<<
>>

§ 1. Система права.

Поняття, ознаки і види системи права.

В математиці є правило: від перестановки додатків сума не змінюється. В теорії держави і права існують певні терміни, що відповідають цьому принципу. Так, аналогічними є поняття “норма права” і “правова норма”.

Проте певні категорії заперечують це правило. До них належать поняття “система права” і “правова система”. Це абсолютно неідентичні категорії, хоча вони обидва мають якість системності.

Система - це упорядкована сукупність елементів, взаємопов’язаних і взаємодіючих один з одним, яка має відносну самостійність і органічну єдність, характеризується внутрішньої цілісністю і автономністю функціонування.

Саме до таких „систем” належать „система законодавства”, „система права” і „правова система”.

Розуміючи, що категорії „система права” і „правова система” дещо відрізняються між собою, слід більш детально зупинитися на цьому.

Звісна річ: правова система є поняттям більш широким, аніж система права. Більше того, остання входить до правової системи як найважливіша складова частина. Проте, на відміну від правової системи, система права є правовою категорією, що означає внутрішню побудову права будь-якої країни. Вона
виражається шляхом розподілу і побудови нормативного матеріалу, за допомогою якого її різні частини являються у єдності.

Система права - це об’єктивно зумовлена і узгоджена в її складових частинах внутрішня організація права тієї чи іншої держави.

Системі права притаманні декілька характерних рис, що, по суті, є її ознаками'.

• Вона має об’єктивний характер і складається відповідно до потреб суспільного розвитку.

• Характеризується цілісністю і структурованістю, тобто складається із взаємопов’язаних структурних елементів системи права.

• Система права є несуперечливою і узгодженою всередині, оскільки її складові елементи знаходяться у відносинах взаємозалежності, взаємного підпорядкування, координації та взаємовпливу.

• Розвиток системи права, що полягає у здатності змінювати свою внутрішню організацію, здійснюється шляхом реагування на імпульси, що поступають із зовнішнього середовища, в якості яких виступають потреби суспільства.

Існує декілька класифікацій системи права. Так, за призначенням виділяють матеріальне і процесуальне право, за характером врегульованих відносин - приватне і публічне право, а за формою права - звичайне, прецедентне, договірне і статутне право.

Матеріальне право - нормативна основа регулювання суспільних відносин у всьому їх комплексі і за галузями права.

Процесуальне право - це сукупність правових норм, якими регулюється процедура реалізації матеріальних норм права.

Норми матеріального права безпосередньо регулюють суспільні відносини, тоді як норми процесуального права встановлюють порядок застосування норм матеріального права.

Якщо до матеріального права належать норми кримінального чи цивільного права, то до процесуального - норми кримінально-процесуального і цивільно- процесуального права.

Класифікація системи права.

Таблиця 19.1.

Класифікації

системи права

За призначенням Матеріальне право
Процесуальне право
За характером

врегульованих відносин

Приватне право
Публічне право
За формою права Звичайне право
Прецедентне право
Договірне право
Статутне право

Приватне право - система норм, які регулюють відносини, засновані на приватних інтересах, незалежності та ініціативі індивідуальних власників і об’єднань (корпорацій) у їх майновій діяльності та в особистих стосунках.

Публічне право - система правових норм, якими регулюються суспільні відносини у сфері публічної влади.

На відміну від публічного права, яке регулює і захищає загальні (публічні) інтереси держави, приватне право спрямоване на захист приватних інтересів відповідно до принципів свободи та рівності всіх суб’єктів.

До приватного права належать: цивільне, сімейне, банківське і трудове право тощо. До публічного права - конституційне, муніципальне, адміністративне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне і фінансове право.

Звичайне право - це сукупність звичаїв, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Прецедентне право - це сукупність юридичних прецедентів, що регулюють ту чи іншу галузь чи підгалузь права.

Договірне право - це сукупність нормативних договорів, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Статутне право (інші назви - право законів, кодифіковане, декретне право) - це сукупність норм права, що закріплені в нормативно-правових актах, які регулюють певну галузь права.

Прикладом звичайного права є сукупність звичаїв, що регулюють порядок поставки за договорами в рамках правил INCOTERMS. Прикладом прецедентного права є сукупність прецедентів, що регулюють відносини кримінального чи податкового права, адже бути спеціалістом може лише той, хто знає ці прецеденти і займається виключно сферами кримінального, цивільного або податкового права. Прикладом договірного права є міжнародне приватне право у сфері міжнародної купівлі-продажу товарів згідно Віденської конвенції 1980 року. Україні притаманним є статутне право, яке опирається на галузі права, що закріплені у нормативно-правових актах (норми кримінального права, що закріплені в Кримінальному кодексі України).

Структура системи права.

Структура системи права формується згідно предмету (що саме регулюється правом) і методу (як право регулює суспільні відносини) правового регулювання. Структура складається з норм права, що об’єднуються у інститути і субінститути права. У свою чергу інститути і субінститути права об’єднуються у галузі і підгалузі права.

Основними структурними елементами системи права є норми, інститути і галузі права. Факультативними - субінститути і підгалузі права.

Інститут права - група взаємопов’язаних норм права, що регулюють окремий вид суспільних відносин.

Елемент

структури

Система права
Основний Галузь права Галузь

права

Галузь права Галузь

права

Факультативний Підгалузь Підгалузь Підгалузь Підгалузь права
права права права
Основний Інститут Інститут Інститут Інститут права
права права права
Факультативний Субінститут Субінститут Субінститут Субінститут
права права права права

Основний Норма права Норма Норма Норма права
права права

Рис.19.1. Структура системи права.

Правові інститути здійснюють комплексний вплив на поведінку фізичних та юридичних осіб у різних сферах суспільного життя. Як в цілому саме право, його інститут формується об'єктивно, а однією з основних ознак останнього є тривалість його існування. За певних обставин стабільний інститут права може оформитись у галузь чи підгалузь права, як це, наприклад, сталося з авторським правом. Саме останнє в умовах формування постіндустріального суспільства перетворилося з інституту цивільного права на його підгалузь. Те ж саме сталося з правом
соціального забезпечення, яке з інституту трудового права оформилося у самостійну галузь права.

Крім того, характерною ознакою інституту права є його функціонування на основі певних, притаманних лише даному інституту права принципів. Так, інститут виборчого права у демократичній державі побудований на принципах загального, прямого, рівного виборчого права при таємному голосуванні. В умовах же авторитарної держави (наприклад, диктатура пролетаріату до прийняття Конституції СРСР 1936 року) виборче право ґрунтувалося на принципах цензового (були позбавлені виборчих прав представники так званого „експлуататорського класу”), непрямого (спочатку громадяни обирали Ради, потім представники Рад з’їжджалися на З’їзди Рад депутатів трудящих, які, у свою чергу, утворювали Центральний Виконавчий комітет - вищий постійно діючий орган держави в СРСР), рівного виборчого права при відкритому або таємному голосуванні.

Щодо класифікації інститутів права, то існує, принаймні три її різновиди.

Так, за сферою розповсюдження інститути права можуть бути галузевими і міжгалузевими. Прикладом галузевих інститутів є інститут дарування, адже порядок укладання, права та обов’язки за договором дарування регулюється виключно галуззю цивільного права. Прикладом міжгалузевого інституту є інститут договору, який застосовується як у цивільному праві (той же договір дарування), так і в інших галузях права: сімейне (шлюбна угода), трудове (трудовий контракт), конституційне (конституційний договір), міжнародне (міжнародний пакт) тощо.

За спрямованістю дії інститути права можуть бути регулятивними (інститут купівлі-продажу) і охоронними (інститут цивільно-правової відповідальності).

За роллю у правовій системі правові інститути є матеріальними (інститут спадкування) і процесуальними (інститут притягнення до кримінальної відповідальності).

Іноді, правовий інститут, крім норм права, може складатися з субінститутів і об’єднуватись не в галузі права, а в підгалузі.

Таблиця 19.2.

Інститути права За сферою розповсюдження Г алузеві
Міжгалузеві
За спрямованістю дії Регулятивні
Охоронні
За роллю у правовій системі Матеріальні
Процесуальні

Класифікація інститутів права.

Субінститут права - сукупність правових норм, що регулюють певний різновид суспільних відносин. Так, інститут злочинів проти життя і здоров’я особи (розділ II Кримінального кодексу України) поділяється на субінститути злочинів проти життя особи (статті 115-120 Кримінального кодексу України) і субінститути злочинів проти здоров’я особи (статті 121-145 Кримінального кодексу України).

Підгалузь права - частина певної галузі права, що об’єднує правові норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що мають певне самостійне значення у межах її відповідного типу.

Підгалузь права є необов’язковим структурним елементом системи права, адже у процесуальних галузях вона відсутня.

Щодо матеріальних галузей права, то цивільне право складається з підгалузей: право власності, зобов’язальне, спадкове, авторське право тощо. Фінансове право - з підгалузей банківського та податкового права. Природноресурсове право - з підгалузей лісового, надрового, водного права тощо.

Галузь права.

Галузь права - порівняно автономна в системі права сукупність правових норм та інститутів, якими регулюються однорідні суспільні відносини.

Галузь права є основним елементом системи права. Як частина цілого, галузь права взаємодіє з іншими галузями і з системою права в цілому.

Існує декілька критерії щодо класифікації галузей права. Так, Д. Лук’янець пропонує їх поділ відносно відповідної функції права, відносно генезису правового регулювання.

При цьому він виділяє галузі, що розташовані на системоутворюючому,

109

методоутворюючому та предметоутворюючому рівнях .

На системоутворюючому рівні розташовані правові норми, що визначають коло первинних суб’єктів права та їх правовий статус. Це зумовлено тим, що необхідно взагалі окреслити коло можливих суб’єктів права і визначити їх правове положення. До галузей права, що розташовані на системоутворюючому рівні відноситься, насамперед, конституційне право, адже Конституція України визначає правові статуси громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування. На думку вченого, оскільки правові статуси складаються не тільки з комплексу прав та обов’язків суб’єктів права, а й з їх правосуб’єктності, то цілком логічним є віднесення до конституційного права тих процесуальних норм, якими регламентується порядок створення зазначених органів та порядок набуття фізичними особами громадянства.

Наступним питанням правового регулювання є питання стосовно його методів. Саме тому у системі права наступним є методоутворюючий рівень. Згідно з ним, в характеристиці галузей права домінуючим буде саме метод правового регулювання. До таких галузей відноситься:

• адміністративне право, що опирається на виключно імперативний метод, себто метод команд;

• цивільне право, що опирається на виключно диспозитивний метод, який надає сторонам певну автономію;

109 Лук’янець Д. Про структуру системи права // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 12. - С. 3-6.

• судове право {цивільний процес, кримінальний процес тощо), що орієнтується як на диспозитивний метод (рівноправність сторін у суді), так і на імперативний метод (суд має стосовно сторін відповідні владні повноваження).

Третім рівнем системи права є предметний рівень. Особливістю предметних галузей права є те, що основним критерієм їх виділення є суто предмет правового регулювання і на цьому рівні практично збігаються галузь права і галузь законодавства.

Класифікацію предметних галузей можна здійснювати за наступними критеріями:

• за характеристикою суб’єктів правовідносин (банківське, сімейне право);

• за об’єктом правовідносин (житлове, земельне, фінансове право);

• за змістом правовідносин (господарське, підприємницьке право).

Проте існують і інші класифікації.

Класифікація галузей права.

Таблиця 19.3.

За генезисом Галузі системоутворюючого
правового рівня
Г алузі права регулювання Галузі методоутворюючого

рівня

Галузі предметного рівня
За предметом і Профілюючі галузі
методом правового Спеціальні галузі
регулювання Комплексні галузі

Так, Р. Мухаєв за предметом правового регулювання виділяє міжнародне право (міжнародне приватне і міжнародне публічне право) і національні галузі
права; галузі матеріального (конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне, земельне, цивільне, трудове і сімейне право) і процесуального (цивільний, кримінальний і адміністративний процес) права; профілюючі і спеціальні; основні і комплексні110.

Академік НАН України Ю. Шемшученко виділяє профілюючі, спеціальні і комплексні галузі права111.

Профілюючі галузі - це галузі права, що характеризуються чітким предметом і методом правового регулювання. До профілюючих галузей належать норми: конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального, кримінально- процесуального і цивільно-процесуального права.

Спеціальні галузі - це галузі права, що утворилися на основі інститутів чи підгалузей профілюючих галузей права згідно першого закону діалектики. До спеціальних галузей права належать сімейне (сімейне право було підгалуззю цивільного права), трудове, фінансове (було підгалуззю адміністративного права), виправно-трудове право і право соціального забезпечення (було правовим інститутом).

Комплексні галузі - це галузі права, що утворилися на межі профілюючих чи спеціальних галузей права і характеризуються чітким предметом правового регулювання і комбінованим методом. У даному випадку комбінований метод полягає у поєднанні імперативного і диспозитивного методу. До комплексних галузей права належать аграрне, екологічне, господарське право. Так, наприклад, господарське право поєднує у собі методи адміністративного та цивільного права.

Питання для самоконтролю.

1) Що таке система?
2) Що таке система права?
3) Що таке матеріальне право?

110 Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М., 2001. - С. 341-343.

111 Шемшученко Ю.С. Галузь права // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - T. 1. - С. 549.

4) Що таке процесуальне право?
5) Що таке приватне право?
6) Що таке публічне право?
7) Що таке звичайне право?
8) Що таке прецедентне право?
9) Що таке договірне право?
10) Що таке статутне право?
11) Що таке інститут права?
12) Які інститути права виділяються за сферою

розповсюдження?

13) Які інститути права виділяються за спрямованістю

дії?

14) Які інститути виділяються за роллю у правовій системі ?

15) Що таке субінститут права?

16) Що таке підгалузь права?

17) Що таке галузь права?

18) Які галузі права розташовані на

системоутворюючому рівні?

19) Які галузі права розташовані на методоутворюючому рівні ?

20) Які галузі права розташовані на предметному рівні ?

21) Що таке профілюючі галузі права?
22) Що таке спеціальні галузі права?
23) Що таке комплексні галузі права?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Навчальний посібник. Суми - 2005. 2005

Еще по теме § 1. Система права.:

  1. Глава III. СИСТЕМА ПРАВА, СИСТЕМА ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА И ПРАВОВАЯ СИСТЕМА: СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ
  2. 4.2. Система права
  3. В. СИСТЕМА ПРАВ
  4. 2.2.9. Система права и систематизация законодательства
  5. 2.3.9, Система права и систематизация законодательства
  6. Система права
  7. 5. КАНОНИЧЕСКОЕ ПРАВО: ПЕРВАЯ ЗАПАДНАЯ СИСТЕМА ПРАВА НОВОГО ВРЕМЕНИ
  8. ВОЗНИКНОВЕНИЕ СИСТЕМЫ ФЕОДАЛЬНОГО ПРАВА
  9. Тема 6. СИСТЕМА ПРАВА. ОСНОВНЫЕ ПРАВОВЫЕ СИСТЕМЫ СОВРЕМЕННОСТИ
  10. Система права, система законодательства
  11. 1.11. Понятие права. Система права и система законодательства Российской Федерации
  12. Структура и система права
  13. Система права и система законодательства
  14. Проблемы российской системы регистрации прав на недвижимость в свете зарубежного опыта
  15. § 1. Понятие и общая характеристика системы горного права как науки, учебной дисциплины и отрасли
  16. Источники и система права
  17. Соотношение понятий «система права», «правовая система» и «система законодательства»
  18. ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ РИМСКОГО ПРАВА
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -