6. Політична система суспільства

Політика – це частина життєдіяльності людей, пов’язана з головними для життя і діяльності особи, держави та суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби різних соціальних суб’єктів.

Політична система суспільства – це сукупність політичних інститутів, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих політичним, правовим, культурним нормам, історичним традиціям та установкам політичного режиму суспільства. До неї належать політичні організації, відносини, діяльність, політичні і правові норми, політична свідомість і культура, а також державні і недержавні соціальні інститути, які здійснюють певні політичні функції.

До соціальних інститутів належать держава, політичні партії, профспілки, інші організації і рухи, які беруть участь у процесі завоювання, утримання і використання політичної влади. Основний елемент – держава.

Політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи і держави та ін. Крім того, існують численні об’єднання громадян: політичні партії та громадські організації на засадах єдності інтересів для спільної реалізації прав і свобод і виконання обов’язків. Політична партія – об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за мету участь у формуванні державної політики, створенні органів влади та місцевого самоврядування. Громадська організація – це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх різних спільних інтересів. Найбільш масовою громадською організацією є професійні спілки, які об’єднують громадян за видом їхньої професійної діяльності.

Право співвідноситься з політикою: воно залежить від політики, є формою вияву політики. І держава, і право відіграє певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади.

Відрізняють соціальну (публічну) владу – (відносини керівництва – підпорядкування) відносини між людьми з приводу організації їх єдиної діяльності, розробки та здійснення спільної волі (інтересу), політичну і державну владу. Політична влада – відносини, які складаються між суб’єктами політичної системи. Державна влада – відносини, які складаються між державним апаратом і суб’єктами політичної системи на основі правових норм, спираючись на державний примус.

     7. Громадянське суспільство та правова держава

Правова держава – це форма організації політичної влади громадянського суспільства та її взаємовідносин з індивідами, яка ґрунтується на принципах: верховенство права, повага до особистості, недоторканність її прав, свобод, законних інтересів.

Основні ознаки і принципи правової держави: наявність розвиненого громадянського суспільства; суверенітет народу; верховенство права; правова рівність громадян; визнання і реальне гарантування прав і свобод людини; взаємна відповідальність держави і особи; пряма дія Конституції та норм міжнародного права; поділ влади та принцип стримувань і противаг; визначальна роль суду у вирішенні всіх конфліктів; створення і підтримка режиму демократії, законності; високий рівень правосвідомості і правової культури суспільства і особи. Правова держава – необхідна умова вільного існування людей у демократичному суспільстві.

Громадянське суспільство – це суспільство з достатньо розвиненими соціально-економічними, культурними, сімейними, етнічними, релігійними, моральними відносинами між його членами, яке є незалежним від держави, але взаємодіє з нею.

Громадянське суспільство потребує демократичної правової держави, легітимна влада якої не втручається в законне приватне та асоціативне життя індивідів. Правова держава і громадянське суспільство мають одну мету: служити людині, захищати її права і свободи. Правова держава є публічно-владною формою організації громадянського суспільства; вона здійснює управління справами громадянського суспільства від його імені і в його інтересах, використовуючи різні інститути демократії. Втручання політичної влади в життя суспільства – тільки в межах необхідності компетентного вирішення проблем вільного розвитку та життєствердження людини і суспільства. Межі державно-правового регулювання визначаються Конституцією і обмежуються правами людини, загальновизнаними нормами і принципами міжнародного права.