§ 3. Акт застосування норм права

В процесі здійснення правозастосовної діяльності відповідний правозастосовний орган має неухильно дотримуватися вимог закон­ності, а також принципів обґрунтованості, доцільності та соціальної справедливості.

Таким чином, результатом правозастосовної діяльності є пра- возастосовний акт. Акт застосування норм права (індивідуально- правовий акт) — це правовий акт, який виражає волевиявлення уповноваженого державного органу або його посадової особи, що встановлює, змінює чи припиняє на основі юридичних норм права і обов’язки учасників конкретних правовідносин або міру їх відпові­дальності за вчинені ними правопорушення.

Акт застосування норм права, так само як і нормативно-правовий акт, має юридичну силу, носить юридично обов’язковий характер, за­безпечується рядом державно-владних засобів. Однак, він відрізня­ється від нормативно-правового акта, оскільки:

1) приймається на основі нормативно-правового акта і спираєть­ся на певну норму права;

2) являє собою обов’язкове для виконання рішення уповноваже­ної посадової особи, що охороняється можливістю застосуван­ня державно-правового примусу;

3) має персоніфікований характер, оскільки адресується чітко визначеним особам і тільки їм;

4) поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію, ви­черпуючи себе одноразовим застосуванням;

5) може бути оскаржений чи опротестований будь-ким з кола за­цікавлених осіб.

Існує декілька критеріїв класифікації правозастосовних актів. Зокрема, розрізняють:

1. За формою вираження:

— письмові;

— усні;

— конклюдентні.

2. За способом прийняття:

— одноособові;

— колегіальні.

3. За суб’єктами прийняття:

— акти парламенту;

— акти глави держави;

— акти виконавчих органів влади;

— рішення загальних судів;

— рішення спеціалізованих судів;

— акти нотаріату;

— акти прокурорського нагляду;

— акти місцевих органів влади;

— акти керівників підприємств, установ, організацій;

— акти уповноважених органів громадських організацій.

4. За юридичною формою:

— укази;

— постанови;

— розпорядження;

— накази;

— ухвали;

— протести;

— подання;

— приписи;

— рішення;

— вироки.

5. За функціями права:

— регулятивні;

— охоронні.

6. За галузевою належністю:

— кримінально-правові;

— адміністративно-правові;

— цивільно-правові.

7. За юридичними наслідками:

— правовстановлюючі;

— правоконстатуючі;

— правоприпиняючі;

— правозмінюючі;

— правоскасовуючі.

8. За значенням у юридичному процесі:

— основні;

— допоміжні.

9. За характером індивідуальних розпоряджень:

— дозвільні;

— зобов’язуючі;

— заборонні.