самому значенні), загальновживаність (уживання термінів відомих, усталених, а не створених законодавцем для певного закону; у разі вживання терміна вперше - обов'язкове його пояс­нення), стабільність (не зміна із прийняттям нових законів, а усталеність термінів), доступність (термінологічна простота й відповідність змісту норм права), визначеність (чіткість термінів, що відкидає різне трактування думки законодавця), узгодженість (координованість різних термінів)⁴⁴.

Юридичний (правовий) термін - це слово (або словосполучення), що уніфіковано використовується у сфері правових відносин та із зада­ною суворою змістовною визначеністю, однозначністю, функціональною стійкістю визначає правове поняття⁴⁵.

⁴⁴ Скакун О. Ф. Теорія держави й права: [підруч.] / О. Ф. Скакун. - 2-ге вид. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. - С. 357.

⁴⁵ Суперанская А. В. Общая терминология: вопросы теории / А. В. Суперанская, Н. В. По­дольская, Н. В. Васильева. - М.: Наука, 1989. - С. 137.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

Визначення юридичного терміна встановлює такі вимоги: відповідність змісту юридичного терміна правовому поняттю, однозначність юридичного

51

терміна, функціональна стійкість.

Юридичні терміни виконують дві основні функції: називну (номіна­тивну) та змістову (зображення змісту поняття). На такій подвійності при­роди термінів наголошують Н. Васильєва, Н. Подольська, А. Суперанська,

розрізняючи план змісту терміна та план його вираження.

Терміни-поняття виокремлюють як певні наукові уявлення (концеп­ти) та терміни-слова - як назви понять⁴⁶. Г. Грегуль вважає, що юридичні терміни-слова мають відповідати вимогам впровадженості, мовної пра­вильності, питомості, стислості.

Юридичні терміни зазвичай поділяють на загальновживані (мають у праві таке ж значення, як і в побуті), спеціально-неюридичні та спеці­ально-юридичні (застосовуються у праві в специфічному значенні).

Під загальновживаними термінами, як правило, розуміють слова, що використовуються в побуті. Під суто юридичними розуміють терміни, які

застосовуються лише в праві. Під спеціальними термінами - терміни, які використовуються в інших галузях знань (не в галузях права).

Німецькі вчені В. Гедеман, О. Гірке, Г. Доле, Г. Кіндерман вважають, що без спеціальної термінології неможливо поєднати стислість і ясність

нормативно-правових актів з їх точністю і повнотою. Професіоналізація мови важлива для поєднання в тексті НПА точності, ясності та повноти

приписів, унеможливлюючи стихійне тлумачення та викривлення в процесі

правозастосовної практики⁴⁷.

Інколи окремо виділяють іншомовні терміни, оскільки доцільність їх

застосування в законодавстві потребує додаткових уточнень.

Терміни загального застосування в законодавстві можна використо­вувати лише там, де їх значення є очевидним та однозначним і не допускає неясності та сумнівів. Неюридичні терміни загального застосування, як правило, використовуються в їхньому власному та прямому значеннях. Тому вони не потребують визначень, за винятком випадків, коли в них вкладається інший зміст.

Якщо загальновживані терміни, що використовуються в проекті нор­мативно-правових актів, мають зміст, відмінний від загального, то в тексті варто визначити зміст терміна для забезпечення правильності тлумачення

⁴⁶ Онищук І. І. Термінологія та законодавчі дефініції у нормативно-правових актах / І. І. Онищук // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького. - Івано-Франківськ, 2012. - № 6. - С. 154.

⁴⁷ Чухвичев Д. В. Законодательная техника: учеб. пособ. для студ. вуз., обучающихся по на- правл. 030500 «Юриспруденция» / Д. В. Чухвичев. - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2008. - С. 177.

Лекція 3. ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

52 нормативно-правових актів. Не потребують пояснень загальновживані терміни, що застосовуються у праві в тому ж значенні, що й у побуті (ви­бори, вагітність, вбивство тощо), але обов'язково потребують визначення поняття з побуту, які набули в праві спеціального значення (захист, по­терпілий, скарга тощо).

Спеціальні терміни варто застосовувати лише в разі, якщо акт має відносно вузьку сферу регулювання, і, як правило, вони мають бути роз'яснені в самому нормативно-правовому акті. Спеціальні терміни ви­користовуються в нормативно-правових актах тільки в тому розумінні, в якому вони вживаються у цій спеціальній сфері.

Не рекомендовано замінювати спеціальні правові терміни словесними визначеннями, оскільки це значно ускладнює розуміння тексту норма­тивно-правових актів. Цілком виправданим, наприклад, є використання спеціальної термінології в нормативно-правових актах, яка регулює фі­нансові та кредитно-грошові відносини. Спеціальні юридичні терміни (правоздатність, дієздатність, позивач) використовуються законодавцем і, як правило, мають чітко визначений зміст та обсяг.

Щоб сформулювати точні юридичні терміни, дослідники нерідко ство­рюють багатокомпонентні юридичні терміни, які містять зайві елементи (невиправдану тавтологію, недоречні повтори, не інформативні складові елементи терміна тощо): ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336, ККУ) - ухилення від мобілізації; близькі родичі та свояки - родичі.

2.